2. Життєві форми рослин

Життєві форми (біоморфи) – зовнішній вигляд (габітус) певних груп рослин, що виникає в онтогенезі в результаті росту і розвитку, що історично склався в певних умовах навколишнього середовища як прояв пристосованості до даних умов.

Схема поділу на життєві форми за Раункієром

(за основу взято розміщення бруньки відновлення):

1. фанерофіти (рослини, у яких брунька відновлення розміщена не нижче 25 см від поверхні ґрунту) – дерева, кущі, ліани та епіфіти

2. хамефіти (трав’янисті рослини, у яких бруньки відновлення знаходяться нижче 25 см від поверхні ґрунту)

3. гемікриптофити (багаторічні трав’янисті та дерев’янисті рослини, у яких бруньки відновлення закладаються на рівні поверхні ґрунту)

4. криптофіти (рослини, у яких бруньки відновлення закладаються на певній глибини в ґрунті у вигляді кореневищ, кореневих бульб тощо)

5. терофіти (однорічні рослини, які не закладають бруньку відновлення; їх життєвий цикл триває протягом року)

За І.Г. Серебряковим, всі життєві форми дерев’янистих рослин

належать до двох відділів:

1. Деревні рослини (дерева, кущі, кущики, деревовидні та кущисті ліани, рослини-подушки)

2. Напівдеревні рослини (напівкущі, напівкущики, напівкущові та напівкущикові ліани)

Дерево – життєва форма з достатньо розвинутим здерев’янілим стовбуром, розгалуженим або нерозгалуженим, що зберігається протягом всього життя рослин (від десятків до тисяч років). Висота може складати від 2-5 м до 100 і більше метрів. У садово-паркових насадженнях використовуються як основний матеріал для створення композицій.

Кущі – деревні рослини, у яких головний стовбур виражений лише у ранньому віці. Потім він губиться серед інших надземних стебел (скелетних гілок), що виникають із сплячих бруньок, розміщених біля кореневої шийки або відмирає взагалі. Більшість видів кущів несуть повністю здерев’янілі подовжені пагони.

Серед кущів з повністю здерев’янілими подовженими пагонами розрізняють:

1. прямостоячі (види ліщини, барбарису, троянд, бузку)

2. Сланкі, у яких головна вісь і бокові гілки лежачі, здатні вкорінюватись, але з піднятими верхівками. Такі кущі (сосна гірська сланка, вільшняк кущовий, кущові види ялівця) поширені в субальпійських та субарктичних областях, утворюючи криволісся.

Тривалість життя кущів невелика: 10-20 років, висота - від 1 до 5-6 м, діаметр надземних скелетних гілок від 1-2 до 5-8 см. Поширені кущі від екваторіальних до холодних зон. Найчастіше кущі (як і інші наступні життєві форми) використовуються як допоміжні елементи озеленення. Лише на невеликих об’єктах кущі використовують як основний елемент композиції.

Кущики – це кущі висотою 5-50 см, із дуже коротким життєвим циклом окремих стовбурців, яких постійно змінюють інші.. Серед кущиків переважають вічнозелені (вереск, брусниця, журавлина), але є і листопадні (лохина), або такі як чорниця: до 10-12 років вона вічнозелена, а потім стає листопадною. Кущики широко поширені в тундрі, лісотундрі, тайзі і високогірних областях.

Напівкущі та напівкущики – напівдерев’янисті рослини, у яких частина подовжених залишається трав’янистими і щороку відмирає. Зберігаються і дерев’яніють лише базальні частини надземних осей. Бруньки відновлення розміщені лише поблизу поверхні ґрунту. Поширені переважно в посушливих місцях (види полину, дроку, астрагалу, секуринега напівкущова, леспедеца двоколірна)).

Ліани – рослини з гнучкими нестійкими стеблами, які для свого росту в висоту потребують опори. Ліани можуть бути:

1. деревовидними (види винограду, актинідій)

2. кущовими – зі стеблами не товще 10 см (види лимонника)

3. кущиковими (плющ звичайний)

4. напівкущиковими (паслін солодко-гіркий)

Деякі деревовидні ліани є найдовшими рослинами на Землі: деякі види ротангової пальми здатні досягати в довжину 300 м.

Важливе значення для зовнішнього вигляду (габітусу) має тип галуження крони:

1. Моноподіальне – головна вісь не припиняє росту в довжину, розвиваючись і з верхівкової бруньки, утворює нижче своєї точки росту бічні гілки (липа, сосна).

2. Симподіальне – головний пагін утворюється з бруньки, що знаходиться нижче верхівкової, яка, як правило, відмирає , дуже відстає у рості або з неї розвивається квітка (граб, яблуня...).

3. Дихотомічне (вилчасте) – верхівкова точка росту головної осі подвоюється, даючи початок двом однаково розвиненим осям другого порядку, які подвоюються в свою чергу (гінкго, омела).

4. Псевдодихотомічне – ріст у висоту здійснюють 2 пагони, розвиваючись із бруньок, що знаходяться нижче верхівкової бруньки (бузок).