Тема: Білого-екологічні особливості видів деревних рослин як передумови їхнього практичного використання

1. Історія дендрології, основні етапи її розвитку

2. Життєві форми рослин

3. Основні вікові етапи онтогенезу деревних рослин

4. Поняття про фенологію у деревних рослин

5. Декоративні якості деревних рослин

6. Екологічні особливості деревних рослин

1. Історія дендрології, основні етапи її розвитку

Дендрологія (грецьк.dendron – дерево і logos – наука) – наука про деревні рослини, їх морфологію, систематику, екологію, фітоценологію, географію та використання людиною.

Початок розвитку науки дендрології лежить в глибокій давнині, коли людина отримувала початкові знання про навколишній світ, в тому числі і про рослини, шукаючи собі їжу. Рослини, в тому числі і деревні давали людині значну кількість харчів, у лісі наші предки знаходили собі схованку від ворогів і негоди. Осілий спосіб життя, який люди стали вести пізніше, призвів до розвитку культури різноманітних рослин, в т.ч., плодових і декоративних. Першими культурними рослинами, як свідчать археологічні розкопки, були ягідні, плодові та горіхоплідні породи. Вважають, що цей процес розпочався близько 10 тис. років тому. Саме в цей час було розпочато зміну природного ландшафту на культурний.

В Древньому Китаї, Греції, Римі використовувались багато видів деревних рослин. У 5 ст. до н.е в Афінах уже зростали посадки із явора, маслинних дерев, в’яза та інших порід.

На території сучасної України близько 6 тис. років тому вже існувала високорозвинена цивілізація – трипільська культура. Уже тоді наші предки вирощували сливу домашню (Prunus domestica) та абрикос звичайний (Armeniaca vulgaris), який природно зростав на території Китаю.

Подальші писемні відомості про освоєння деревних рослин датуються І тисячоліттям до н.е., коли греки почали колонізацію Північного Причорномор’я і Криму. У цей час у культурі з’явився виноград справжній (Vitis vinifera L.), лавр благородний (Laurus nobilis L.), кипарис вічнозелений (Cupressus sempervirens), а на початку н.е. – інжир (Ficus carica L.), маслина європейська (Olea europea L.), персик звичайний (Persica vulgaris Mill.) , горіх грецький (Juglans regia L.) та інші види деревних рослин.

Значним поштовхом у вирощуванні нових деревних рослин на території Київської Русі стало встановлення стабільних економічних зв’язків із Візантією. В цей час уже в лісостеповій частині України стали культивувати виноград звичайний, горіх грецький, вишню звичайну (Cerasus vulgaris), шовковицю білу (Morus alba). У 1051 році в Києві було закладено перший яблуневий сад.

Великі географічні відкриття сприяли пізнаванню нових видів рослин. Їх завозили в Європу, звідки вони поширювались по всьому континенту. В епоху Відродження (ХVII-XVIII ст.) активно починає розвиватися декоративне садівництво. Виникають перші парки, де з’являються липа, граб, глід, самшит, туя. Вони створювались повсюдно, практично біля кожної садиби панів та магнатів. До таких парків належить славнозвісна “Софіївка” в Умані, “Олександрія” в Білій Церкві та інші.

У ХІХ ст. в Україні починають з’являтися перші університетські ботанічні сади.

Таким чином, етапи розвитку дендрології:

• Одомашнення плодових культур (близько 10 тис. років тому)

• Поширення деревних рослин (подорожі, війни, торгівля, переселення – 5 ст. до н.е – 11 ст.н.е.)

• Ввезення до Європи нових видів рослин (великі географічні відкриття – 15 -17 ст.)

• Розвиток декоративного садівництва (17-18 ст.)

• Наукові дослідження деревних рослин, їх широке використання (19 ст. – наші дні)