2.3 Класифікація витрат робочого часу

2.3.1 Особливості нормування ремонтних робіт.

Згідно класифікації витрат робочого часу на виробничу роботу (рисунок 2.1) норма часу визначається на операцію, яка є частиною технологічного процесу, що здійснюється на одному робочому місці одним або декількома робітниками над відповідним виробом.

Відповідно до схеми, зображеної на рисунку 2.1, технічна норма часу Т_н на операцію складається з двох частин

Т_н = t_п-з + Т_шт,

де t_п-з - підготовчо-заключний час, хв.; Т_шт - штучний час, хв.

Рисунок 2.1 - Схема класифікації витрат робочого часу

на виробничу роботу

В [3, с.424; 4, с.13, 54] Т_н позначають t_шт-к (штучно-калькуляційний час).

Підготовчо-заключним часом називається час, який витрачаєть працівник на ознайомлення з робочим кресленням, отримання заготовок, деталей, здавання деталей та виконання дій, які пов'язані з підготовкою та завершенням заданої роботи.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що його витрачає працівник один раз для виконання партії оброблюваних деталей і його тривалість не залежить від кількості деталей в партії. Підготовчо-заключний час вибирається з довідкових даних.

Штучний час складається з двох частин - оперативного t_оп і додаткового t_д

Т_шт= t_оп + t_д.

Оперативний час - час протягом якого здійснюється виробнича робота, пов'язана з виконанням даної операції

t_оп = t_o + t_доп.

Додатковий час (обслуговування робочого місця, відпочинок і природні потреби робітника) витрачається працівником на догляд за робочим місцем протягом виконання даної роботи.

Цей час встановлюється у відсотках від оперативного часу залежно від складності роботи

t_д = (5...10)% t_оп.

Допоміжний час (t_доп) - час, який витрачається робітником на дії, пов'язані з забезпеченням виконання основної технологічної роботи. Він включає: встановлення, кріплення деталі, управління механізмами верстата, вимірювання і зняття деталі. Допоміжний час визначається за довідниковими даними. Для наближених розрахунків можна використати співвідношення [4, с.13, 54] t_доп=(15...60)%t_о.

Основний (технологічний) час (t_о) - час, який необхідний на безпосередню зміну геометричної форми, розмірів і властивостей оброблюваної деталі або зміну взаємного розміщення частин виробу (розбирально-складальні роботи).

Основний час може бути: машинним - обточування вала; машинно-ручним - підрізанням торця, зняття фаски з ручної подачі; ручним - слюсарні роботи.

Аналітичну норму штучного часу можна представити

Т_шт = t_д + t_о + t_доп.

Технічна норма часу визначається за формулою

де z - кількість деталей (виробів) в партії, шт.

2.4 Технічне нормування розбирально-складальних робіт

Комплекс розбирально-складальних робіт включає такі операції: переміщення деталей, вузлів і агрегатів, складання і розбирання, базування, балансування, застебування, закріплення, запресовування, клепання, зварювання, контрення, маркірування, пломбування, склеювання, стопоріння, згвинчування, встановлення, центрування, штифтування, шплінтування, розпресовування, розшплінтовування, розштифтовування, розпломбовування, розгвинчування та інші.

Особливістю методики нормування розбирально-складальних робіт є схожість операцій, які залежно від габаритних розмірів, шорсткості поверхні, натягу посадки спряжень та іншого відрізняються часом складання-розбирання виробу. У практиці виробництва та ремонту автомобілів використовують декілька методів визначення основного часу на розбирально-складальні роботи. Основний час на вказані роботи можна вибирати за статистичними даними та даними діючих підприємств і зведеними в нормативні таблиці, які отримують шляхом хронометражу або фотографії (нагляду).

Другий метод передбачає використання залежності зміни основного часу від параметрів кріпильних елементів (див. додаток А). В даному випадку основний час tо на складальні роботи на основі емпіричних залежностей можна нормувати з похибкою (5...15)%.

Використовуючи рекомендації [4, с.12], можна скласти план визначення технічної норми часу на складання-розбирання виробу:

2.4.1 Вивчають конструкцію вузла і технологічний процес складання, при цьому складають загальний план операцій та технологічну схему складання (розбирання) вузла.

2.4.2 Вибирають обладнання, пристрої та інструмент в залежності від програми випуску виробів.

2.4.3 За емпіричними залежностями (додаток А) для кожного виду дії визначають основний (технологічний) час t_oi.

2.4.4 Для кожного виду дії знаходять оперативний час t_oпi, що витрачається на i-ту складальну (розбиральну) операцію з урахуванням допоміжного часу, який становить (15...60)% від основного часу

t_oпi = t_oi + t_допi = t_oi + (0,15...0,6)t_oi.

2.4.5 Визначають загальний оперативний час t_oп

t_oп = t_oп,

де k - кількість складальних одиниць нижчого порядку.

2.4.6 За оперативним часом t_oп визначають додатковий час tд на складальні операції, який становить (6...10)%t_oп

t_д = (0,06...0,10)t_oп.

2.4.7 Знаходимо підготовчо-заключний час t_п-з, який становить (3...6)%t_oп

t_п-з = (0,03...0,06)t_oп.

2.4.8 Норма штучного часу становить (рисунок 2.1)

t_шт = t_oп + t_д = t_oп + (0,06...0,10)t_oп.

2.4.9 Технічна норма часу на складання визначається за формулою

де z - кількість виробів в партії, шт.

2.4.10 Розрахунок часу ведеться у хвилинах.