2.1 Способи вчинення злочину

Давання хабара - це передача посадовій особі грошей чи майнової цінності (предмета хабара) за рахунок коштів особи, яка дає хабар, або за рахунок коштів державної, громадської, приватної організації [17, c.372].

Для розслідування і розкриття такого злочину з точки зору криміналістики важливим є дослідження способу його вчинення, оскільки він виступає основним елементом формулювання слідчих версій. Існують різні способи передавання хабара. На думку одних науковців способом його вчинення може бути передавання предмета хабара з «рук у руки», перерахуванні грошових коштів на поточні рахунки в банках, передавання хабара у вигляді подарунка на день народження, у вигляді виконання ремонтних робіт без сплати, надання путівки без сплати її вартості, під виглядом трудової угоди та ін.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» відзначається, що хабар може даватись та одержуватись і в завуальованій формі — під виглядом укладення законної угоди, безпідставного нарахування й виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультації, експертизи тощо) [12].

На думку інших:

- передача за заниженими цінами державної власності підприємницьким структурам безпосередньо, без продажу через аукціони;

- дозвіл на створення комерційних структур з метою передачі в них коштів підприємства;

- укладення збиткових для держави комерційних угод про здачу в оренду будинків чи інших об'єктів;

- видача банківських кредитів і позичок без одержання зобов'язань по їх поверненню;

- приховання наданих кредитів у зв'язку з їх нецільовим використанням;

- сприяння у створенні фіктивних підприємств без їх юридичного оформлення та реєстрації у відповідних органах;

- відмова конкурентам підприємницьких структур у реєстрації за надання одноразового хабара або за їх постійне отримання чиновниками, які підтримують конкурента;

- дача хабара адміністративним, податковим органам за підтримку недобросовісної конкуренції з боку окремих підприємців;

- видача пільгових ліцензій для відкриття тієї чи іншої комерційної структури;

- фальсифікація матеріалів документальної ревізії, аудиторської перевірки, відомостей про оподатковувані податком кошти, фальсифікація податкових декларацій [5, c.247].

На даний час хабарі досить поширені у всіх сферах діяльності, однак існують такі, в яких хабарництва просто не повинно буди, адже їх діяльність базується на протидії цього антисоціального явища, наприклад правоохоронні структури на кшталт міліції, прокуратури чи суду, однак саме завдяки цим органам хабарництво займає значний рівень серед злочинів проти встановленого порядку здійснення службової діяльності.

2.1 Способи приховування злочину

Для злочинів у сфері службової діяльності характерно приховування злочину в цілому, приховування факту участі посадової особи в злочині (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, видавання завідомо неправдивого документа, одержання та провокація хабара), приховування слідів злочину (службове підроблення).

Головними способами приховування службових злочинів є: фальсифікація обліку й звітності; внесення змін до документів; заміна або виготовлення фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення матеріальних слідів злочину; підписання актів здачі-прийняття замовлених послуг без їх існування тощо.

Крім того, такий злочин як службове підроблення сам є способом приховування інших злочинів у сфері службової діяльності, наприклад хабарництва.

Способи приховування хабарництва - це сукупність прийомів, спрямованих на протидію правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю, є частиною злочинної дії і здійснюється в процесі вчинення злочину або після нього [5, c.248].

Способи приховування хабара, які визначаються двома групами чинників. З одного боку – суб’єктивними інтересами й можливостями хабародавця, з іншого – об’єктивною обстановкою, що сприяє хабарництву або перешкоджає йому. Незважаючи на різноманіття структур, способи приховування хабарів досить типові. Це:

– підробка в документах або виготовлення нових про прийом на роботу, організацію нових посадових структур;

– виправлення дат, підробка підписів у документах, які фіксують відкриття приватних підприємств, та ін.;

– підготовка неправомірних управлінських рішень про надання монопольного права торгівлі нафтопродуктами або електроенергією;

– виготовлення документів на аукціонну ціну будинків і споруд, які вуалюють неіснуючими недоліками останніх;

– поширення відомостей про сувору дисципліну й непідкупність окремих чиновників установи з метою створення маскувальної «ширми» [13, c.145].

На основі аналізу слідчої практики про хабарництво можна також виділити ще кілька способів приховування злочину:

– використання посередників;

– знищення (фальсифікація) слідів злочину;

– організація неправдивого алібі; оформлення фіктивних договорів;

– оформлення предмета хабара як офіційну виплату, виграш, благодійний внесок і т.д.