1.2 Види хабарництва.
Поняття «хабарництво» — у кримінальному праві України охоплює дві групи злочинів: пов’язані із одержанням хабара або давання хабара.
Одержання неправомірної вигоди означає прийняття службовою, або обіцянка у прийнятті особою незаконної винагороди за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи служб, становища. Способи давання – одержання хабара можуть бути різними (полягати у безпосередньому врученні предмета хабара служб, особі, її рідним чи близьким, передачі його через посередника чи третіх осіб, бути завуальованим у зовні законну угоду і мати вигляд цілком закон, операції — премії, погашення боргу, договору купівлі-продажу, кредиту тощо) і для кваліфікації одержання хабара значення не мають. Відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання або невиконання в інтересах того, хто дає хабара, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. При цьому важливо, щоб вона одержала незаконну винагороду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими носіями владних повноважень. Одержання службовою особою незаконної винагороди від підлеглих чи підконтрольних осіб за покровительство чи потурання також слід розцінювати як одержання хабара [8, с.1105].
Відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, виконала чи не виконала служб, особа обумовлене, збиралася чи ні вона його виконувати. Вчинені хабарником за винагороду дії можуть бути як цілком законними (належати до його компетенції, здійснюватися в установленому порядку тощо), так і неправомірними. Відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, до чи після вчинення обумовлених дій був отриманий хабар. Одержання хабара вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. Якщо особа виконала певні дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі, вчинене нею слід кваліфікувати як замах на одержання хабара [14].
В кримінальному кодексі, враховуючи нещодавно прийняті зміни та доповнення необхідно виділити наступні види одержання хабара:
1) Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368);
2) Незаконне збагачення (стаття 368-2);
3) Зловживання впливом (Стаття 369-2);
4) Провокація підкупу (стаття 370) [6, c.165].
Давання неправомірної вигоди полягає у передачі службовій особі матеріальних цінностей, права на майно або вчинення на її користь чи користь третьої особи дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, які службова особа повинна була або могла виконати з використанням влади чи службового становища. Склад давання хабара утворюють і дії службової особи, яка віддала розпорядження (наказ) підлеглому добиватися певних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного вигляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо. Якщо ж службова особа лише рекомендувала підлеглому добиватися благ, пільг чи переваг за хабар, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передав незаконну винагороду. Дії особи в цьому випадку можуть кваліфікуватися як підбурювання до давання хабара, а за наявності певної мети — як провокація хабара. Давання хабара вважається закінченим з моменту, коли службова, особа прийняла хоча б частину хабара [8, с.1105].
Якщо запропонований хабар не прийнято, дії хабародавця слід кваліфікувати як замах на давання хабара. Таким чином, прав, оцінка дій особи, яка дає хабар, залежить певною мірою і від дій особи, яка одержує хабар.
Існують такі види давання неправомірної вигоди:
Пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі (стаття 369);
Підкуп службової особи, юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми(стаття 368-3);
Підкуп особи, яка надає публічні послуги (стаття 368-4);
Підкуп працівника державного підприємства, установи чи організації (стаття 354) [6, c.164-165].
РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ХАБАРНИЦТВА.
Хабарництво завдає серйозної шкоди суспільству, авторитету державних та інших установ і організацій, дискредитує службових осіб і державних службовців. Розрізняють декілька видів хабарництва: без участі посередників і за участю таких; без змови і за попередньою змовою групою осіб; поєднане з вимаганням хабара і без такого. Хабар може даватися за певні конкретні дії (бездіяльність) у вигляді: 1) хабара-підкупу (до вчинення дії); 2) хабара-подяки (після вчинення дії); 3) систематичних (регулярних) винагород (хабар за заступництво, за «дах»).
Особливістю хабарництва є його високий ступінь латентності. На думку більшості фахівців, латентність хабарництва становить від 95 до 98 %. Так, тільки у сфері підприємництва 40 % підприємців у всьому світі змушені давати хабара. В цьому розділі я проведу детальний аналіз окремих елементів криміналістичної структури злочинів цієї групи [10, c.147].