Проблема обмеженості економічних ресурсів.
Економічна теорія зайнята вирішенням проблеми: як розв'язати протиріччя між обмеженими ресурсами і безмежними потребами. Споконвіку існуюча кількісна нерівність поміж першим та другим змушує економістів постійно займатися проблемою: як використовувати обмежені ресурси; який варіант їхнього застосування буде найліпший? Оскільки кількість наявних ресурсів завжди обмежена, економісти повинні зробити вибір, яку продукцію слід виробити насамперед (ЩО?), як це зробити (ЯК?) і ДЛЯ КОГО? Економічна теорія не має можливості виробляти таку кількість товарів та послуг, щоб без обмежень задовольнити потреби всіх і кожного.
Завданням економічної теорії завжди було й буде розумне використанням обмежених ресурсів у різних варіантах (альтернативах). Народне господарство завжди повинно зробити вибір: яку продукцію виробляти, як це зробити і для кого.
Потреби — це набір товарів та послуг, які люди бажали б придбати за умови цін на них, які дорівнюють нулю. Якщо нам усім треба було б скласти список особистих потреб, а потім подати їх усі разом, то результат вразив би уявлення. «Список потреб» однієї людини (не забувайте, що ми припускаємо доступність цих товарів та послуг за нульовою ціною) міг би включати в себе два чи три розкішних авто (Мерседес, Ягуар та Роллс-Ройс), особняк з двадцятьма спальнями в найкращому районі міста, будинок для катання на лижах де-небудь у Швейцарії, 25 чоловік прислуги, каблучку з діамантом у 20 карат накожен день та яхту для прогулянок по Середземному морю. Єдиним обмеженням у потребах може стати уява. Якщо ми складемо усі ці «списки» разом, то одержимо суму потреб суспільства в кожному товарі чи послузі. Тільки в України вони дорівнювали б 50 мільйонам «Мерседесів», ста мільйонам пентхаузів з видом на Хрещатик. Так можна продовжувати нескінченно, але основна думка зрозуміла: потреби людей практично в усьому безмежні.
З точки зору здатності суспільства задовольнити всі ці потреби, тоу тій самій Україні недостатньо ні земельних, ні трудових, ні капітальних ресурсів для надання всім бажаючим необхідних їм товарів та послуг. Недостатньо землі на Хрещатику для розміщення 100 мільйонів будинків, недостатньо кваліфікованих інженерів і майстрів для складання 100 мільйонів авто марки «Мерседес».
Закон обмеженості товарів та послуг говорить, що потреби завжди перевищуватимуть можливості суспільства задовольнити їх. Повного достатку ресурсів не буде ніколи. Таким чином, завжди необхідно робити вибір.
Першим рішенням, яке доводиться приймати, є відповідь на запитання «ЩО?» Які саме товари та послуги повинно виробляти суспільство за умови обмеженості ресурсів? Чи повинно воно виробляти вантажівки або автобуси; кукурудзу або пшеницю; гармати або олію і т.д.? Повинна держава виробити більше зброї чи розвивати систему автомагістралей? Повинні міста витрачати більше коштів на шкільну освіту чи утримувати більше міліціонерів? Вирішуючи, що виробляти, суспільство усвідомлює,які саме потреби будуть задоволені насамперед. Таким чином, «ЩО?» означає: які товари та послуги треба виробляти.
Коли суспільство приймає рішення, що саме воно збирається виробляти, то насамперед необхідно знати, ЯК це зробити. Яка комбінація земельних, трудових і капітальних ресурсів буде використана для виготовлення автомобілів, вантажівок, кукурудзи, пшениці, комп'ютерів,яких потребують люди? Товари та послуги не виробляються за якимись встановленими рецептами. Складальна лінія може використовувати більше промислових роботів і менше людей; фермери можуть використовувати більше комбайнів і наймати менше робітників для збирання врожаю; будівельники можуть використовувати для облаштування будинків дерево, червону або білу цеглу чи пластик. Уряд може забезпечувати безпеку держави за допомогою міжконтинентальних ракет земного базування або встановлених на підводному човні, протиракетної зброї в космосі або звичайної зброї. Суспільство не повинно бути байдужим до вирішення проблеми ЯК виробляти. Мабуть,суспільство побажає використовувати свої ресурси якомога ефективніше, щоб одержати найбільшу віддачу від них. Таким чином, відповідь на питання «ЯК?» указує на засіб комбінування ресурсів для виробництва продукції.
Як продукція, вироблена в народному господарстві, розподілятиметься між членами суспільства? Це є одним із найгостріших соціальних питань. Чи одержить кожен рівнозначну частку? Чи невелика кількість людей одержить більшу частину виробленої продукції,залишивши всім іншим крихти? Чи значна різниця між заможними та незаможними? Чи буде підсилюватися й передаватися від покоління до покоління майнова нерівність між людьми? Чи нове покоління повинно починати з однакового рівня добробуту для кожного із членів суспільства? Закон обмеженості дає тяжкий урок: усі потреби не можуть бути задоволені. Отже, повинні бути переможці та переможені в боротьбі за володіння матеріальними та духовними благами. Таким чином, питання «ДЛЯ КОГО?» вказує на те, як вироблена продукція розподіляється поміж людьми.
Обмеженість ресурсів і безмежність економічних потреб складають основу руху всієї економіки і виражають основний принцип економічної теорії. По суті, вся економіка зводиться до того, щоб вивчити, яким чином суспільство з дефіцитом ресурсів вирішує, що виробляти, як і для кого. Основна мета виробництва – найбільш ефективно використовувати свої економічні можливості, щоб максимально задовольнити матеріальні потреби людини.
Обмеженість ресурсів означає, що всієї суми можливостей, які знаходяться в розпорядженні окремих країн, компаній, сімей, так само як і всього людства , буде недостатньо для задоволення всієї гами потреб суспільства. Орні сільськогосподарські землі, території для розміщення виробничих об’єктів, водні ресурси, корисні мінерали і копалини, повітряний басейн, флора і фауна – все це має свої кінцеві межі і дуже обмежену здатність до відновлення, а багато в чому відноситься і до зовсім непоправних природним ресурсів.
Праця людей, як ресурс, має свої межі і визначається загальною кількістю трудящих, а також бажанням і можливістю трудитися, працевіддачі і тривалістю трудового часу. Засоби виробництва теж демонструють обмеженість ресурсів , оскільки кількість будівель, промислових споруд, машин, устаткування, виробничих матеріалів зовсім не безмежне. Цикл розробки, створення та ефективного застосування засобів виробництва незмінно призводить до зносу, припинення використання та утилізації. Вторинні ресурси, що виникають завдяки переробці, дозволяють лише частково компенсувати і відновити витрачені раніше ресурси.
Здається, що хоча б можливості людського пізнання повинні бути безмежні. Однак на практиці обсягу знань, відомостей та інших інформаційних ресурсів виявляється явно недостатньо як за якістю, так і за кількістю для вирішення нагальних економічних проблем.
Обмеженість ресурсів виявляється і відносно фінансів. Гроші, як еквівалент натуральних ресурсів, теж мають свою межу.
Таким чином, ми бачимо, що дана проблема носить глобальний характер і стосується всіх галузей людських і природних можливостей. У зарубіжній літературі вона називається фундаментальною і відноситься до числа визначальних. Головне завдання, яке, на думку деяких авторів, ставиться перед економічною наукою – це знайти способи збільшити споживчий ефект і корисність, враховуючи обмеженість ресурсів, які необхідно використовувати для досягнення найкращого результату.
Однак, при всій своїй важливості, принцип обмеженості не варто абсолютизувати. Стосовно до цілого ряду можливостей обмеженість ресурсів не є жорсткою, тому що проявляється їх взаємозамінність. У подібних випадках основне завдання полягає в тому, щоб якомога ефективніше використати наявні, достатні ресурси. Наприклад, в російській економіці безлічі природних ресурсів стає явно недостатньо саме через вкрай неефективного їх використання.
Обмеженість економічних ресурсів також наочно демонструє нам, що люди завжди хочуть мати більше, ніж можуть отримати при реально існуючі можливості. Це протиріччя між потребами і можливостями формує стрижень, навколо якого будується вся господарська діяльність. Економічним господарствам будь-яких масштабів – від сімей до величезних корпорацій, постійно доводиться робити вибір, що купити, що зробити і як витратити свої ресурси, які завжди є обмеженими
Загальною особливістю ресурсів як економічної категорії є те, що всі вони мають вартість. Нестача ресурсів (обмеженість) - перший елемент визначення економіки як науки. Оскільки існує нестача ресурсів, то існує й нестача продукції, яка з них виробляється. Ми не можемо придбати вдосталь (скільки забажаємо) одягу, взуття, машин, відеоапаратури за низькою ціною, оскільки наявність матеріалів для їх виробництва обмежена. Обмежені також і наші грошові ресурси: ми не можемо відразу купити все, що хочемо, тому змушені заощаджувати. На думку значної частини населення, обмеженість у задоволенні власних потреб полягає в недостатній кількості грошей. Однак, як зазначав Джон Кейнс, - це лише ілюзія. Ми могли б надрукувати стільки грошей, скільки забагнеться, але при цьому залишились би незадоволеними у своїх потребах. Адам Сміт зауважив: багатство нації полягає в товарах і послугах, котрі вони виробляють, або на іншому рівні, в ресурсах - земля, праця, капітал, антерпренерські здібності, що виробляють ці товари та послуги.
Іншою важливою характеристикою обмежених ресурсів і товарів, вироблених із них, є те, що всі вони мають змогу альтернативного використання. Наприклад, бензин може бути використаний для вантажних автомобілів і - як альтернатива - для легкових, щоб задовольнити власні потреби. З молока можна виробити масло або кисломолочну продукцію.
Обмеженість у товарах (дефіцит) і в грошових ресурсах зумовлює необхідність вибору для індивідуумів і суспільства: вони обирають серед товарів і послуг ті, котрі найбільше можуть задовольнити різнобічні потреби і бажання. Ви будете купувати той товар, вартість (цінність) якого для Вас є такою ж, як ціна на цей товар.
Причина того, що хтось, скажімо, не може мати три автомобілі, кольоровий телевізор у кожній кімнаті, полягає в недостатності ресурсів. У кожному конкретному випадку ми змушені брати до уваги цінність товару і наші можливості. Право вибору називаємо альтернативною вартістю. У чому полягає суть вибору? Припустимо, за всіх інших рівних і стабільних умов ми можемо купити або виробити товар двох видів відповідно до наявних у нас ресурсів. У кожному конкретному випадку за заданих умов існує лише одна альтернатива: якщо ми купуємо п - кількість товару ІУ, то на решту можна купити т - кількість товару М. Усі варіанти, позначені точками на рис. 2.1, утворюють криву, яка називається кривою граничних можливостей.
Рис. 2.1. Крива граничних можливостей
Будь-який варіант поза цією кривою нереальний або небажаний. Наприклад, у точці г маємо справу з нереальністю реалізації такого варіанта через обмеженість наявних ресурсів. У точці У варіант небажаний, оскільки має місце недовикористання наявних ресурсів.
Аналогічний вибір здійснюємо і в ситуації, стосовно питання економіки - що виробляти? Так, маючи певну кількість кормів і використовуючи нормативи витрат на одиницю продукції, ми можемо виробити М тонн молока, або N тонн м'яса, а можна виробити т тонн молока і п тонн м'яса водночас. Точка г ілюструє неможливість виробництва цієї кількості обох видів продукції за заданих ресурсів, технології, тобто такий варіант існує поза межами наших можливостей. Якщо підняти рівень технології, вирішити проблему капітальних ресурсів, крива граничних виробничих можливостей заданих ресурсів може зміститись до точки г (рис. 2.2.).
Рис. 2.2. Зсув кривої граничних можливостей
Будь-який варіант поза цією кривою нереальний або небажаний. Наприклад, у точці г маємо справу з нереальністю реалізації такого варіанта через обмеженість наявних ресурсів. У точці У варіант небажаний, оскільки має місце недовикористання наявних ресурсів.
Аналогічний вибір здійснюємо і в ситуації, стосовно питання економіки - що виробляти? Так, маючи певну кількість кормів і використовуючи нормативи витрат на одиницю продукції, ми можемо виробити М тонн молока, або N тонн м'яса, а можна виробити т тонн молока і п тонн м'яса водночас. Точка г ілюструє неможливість виробництва цієї кількості обох видів продукції за заданих ресурсів, технології, тобто такий варіант існує поза межами наших можливостей. Якщо підняти рівень технології, вирішити проблему капітальних ресурсів, крива граничних виробничих можливостей заданих ресурсів може зміститись до точки г (рис. 2.2).
У такому випадку йдеться вже про економічне зростання - зсув кривої граничних виробничих можливостей, який має місце внаслідок збільшення наявних ресурсів або поліпшення технології виробничого процесу.
Дуже тісно з альтернативним використанням пов'язана альтернативна вартість. Вартість використання якогось товару, продукту, знаряддя з однією метою рівнозначна тому, що може дати його використання з іншою метою, у випадку кращої альтернативної можливості.
Наприклад, комплекс машин і людей, що їх обслуговують, можна використати на рекультивації земель, а можна - на будівництві дороги. Доходи від рекультивації за один і той самий час роботи людей і техніки, порівняно з доходами на будівництві дороги, будуть вищими в 1,3 разу. Альтернативною буде рекультивація земель.
Інший приклад. Ви маєте 50 грн. За них можете придбати цікаву книгу або відвідати концерт улюбленого співака. Ви купили книгу. Скільки це коштує? Ви кажете - 50 грн. Але насправді - це вартість концерту, яким могли б насолоджуватись замість того, щоб купити книгу. Це складові економіки, і їх називають оптимальними втратами - вартість попередніх альтернатив. Вартість вибору однієї діяльності - це вартість тієї можливості, якою Ви знехтували і яка вже минула.
Важливим елементом прийняття економічного рішення є також час. Будь-хто повинен вирішувати: використовувати наявний у нього ресурс сьогодні чи завтра. Скажімо, Ви три години ввечері присвятили вивченню якогось предмета. Альтернативними є задоволення, які 6 отримали, перебуваючи цей час у колі друзів. Дерево, зрізане сьогодні, не може бути заготовлене в майбутньому, хоча на його місці посадять нове. Нафта, видобута і спалена сьогодні, зникла назавжди.
Наші предки не використовували, а радше не могли використати всі наявні в ті часи ресурси. Так само, як не могли спожити (свідомо) всіх вироблених продуктів. Замість цього, вони почали зберігати, складати й інвестувати збереження в капітальні товари - будівлі, споруди та устаткування, які використовували для збільшення продуктивної (виробничої) потужності в майбутньому. Ваш час, затрачений на навчання і здобуття певної спеціальності, що дасть у майбутньому змогу працювати за фахом, є альтернативою вартості, яку Ви могли б виробити за цей час.
Беручи до уваги обмеженість ресурсів, важливо досягну максимально можливого задоволення власних потреб з використання. Звідси - очевидна необхідність раціонального застосування цих ресурсів як важливої умови збільшення виробництва товарів. Вивчення цієї проблеми, обґрунтування можливостей для кращого використання наявного виробничого потенціалу аграрних підприємств в умовах ринкових відносин - важливий сегмент предмета дослідження економіки аграрних підприємств.
В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалось вище, перед суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пошуках найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраціональнішого їх використання. Соціально-економічні орієнтири цього процесу такі:
задоволення потреб людей у тих чи інших споживчих благах, оптимізація процесу споживання;
збереження й охорона навколишнього середовища;
економія ресурсів;
зростання віддачі ресурсів;
здешевлення продукції та послуг;
удосконалення виробництва;
забезпечення перспектив розвитку виробництва і суспільного споживання.
Обмеженість виробничих ресурсів є однією з важливих передумов розвитку і формування ринку. Об'єктивною її основою є дія закону рідкості, знання якого дає можливість зрозуміти необхідність подолання суперечностей між зростанням потреб і обмеженістю виробничих ресурсів.
Як відомо, сутність будь-якого економічного закону показує при чинно-наслідковий зв'язок певних економічних процесів.
Причиною існування закону рідкості є суперечності між безмежними потребами виробничих ресурсів.
Безумовно, є такі потреби, які можна втамувати (наприклад, у деяких продуктах харчування, адже людина не може з'їсти більше, ніж потрібно для її організму). Проте кількість засобів існування під впливом розвитку продуктивних сил, спілкування людей весь час зростає. В цьому виявляється дія закону зростання потреб. Досить порівняти, що споживала людина понад 100 років тому і що входить до її споживчого кошика сьогодні. Відмінність досить значна. Перелік засобів споживання і надалі змінюватиметься і розширюватиметься.
Зростання людських потреб весь час наштовхується на обмеженість економічних ресурсів.
Що ж належить до економічних ресурсів?
По-перше, це природні, людські; а вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Економічні потреби містять різноманітні знаряддя праці, устаткування, інструменти, що використовуються у виробництві непродовольчих товарів, продукції сільського господарства, виробничі промислові та сільськогосподарські приміщення, засоби транспорту і зв'язку, землю, корисні копалини, робочу силу. Отже, економічні ресурси - це чинники виробництва. Економічні ресурси можна називати виробничими ресурсами.
По-друге, всі економічні ресурси мають загальну властивість: вони рідкісні, оскільки існують в обмеженій кількості.
Рідкість економічних ресурсів треба розуміти так, що кількість їх фіксована і має певні межі. Безумовно, рівень рідкості різних видів ресурсів неоднакова. Деякі з них дійсно мають досить обмежений обсяг (наприклад, благородні метали, деякі види корисних копалин). Запаси інших значні, але вони у природі не відновлюються, і людство знає, що настане такий час, коли запаси будуть повністю вичерпані (нафта, газ, вугілля, залізна руда тощо). Тому, слово "обмеженість", можливо, краще сприймається як "рідкість". Однак в економічній теорії ці слова вже давно розглядаються як синоніми. Справа в тому, що економічний ресурс у досить тривалому періоді історії людства дійсно розглядається як рідкісний.
По-третє, економічні ресурси мають ту особливість, що вони у процесі виробництва входять до вартості створюваного продукту.
По-четверте, використання економічних ресурсів, особливо первинних, у будь-якій сфері виключає можливість одночасного використання їх в іншій сфері. Наприклад, конкретну ділянку землі можна використати лише в одній сфері: або для вирощування сільськогосподарської продукції, або під будівництво, або для видобутку корисних копалин. Отже, використання певної земельної ділянки в будь-якій одній сфері виключає можливість її одночасного використання в інших, не зважаючи на те, що потреба в цьому існує.
По-п'яте, такі економічні ресурси, як засоби виробництва, мають не тільки встановлений або відомий кожному час фізичної та моральної зношеності, а й певне галузеве призначення. Наприклад, текстильний верстат не можна використовувати в хлібопекарній, добувній або деревообробній промисловості. Це свідчить про те, що існує чітко визначена "спеціалізація" техніки.
Виходячи з викладених ознак економічних ресурсів, до них не можна відносити гроші (грошові ресурси). Це особливий фінансовий ресурс.
Обмеженість має багато причин. Однією з них є природна обмеженість. Наприклад, деякі метали (платина, золото, срібло) існують на землі в обмеженій кількості. Поступово вичерпуються запаси нафти, вугілля та інших корисних копалин. Навіть питна вода, яку раніше в багатьох країнах вважали необмеженим ресурсом, сьогодні стала товаром і вже реалізується як товар.
Інші ресурси можна вважати обмеженими через виробничі можливості. Інакше кажучи, виробництво деяких товарів відстає від зростання потреб населення.
Отже, процесом-причиною закону рідкості є наявність суперечності між безмежними потребами і обмеженими ресурсами.
Ця причина зумовлює такий процес-наслідок: необхідність подолання суперечності на основі певних форм створення ринку економічних ресурсів.
Проблема вибору застосування ресурсів. Як правильно зазначають теоретики ринкової економіки, якщо б не було обмеженості ресурсів, то питання, що, як і для кого виробляти, не становило б проблеми. В таких умовах можна виробляти будь-який товар у потрібній кількості. І найскладніша проблема задоволення людських потреб була б успішно вирішена.
Проте закон рідкості зумовлює певну поведінку людей в системі господарювання. Виникає проблема вибору застосування ресурсів. Оскільки, як уже зазначалося, використання деяких ресурсів має певні межі, застосування їх виключає можливість одночасного застосування для задоволення ряду потреб. Люди змушені обирати той спосіб застосування ресурсів, який вони вважають найбільш раціональним.
Обмеженість стосується не тільки засобів виробництва, а й трудових ресурсів, особливо кваліфікованої робочої сили.
У реальному економічному житті на один ресурс може бути кілька потреб, допустимо, з наявної кількості металу виробляти або танк, або комбайн. Можливості одночасного задоволення двох потреб з наявного ресурсу в багатьох випадках немає. Треба обирати, яку потребу задовольняти в першу чергу. Отже, обмеженість ресурсів ставить дуже складну проблему: проблему вибору ресурсів для задоволення певної потреби.
Можна навести багато прикладів, коли цей вибір з першого погляду не завжди раціональний. Допустимо, що будувати в першу чергу: готель для іноземців чи житловий будинок. Однозначну відповідь тут дати важко, тому що перетинаються економічні інтереси різних суб'єктів. Людина, що не має житла, звичайно, обере будівництво житлового будинку. Проте, з позиції місцевої влади краще будувати готель для іноземців, який у майбутньому дасть можливість одержувати валютні кошти, що дозволить успішно розв'язувати і житлову проблему.
Отже, вибір використання ресурсів зачіпає інтереси багатьох людей, що не завжди збігаються. Для того щоб зробити правильний вибір, треба вивчити багато точок зору, правильно спрогнозувати майбутню віддачу використання економічних ресурсів.
Обмеженість ресурсів значно ускладнює проблему розподілу товарів і доходів між різними індивідами і сім'ями. Якщо певний ресурс обмежений, постає питання, як його розподілити. Виникає потреба в існуванні ряду економічних форм і способів у розподілі матеріальних благ, їх ми розглянемо у наступних розділах.
Кількісне вираження закону рідкості. Кількісне вираження економічного закону рідкості показує ступінь обмеженості економічних ресурсів, дає уявлення про реальні можливості подолання суперечності між зростанням потреб у певному ресурсі та його обмеженістю. Це можна зробити різними способами. Один з них такий: у кожний момент часу оптимальний ступінь задоволення потреб в економічних ресурсах можна з'ясувати за допомогою співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наявності цього ресурсу, що виробляється в країні.
Наприклад, Україні потрібно 40 млн. т нафти для задоволення потреб свого господарства. У країні видобувається її приблизно 5 млн. т. Отже, ступінь задоволення потреб в цьому ресурсі становить 12,4 відсотка. Як бачимо, цей економічний ресурс досить обмежений. Подолати цю обмеженість можна за рахунок імпорту нафти з інших країн, що потребує валютних коштів, які можна отримати за рахунок експорту певних власних економічних ресурсів. Інший шлях подолання обмеженості - розвиток видобутку власної нафти. Для цього треба здійснювати геологічні розвідки, створювати нові нафтопромисли, розвивати раціональну енергозберігаючу технологію виробництва.
Пізнання і використання економічного закону рідкості потребує для подолання суперечності між потребою і обмеженістю ресурсу розробки спеціальних заходів, орієнтованих на розвиток і ефективніше використання продуктивних сил за рахунок застосування багатьох чинників.
Отже, закон рідкості ресурсів є, по суті, законом обмеженості виробничих можливостей. І тому він вимагає від людини певної раціональної суб'єктивної поведінки з метою подолання обмеженості використання економічних ресурсів. При цьому слід зазначити, що закон рідкості ресурсів впливає на будь-який чинник виробництва: на знаряддя виробництва, предмети праці, на людину, що приводить в дію засоби виробництва.