Лемніскові шляхи або медіальна лемніскова система.

А ферентні нервові мієлінові волокна від механорецепторів через задні корінці проходять до спинного мозку і піднімаються у задніх стовпах до довгастого мозку, де утворюють синапси з нейронами ядер стовпів - ніжним (gracile) і клиноподібним (cuneate). Звідси другі нейрони переходять на протилежний бік – перехрещуються і піднімаються білатерально до специфічних сенсорних перемикаючих ядер таламуса, утворюючи медіальну петлю, до якої приєднуються нервові волокна від ядер 5-ої пари черепних нервів.

У таламусі другі нейрони медіальної лемніскової системи утворюють синапси з нейронами вентральних задньолатеральних ядер (вентро базальний комплекс). Треті нейрони передають інформацію до сенсорної зони кори – задньої центральної звивини.

Лемніскова система забезпечує передачу інформації від механорецепторів, що дозволяє точно локалізувати дію подразнюючого стимулу, виявити силу та градацію сили відчуття.

Особливістю лемніскової системи є просторова орієнтація нервових волокон від окремих частин тіла: волокна від нижніх частин тіла лежать у задніх стовпах ближче до центру, а від верхніх частин – латерально.

У ядрах таламуса голова і обличчя представлені медіально у вентробазальному комплексі ядер, а дистальні відділи тіла – латерально.

Сенсорна зона кори має соматотопічну організацію. Кожне поле сенсорної кори отримує інформацію з протилежного боку тіла та голови, розміри представництва у сенсорній корі прямо пропорційні кількості рецепторів та аферентних нервових волокон, що передають інформацію від відповідного поля тіла або голови. Найбільшу кількість рецепторів мають губи і великий палець кисті, найменшу – шкіра тулуба.

Терморецепція. Теплові та холодові рецептори.

Т емпературна чутливість шкіри має два види чутливості – теплову і холодову.

Холодові терморецептори передають інформацію нервовими волокнами типу Аδ при зменшенні температури шкіри від 40⁰-33⁰С до 26⁰-17⁰С. Холодових рецепторів значно більше ніж теплових, морфологічно вони мають спеціальну структуру – скоріш за все, це колби Краузе.

Теплові терморецептори передають інформацію нервовими волокнами типу С при збільшенні температури шкіри приблизно від 30⁰ до 43⁰С, вони належать до вільних нервових закінчень.

Частота імпульсації у аферентних нервах залежить не тільки від температури, але і від швидкості її зміни.

Неоспіноталамічні шляхи.

Ці шляхи розвинуті у приматів, передають інформацію від терморецепторів шкіри латеральним спіноталамічним трактом через специфічні перемикаючі вентро базальні ядра таламуса до сенсорної зони кори – задньої центральної звивини в ті самі поля, що сприймають інформацію від тактильних рецепторів лемнісковими шляхами, тому деякі нейрофізіологи вважають ці шляхи функціональним відділом лемніскової системи

Ноцицепція. Ноцицептори.

Ноцицептивна чи больова чутливість - це неприємне відчуття, яке виникає при подразненні ноціцепторів, сигналізує про потенційне чи наявне пошкодження структури і супроводжується вісцеральними змінами в організмі завдяки активації симпато-адреналової системи та руховим компонентом.

Ноцицептори (рецептори пошкодження) – це високопорогові механо-, термо-, хемо- рецептори, за морфологією – це вільні нервові закінчення.

Для механоноцицепторів порогом больової чутливості є тиск на шкіри не менше 40г/см²; для теплових термоноцицепторів – збільшення температури шкіри до 45⁰С; для холодових термоноцицепторів – зменшення температури шкіри до 17⁰С; для хемоноцицепторів – поява в міжклітинній рідині при пошкодженні клітин хімічних речовин - алгетиків: брадикініну, простагландинів, протеолітичних ферментів, інших, збільшення концентрації іонів калію, водню.

Інформація від ноцицепторів передається аферентними нервовими волокна типу Аδ та С.