Рецептура преміксів на 1 т із розрахунку введення 1% в1т комбікорму (для овець)

Інгредієнт	П80-1	П80-2	П81-1
	Для молодняку дорослого за 4 місяці та підсисних маток	Для баранів-плідників	Для підсосних ягнят до 4 місяців та раннього відлучення
Вітамін А, млн. МЕ Вітамін D2, млн. МЕ Кобальт, г Цинк, г Гризин, г	200 20 100 400 -	1000 100 200 600 -	200 30 50 300 250

Премікси розфасовують по 20-25 кг у паперові мішки, які мають чотири шари. Транспортують такі премікси будь-яким видом критого транспорту з дотриманням санітарних правил, передбачених для транспортування харчових продуктів. Зберігають премікси у заводській упаковці у сухих, чистих та гарно вентильованих приміщеннях на піддонах у штабелях не більше 2 м упродовж шести місяців. По закінченню цього строку премікси піддають перевірці на вміст у них компонентів та використовують такі премікси з урахуванням фактичного складу тих чи інших інгредієнтів, проводять корекцію дози внесення їх у комбікорм.

Запитання для самоперевірки

1. Які основні поживні речовини визначаються в кормах для сільськогосподарських тварин?

1. Яка роль мінеральних речовин в живленні тварин?

2. Яка функція вітамінів на організм тварин?

3. Поясніть дію ферментних препаратів у складі корму для тварин.

2. Які тканинні препарати і з якою метою згодовують сільськогосподарським тваринам?

3. Яка необхідність застосування транквілізаторів та антиоксидантів в технологіях годівлі тварин?

4. Які ароматичні та смакові добавки застосовуються в годівлі тварин?

5. Поясніть дію білково-вітамінних добавок на організм тварин.

6. Які принципи застосування преміксів в технологіях годівлі тварин?

4. ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ТВАРИН ТА СПОСОБИ СТИМУЛЯЦІЇ ПОЖИВНИМИ

РЕЧОВИНАМИ КОРМІВ РІЗНИХ ВИДІВ

4.1. Особливості травлення та їх загальна характеристика у різних видів сільськогосподарських тварин

Поживні продукти для годівлі тварин - складові частини молекул білків, полісахаридів, нуклеїнових кислот, ліпідів, які розчиняються ферментами і всмоктуються через епітелій кишкового тракту. У ссавців слизова оболонка кишечнику утворює велику кількість складок, які збільшують всмоктувальну поверхню його. Крім цього вся поверхня покрита масою мілких пальцеподібних паростків - кишковими війками, кожна з яких має сітку кров'яних капілярів та один лімфатичний капіляр, який знаходиться в центрі. В цей капіляр проникають поживні речовини. Нарешті, третім пристосуванням яке збільшує активну поверхню кишечнику є мікроворсинки циліндричні вирости цитоплазми, які утворюють густу сітку на поверхні кожної з клітин кишкового епітелію. Складки слизової оболонки, ворсинки та мікроворсинки утворюють значну поверхню для всмоктування поживних речовин корму. Всмоктування -складний процес, в якому бере участь проста фізична дифузія та активний транспорт поживних речовин корму. Швидкість всмоктування речовин сильно відрізняється, так, галактоза всмоктується набагато швидше, ніж глюкоза, а глюкоза швидше, ніж фруктоза.

Амінокислоти всмоктуються в кров'яні капіляри, а потім розповсюджуються між частинами тіла. Продукти повного чи часткового гідролізу жирів проходить зовсім іншим шляхом - всмокгування жирних кислот, моносахаридів, дисахаридів та інших речовин, які розчиняються в ліпідах, наприклад, жиророзчинних вітамінів проходять на фоні жовчогінних кислот. Ресинтез жирів проходить у клітинах слизової оболонки кишечнику: при цьому вільні жирні кислоти утворюють з коферментом комплекси, які реагують з моногліцеридами, дигліцерйдами з утворенням тригліцеридів.

Вода всмоктується слизовою оболонкою товстої кишки та переводить неперетравлені залишки в напівтвердому стані, підготовлюючи їх до дефекації. Кал тварин вміщує в собі велику кількість бактерій, які складають половину його маси. Кишкові бактерії синтезують різноманітні вітаміни та інші поживні речовини, які продовжують всмоктуватись і використовуватись організмом. Вони відіграють особливо важливу роль в травленні травоїдних тварин - корів, коней, кролів.

Суть травлення. Механічні процеси призводять до зміни структури і фізичних властивостей корму - щільності, консистенції, розмірів частин тощо. Це є наслідком пережовування, скорочення м'язів травного тракту, впливу рідкої частини травних соків.

Фізико-хімічні процеси (наприклад, дія хлоридної (соляної) кислоти у шлунку або поверхово-активних речовин жовчі у кишечнику) сприяють набуханню частин корму, збільшенню їх поверхового натягу, активації ферментів, підвищенню розчинності солей.

Біологічні процеси — це процеси послідовного ферментативного гідролізу кормових полімерів спочатку до проміжних продуктів, а потім до мономерів при поступовому переміщенні корму по відділах травного тракту.

Ферментативна система травного тракту враховує:

а) ферменти травних секретів, які виділяються внутрішньостінними або застійними залозами;

б) ферменти, які утворюються мікроорганізмами травного тракту;

в) ферменти, які містяться у рослинних кормах. Основну роль у тварин з однокамерним шлунком виконують гідролази травних секретів. Вони характеризуються специфічністю субстрату і дії, оптимумом температури і рН середовища. Каталітична дія цих гідролаз заснована на приєднанні до складного субстрату молекули води за типом:

А В + Н • ОН А • ОН + НВ

Рівновага у цій реакції постійно зміщується у правий бік, оскільки одночасно з гідролізом відбувається процес всмоктування утворених продуктів.

У перетравленні білків беруть участь протеази (ендо- і екзопептидази), вуглеводів - карбогідрази (амілаза, глюкозидаза, інвертаза, галактозидаза), нуклеїнових кислот - нуклеази (рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза), жирів -карбоксилестерази (ліпаза, фосфоліпаза). Кінцевими продуктами гідролізу поживних речовин є мономери: при гідролізі білків - амінокислоти, жирів -жирні кислоти і гліцерин, вуглеводів — прості гексози, головним чином глюкози. Нуклеїнові кислоти розщеплюються до пуринів, піремідинів, рибози, дезоксирибози та фосфату. У жуйних тварин кінцеві метаболіти можуть бути іншими.

У цілому для моногастричних тварин характерні первісний ферментативний гідроліз корму у кислому середовищі (шлунок) і наступний гідроліз із всмоктуванням у нейтральному або слабкокислому середовищі (відділ тонких кишок).

Мікробіальна переробка корму (також ферментативна) здійснюється бактеріями і найпростішими, які заселяють різні відділи травного тракту.

Ці процеси особливо інтенсивно протікають у жуйних тварин у передшлунках, у меншій мірі у коней і кроликів у сліпій кишці. Тип травлення, в якому активну участь беруть мікроорганізми називається симбіотичним (від грецького sym - спільно і biontos - який живе). За цих умов мікроорганізми за допомогою ферментів розщеплюють, утилізують і поглинають господарем поживні речовини корму, а сам він використовує продукти життєдіяльності мікроорганізмів, а також вторинний корм, який складається зі структур симбіонтів. Останнє відноситься головним чином до жуйних тварин.

Неоднакова здатність травного тракту жуйних і нежуйних тварин до перетравлення об'ємних кормів, які містять клітковину, ілюструється результатами дослідів із згодовування тварин сіном люцерни (вміст сухої речовини - 86%, клітковини - 27%, протеїну - 16%, табл. 17).

Таблиця 17