Фактори, що впливають на м 'ясну продуктивність

Генетичні фактори. Різні породи овець суттєво різняться за м'ясною продуктивністю. Наприклад, швидкостиглі м'ясо-овчинні (вовнові) породи овець кросбредної чи кросбредного типу вовною помітно переважають над вівцями тонкорунних за оплатою корму та м'ясним якостям. Позитивною швидкостиглістю, високим виходом і якістю м'яса відрізняються багато порід грубововнових, напівгрубововнових овець. Такі породи м'ясо-сальних овець, як гісарська, едильбаєвська, джайдара, алайська за стиглістю та м'ясністю не поступаються всесвітньо відомим швидкостиглим м'ясним англійським породам. Маса тіла ягнят цих порід при відлученні від матерів в 4-місячному віці складає 38-45кг, а нерідко досягає 60-65кг. Ягнята англійських м'ясо-сальних порід мають велику перевагу над ягнятами англійських м'ясних порід, тому що високі показники маси тіла отримані без використання раціонів, багатих на концентрати і зелені корми посівних культур, вони отримані на природних пасовиськах сухих степів без підгодівлі.

Характерна особливість більшості місцевих грубововнових овець - здатність до нагулу в благоприємних умовах літньо-осіннього періоду і збереження продуктивності при підгодівлі в зимовий період; за цих умов на підтримання життя вівці витрачають енергетичні запаси власного тіла (курдючний, внутрішній жир). У районах, де забезпеченість овець кормами різко змінюється за сезонами року, виявлені особливості росту та швидкостиглості місцевих грубововнових порід - це слід повніше використовувати в селекційній роботі. В екстремальних зонах Середньої Азії і Казахстані, не відведених для каракулеводства, подальший розвиток повинно отримати м'ясо-сальне вівчарство, а в гірських районах Кавказу й Закавказзя -м'ясо-вовново-молочне.

Селекція на швидкостиглість й оплату корму продукцією має тісний зв'язок із збільшенням виробництва баранини. Висока скоростиглість овець - необхідна умова ефективного виробництва баранини.

У ході досліджень встановлені високі кореляції між величиною середньодобового приросту тварин і оплатою корму приростом і середньодобовим приростом маси тіла у м'ясо-вовнових овець, як правило, складає 0,8-0,9.

Найбільш ефективні - оцінка плідників за кормовими та м'ясними якостями нащадків і широке використання в паруванні виявлених покращувачів. Оцінка плідників методом контрольної відгодівлі їх нащадків повинна бути суворо регламентована умовами годівлі і утримання з урахування статі і віку тварин. З цією метою з приплоду кожного плідника, що перевіряється, методом випадкової вибірки беруть 10-12 нормально розвинутих тварин, які народилися в числі одинців; відхилення в масі тіла відібраних для відгодівлі й останніми, які походять від того ж батька, не повинні перевищувати 5%; відмінності за масою і віком (в днях) в межах відібраної групи не повинні перевищувати 10-15%. Між окремими групами відмінності в середньому віці не повинні перевищувати 5%. Поряд із приростом маси тіла слід враховувати приріст маси вовни. Щоб визначити його за період відгодівлі,

у баранчиків при підготовці їх на відгодівлю за допомогою виделки на боці вистригають вовну на площі 25см². В кінці відгодівлі знов зістригають та зважують вовну яка виросла за період відгодівлі. Контрольна відгодівля триває 60 діб, якщо баранчиків відлучили у віці 3, 5-4 місяців, або 75 днів - при відлучці в 2 міс, або до, віку, в якому маса тіла досягає 35-40кг.

Стандартизувати годівлю тварин при відгодівлі можна використанням повнораціонного монокорму (комбікорму) сталого складу. Використання для цієї мети раціонів, які різняться за співвідношенням окремих видів кормів й поживності, ускладнює порівняння отриманих даних за роками і окремими плідниками.

У відношенні до рівня годівлі існують різні точки зору. Спеціалісти вважають, що випробування баранів слід проводити за умови високого рівня (годівля вволю), на думку інших, контрольну відгодівлю нащадків слід проводити в умовах, схожих до тих, в яких планується використання даного плідника. На наш погляд, прояв потенційних можливостей продуктивності можливий при високому рівні годівлі і утримання тварин.

Оплата корму продукцією - ознака, яка має високу генетичну обумовленість.

Перевірка баранів з оплати корму нащадками та наступний відбір покращувачів цієї ознаки, яка проводилася протягом 10 років співробітниками ВІТа, показали, що цим шляхом можна зберегти й посилити в наступних поколіннях притаманні родопочатківцю високі показники скоростиглості й оплати корму.

Схрещування - це один з факторів підвищення м'ясної продуктивності овець. Широко використовується в різних країнах, в тому числі, в Англії, Аргентині, Новій Зеландії, де виробляють порівняно велику кількість молодої баранини. Багаточисельні дані свідчать про переваги складного багатопородного промислового схрещування у порівнянні з простим двохпорідним. Для промислового схрещування використовують м'ясо-вовнові вітчизняні й англійські породи - Лінкольн, ромні-марш, бордерлейстер, оксфордшир, гемпшир, шропшир, суффольк. Помісі переважають над місцевими породами за кількістю і якістю м'ясної продукції. Але перевага виявляється лише при добрій годівлі. Цей важливий резерв збільшення виробництва баранини необхідно ширше використовувати у виробництві.

Вплив статі ягнят на м'ясну продуктивність. При оцінці м'ясної продукції кастрованих чи некастрованих тварин встановлено, що баранчики у порівнянні з валухами мають вищу швидкість росту, витрачають менше кормів на одиницю приросту маси тіла. Якість м'яса баранчиків, забитих у віці 5-8 місяців, не поступається м'ясу валухів. Ці відмінності обумовлені припиненням гормональної функції статевих залоз після кастрації баранчиків, що змінює тип обміну речовин в них. Тому баранчиків, які призначені для здачі на м'ясо у віці 6-8 місяців, каструвати не рекомендується. Каструють звичайно баранчиків, яких реалізують на м'ясо у старшому віці.

Вплив годівлі і біостимуляторів росту на м'ясну продуктивність овець.

Численні дослідження і виробничий досвід свідчать про те, що для виробництва м'яса в вівчарстві необхідно значно більше кормів, ніж для виробництва вовни. Рівень і тип годівлі при відгодівлі овець завдає великого впливу не лише на кількість, але й на якість м'ясної продукції. Оплата корму приростами маси залежить як від рівня годівлі, так і від раціону. Ефективніші для відгодівлі овець у господарствах України раціони, які складаються з місцевих дешевих кормів з включенням різних білкових добавок або зерна. При організації відгодівлі овець треба пам'ятати, що недостача протеїну в раціонах негативно впливає на забійній якості тварин.

Тип конституції має суттєвий вплив на м'ясні якості овець. Вівці щільної конституції характеризуються недостатнім розвитком м'язової тканина жир в них відкладається в основному у внутрішніх органах. На відміну від них в овець рихлої конституції розвивається пухка мускулатура, жир відкладається у м'язах, м'ясо стає соковитим.

Вік тварин. М'ясна продуктивність овець із віком підвищується. Доведено, що економічно раціональніше реалізовувати овець на м'ясо у віці до року. За цих умов отримують якісну тушу. У ягнят швидкостиглих порід інтенсивніший приріст кістяка встановлено в перші місяці їх життя, м'язова тканина швидко розвивається в період до 5-6 місячного віку, а жировідкладення посилюється пізніше - до річного віку. У річному віці м'язова й жирова тканини ростуть приблизно з однаковою швидкістю. В подальшому жировідкладення хоча і слабшає, але його приріст буває значно вище приросту м'язів. Саме тому м'ясо овець у віці старше року поступається за якістю молодшій баранини. З 1,0-1,5-річного віку овець показник їх забійного виходу підвищується по мірі збільшення маси туші.

Ягнята переважають повновікових, а тим більше старих овець за середньодобовим приростом маси тіла. В підсисний період за достатньої молочності маток і благоприємних умовах вирощування показники середньодобового приросту маси тіла ягнят досягають 200 - 300 г. Після відлучки від матерів приблизно в 8-місячному віці вони знижуються приблизно до 150 - 200 г, хоча у добре розвинених ягнят м'ясо-вовнових порід можуть доходити до 300 — 400 г на добу. Витрати кормів на 1кг приросту живої маси ягнят до б-місячного віку коливаються у межах 4,1 - 5,1 кормової одиниці, а у піці до року - у межах 7-9 кормових одиниць, тоді як на 1 кг живої маси повновікових овець витрачається 10-12 кормових одиниць і більше.