3.4. Ефективність виробництва: сутність, показники, шляхи підвищення.

Ефективність виробництва – категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність.

Економічна ефективність – це досягнення виробництвом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.

У загальній формі економічна ефективність суспільного виробництва визначається як співвідношення „результати - витрати” за формулою:

Ефективність Результати (сукупний продукт)

=

виробництва Витрати виробництва

Для визначення ефективності використання кожного фактора виробництва окремо застосовується система конкретних показників: продуктивність праці; трумісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріаловіддача; матеріаломісткість.

Продуктивність праці – це показник, який характеризує ефективність використання живої праці, тобто робочої сили.

Продуктивність праці на мікрорівні визначається:

Продуктивність Обсяг продукції

праці =

Кількість працівників

Продуктивність праці на макрорівні визначається:

Продуктивність Національний дохід

с успільної праці =

Середня чисельність працівників

Трудомісткість – це показник, зворотний продуктивності праці.

Вартість затрат живої праці

Т рудомісткість =

Вартість продукції

Фондовіддача – це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці.

Вартість виробленої продукції

Ф ондовіддача =

Вартість основних фондів

Фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі.

Вартість основних фондів

Ф ондомісткість =

Вартість виробленої продукції

Матеріаловіддача характеризує ефективність використання предметів праці (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.).

Вартість продукції

М атеріаловіддача =

Вартість матеріалів

Матеріаломісткість є зворотним показником матеріаловіддачі.

Вартість матеріалів

М атеріаломісткість =

Вартість продукції

Інтегральний показник ефективності (з урахуванням одночасного впливу всіх факторів виробництва) розраховується за формулою:

П

Е = ,

Р+М+Ф

Де Е – ефективність виробництва; Р – затрати робочої сили (живої праці); М – витрати матеріалів; Ф – витрати основних виробничих фондів.

Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети – служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини.

Показники соціальної ефективності виробництва:

• розмір ВВП та НД на душу населення;

• частка фонду споживання в НД;

• рівень життя населення;

• якість життя населення, або ІРЛ.

Рівень життя – це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період. Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ на душу населення, на одну сім’ю, а також його відповідністю національному соціальному стандарту – прожитковому мінімуму (вартість набору товарів і послуг, визначеного на основі обґрунтованих нормативів споживання й забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами). Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.

Якість життя населення формується на основі індексу розвитку людини (ІРЛ), який характеризують: обсяг реального ВВП на душу населення; середню тривалість життя; рівень грамотності населення; середню тривалість навчання в країні.

Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв’язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення економічної ефективності.

Основні фактори підвищення ефективності суспільного виробництва пов’язані з революційною формою НТП, тобто НТР. Сучасна НТР – складне, багатопланове явище. В узагальненому вигляді можна виділити її три важливих складових; які органічно пов’язані:

• глибинний процес інтеграції науки і виробництва, для якого характерне перетворення виробництва економічних благ на специфічний „технологічний цех науки”;

• принципові зміни в підготовці кадрів. Нова техніка і новітні технології потребують і нового працівника: більш освіченого, кваліфікованого, високо дисциплінованого, який гнучко пристосовується до техніко – технологічних нововведень;

• кардинальні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами; виробництво переходить на нову техніко-технологічну основу – комп’ютерну технологію.

Контрольні запитання і завдання до самостійної роботи.

1. У чому полягає відмінність формаційного і цивілізаційного підходів до періодизації суспільного розвитку?

2. Що таке „продуктивні сили суспільства”? Чому людину з її здібностями до праці називають головною продуктивною силою суспільства?

3. Розкрийте взаємозв’язок між працею і виробництвом. Які зміни відбуваються у змісті та характері праці за сучасних умов?

4. Тривалий час у марксистській теорії стверджувалося, що основною сферою людської діяльності є матеріальне виробництво. Прокоментуйте це положення. Чи актуальне воно для сьогодення?

5. Надати повну характеристику системі виробничих відносин. Чому їх структура складається з техніко-економічних, організаційно-економічних та соціально-економічних відносин?

6. У різноманітному житті людей важливу роль грають політичні інститути, наукові відкриття, релігія та ін. Чому ж науковий підхід до пояснення суспільних процесів починається з вивчення суспільного виробництва?

7. Яким чином обмеженість і альтернативність ресурсів впливають на поводження підприємців?

8. Що відбулося б із кривою виробничих можливостей суспільства, якби зросли усі фактори виробництва або якби наукові відкриття підвищили продуктивність наявних ресурсів?

9. Охарактеризуйте сутність показників ефективності „живої” і „уречевленої” праці.

10. Які показники використовуються для здійснення порівняльної оцінки ефективності суспільного виробництва в різних країнах?

Тестові завдання.

Тест 1. Що найбільш повно характеризує суспільний характер виробництва?

1. Безпосередні та опосередковані зв’язки між підприємствами матеріального виробництва.

2. Економічні відносини між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання.

3. Суспільна діяльність, спрямована на задоволення духовних потреб людини.

4. Зв’язки і кооперування в процесі реалізації продукції.

Тест 2. До якої сфери виробництва належить діяльність вугільної шахти?

1. Первинне виробництво.

2. Вторинне виробництво.

3. Третинне виробництво.

4. Все разом.

Тест. 3. Що безпосередньо не відноситься до фактору виробництва?

1. Праця.

2. Капітал.

3. Грошовий кредит.

4. Земля.

Тест 4. Здібності до підприємництва – це:

1. Здатність удосконалювати засоби виробництва.

2. Здатність раціонально об’єднувати всі фактори виробництва в єдиний процес виробництва.

3. Здатність залучати позичковий капітал для виробництва.

4. Здатність організувати виробництво нових видів продукції.

Тест 5. Основною ознакою факторів виробництва є:

1. Відтворюваність.

2. Безмежність.

3. Різноманітність.

4. Обмеженість.

Тест 6. Поняття капіталу як фактору виробництва не охоплює:

1. Устаткування.

2. Будівлі.

3. Духовні цінності.

4. Транспортні засоби.

Тест 7. Підприємницькі здібності як фактор виробництва передбачає:

1. Фізична та інтелектуальна діяльність людини.

2. Праця освіченого та кваліфікованого працівника.

3. Форма людської діяльності, направлена на отримання та систематизацію нових знань.

4. Діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання усіх факторів виробництва з метою отримання прибутку.

Тест 8. Функції підприємця зводять до:

1. Ініціативи поєднання усіх ресурсів в єдиний виробничий процес.

2. Відповідальності у прийнятті основних рішень та визначенні курсу розвитку.

3. Новаторства та удосконалення виробництва.

4. Правильні усі варіанти.

Тест 9. Яка умова побудови кривої виробничих можливостей не вірна?

1. Повна зайнятість усіх ресурсів.

2. Повний обсяг виробництва.

3. Кількість і якість ресурсів незмінна.

4. Технологія змінна.

Тест 10. Будь-яка економічна система вирішує як::

1. Збалансувати імпорт та експорт.

2. Збалансувати державний бюджет.

3. Найбільш раціонально використати обмежені ресурси

4. Зекономити кошти, щоб скоротити державний борг.

Тест 11. Коли збільшення виробництва одного продукту можливе лише за рахунок зменшення іншого – цю ситуацію можливо назвати:

1. Неефективною.

2. Ефективною.

3. Економічною кризою.

4. Економічним зростанням.

Тест 12. Обмеженість ресурсів існує для:

1. Бідних людей в усіх країнах.

2. Всіх людей у бідних країнах.

3. Всіх людей у всіх країнах.

4. Багатих людей у розвинутих країнах.

Тест 13. Яка ситуація свідчить про альтернативність економічних ресурсів?

1. Вибір між будівництвом або школи, або лікарні.

2. Одночасне будівництво і школи, і лікарні.

3. Можливе будівництво житлового будинку.

4. Використання частини прибутку на реконструкцію металургійного підприємства.

Тест 14. Який вплив суспільної надбудови на розвиток економічного базису?

1. Ніякого.

2. Тільки гальмує.

3. Тільки стимулює.

4. Залежно від конкретної ситуації – або гальмує, або стимулює.

Тест 15. Який з економічних законів найповніше характеризує взаємодію двох сторін суспільного способу виробництва?

1. Закон спадної граничної корисності.

2. Закон зростання економічних потреб.

3. Закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил.

4. Закон суспільного поділу праці.