Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник ПОЛІТЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.83 Mб
Скачать

Тема 3. Процес суспільного виробництва: зміст, фактори, ефективність.

  1. Загальна характеристика суспільного виробництва. Продуктивні сили, виробничі відносини.

  2. Концепції історичних етапів економічного розвитку. Суспільно-економічна формація.

  3. Фактори (ресурси) виробництва. Обмеженість ресурсів та необхідність раціонального вибору.

  4. Ефективність виробництва: сутність, показники, шляхи підвищення.

3.1. Загальна характеристика суспільного виробництва. Продуктивні сили, виробничі відносини.

Суспільне виробництво – це цілеспрямована діяльність людей із створення економічних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, притаманні наступні ознаки:

по-перше, виробництво завжди виступає як суспільне виробництво. В будь-якому суспільстві індивідуальні виробники тільки ззовні виступають незалежними та ізольованими один від одного. Реально же суб’єкти господарювання об’єднані взаємними зв’язками як виробники і споживачі щодо отримання знарядь праці, сировини, матеріалів та реалізації готової продукції. Вся ця система господарських зв’язків, що базується на суспільному поділі праці, відображає єдиний економічний організм під назвою „суспільне виробництво”;

по-друге, в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва;

по-третє, суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється. Суспільство не може припинити виробляти, оскільки не може перестати споживати. А будь-який процес виробництва, що розглядається в неперервному потоці його відновлення, є в той же час процесом відтворення. Відтворювальний аспект суспільного виробництва включає чотири стадії (фази): власне виробництво, розподіл, обмін і споживання;

по-четверте, суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи, яка функціонує і розвивається на основі властивих їй об’єктивних економічних законів.

Найважливішими елементами процесу виробництва у будь-якому суспільстві є праця, предмети праці, засоби праці. Праця – свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб. Праця виступає як процес функціонування робочої сили. Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці (особистий фактор). Іншими словами, робоча сила – це здатність до праці, а праця є процесом функціонування робочої сили. Предмети праці – всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту. Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Сукупність предметів і засобів праці складають засоби виробництва (речовий фактор виробництва). Сукупність особистих і речових факторів виробництва утворює продуктивні сили суспільства, які характеризують матеріальну сторону виробництва.

В процесі виробництва люди вступають у відносини не тільки з природою, а й між собою. Ці відносини, як уже зазначалося, називаються в політекономії виробничими і являють собою суспільну форму виробництва. Виробничі відносини – це сукупність техніко-економічних, організаційно-економічних та соціально-економічних відносин, між господарюючими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ і послуг.

Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага.

Організаційно-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини – насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Вони характеризують суспільний спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва.

Техніко-економічні та організаційно-економічні зв’язки існують незалежно від соціально-економічного ладу, є загальними елементами економіки всіх країн протягом усієї історії. Щодо соціально-економічних відносин, то вони властиві тільки одній історичній епосі або одному суспільному ладу.