Тема 16. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми.
Сутність і типи економічного відтворення.
Система національних рахунків. Загальні показники СНР та методи їх обчислення.
Сутність розподілу і перерозподілу національного доходу. Формування доходів населення.
Диференціація доходів населення. Проблема нарівності і соціальний захист населення.
16.1. Сутність і типи економічного відтворення.
Процес виробництва, взятий на національному рівні не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називають суспільним відтворенням. Останнє включає такі стадії: виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг.
В економічній літературі відповідно до існуючої практики виокремлюють такі типи суспільного відтворення: просте, розширене та звужене.
Просте відтворення – це відновлення виробництва з року в рік практично в незмінних масштабах і на практично незмінній техніко-технологічній основі. Таке відтворення характерне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, і як наслідок – уповільнений соціально-економічний прогрес. Подібне явище має місце і нині у багатьох країнах світу.
Розширене відтворення – це відновлення виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах та на постійно змінюваних техніко-технологічних засадах. Для такого відтворення в кожному наступному проміжку часу потрібні додаткові або якісніші виробничі ресурси.
З огляду загальної тенденції розширеного відтворення за окремі періоди може мати місце і зменшення його масштабів, тобто звужене відтворення. Причинами такого стану є фізичне та моральне зношення основного капіталу, а також порушення (дестабілізація) зв’язків між господарюючими суб’єктами. У літературі це відомо як трансформаційний спад, що притаманний багатьом країнам з перехідною економікою.
Процес суспільного відтворення органічно включає відтворення трьох його елементів: сукупного продукту, робочої сили, економічних відносин. В аспекті процесу відтворення в політекономії нині прийнято говорити також про економічний кругооборот доходів і витрат у масштабах національної економіки. (рис.16.1.)
Рис.16.1. Кругооборот доходів і витрат у народному господарстві.
З наведеної (абстрактної) схеми циркуляції реальних благ і грошових потоків у національній економіці видно, що за годинниковою стрілкою від домогосподарств через ринок ресурсів надходять послуги факторів виробництва (праці, капіталу, землі, підприємництва). У свою чергу, через ринок економічних благ від підприємств до домогосподарств ідуть різні матеріальні та нематеріальні блага. Цей процес так само відбувається за годинниковою стрілкою.
Рух даних реальних потоків ресурсів і кінцевої продукції опосередковується (сплачується) грошовими потоками. Тому проти годинникової стрілки пунктирною лінією показано зустрічний рух грошових коштів. Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій:
між виробництвом і споживанням;
між підрозділами національного виробництва;
між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва;
між відшкодуванням спожитого капіталу та нагромадженням;
між споживанням і нагромадженням (заощадженням);
між заощадженням та інвестиціями.
Підсумковим результатом суспільного відтворення є сукупний суспільний продукт (ССП). ССП – це виражений у ринкових цінах обсяг товарів і послуг, що створені протягом певного періоду (як правило, року). Вихідним моментом його руху є виробництво, а кінцевим – споживання.
Структура ССП:
а) натурально-речова форма
в) вартісна форма
Натурально-речова форма ССП визначається згідно функціонального призначення відповідного блага. Сукупний продукт поділяють на засоби виробництва (І) і предмети споживання (ІІ). Проблема співвідношення І і ІІ підрозділів суспільного відтворення має величезне значення для розвитку економіки. Стосовно промисловості виокремлюють групу А (засоби виробництва) і групу Б (предмети споживання).
Від сфери матеріального виробництва слід відрізняти сферу нематеріального виробництва. До останньої належать галузі, де створюються нематеріальні блага – духовні та інші цінності, та надаються нематеріальні послуги – освіта, охорона здоров’я, наукове обслуговування тощо. У сукупності виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.
Крім поділу на матеріальне і нематеріальне виробництво, існує також поділ виробництва на первинне, вторинне і третинне відповідно до характеру виробничих функцій. До первинного виробництва належать добувні галузі та сільське господарство. Вторинне виробництво – базується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, а також будівництво. Третинне виробництво є похідним від первинного і вторинного і пов’язане зі створенням різноманітних послуг, які, в свою чергу, поділяються на такі, що обслуговують або виробництво, або окремих осіб, тобто на виробничі та особисті послуги.
Сукупність галузей, які обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру (виробничий транспорт, зв’язок, а також в окремих аспектах торгівлею, фінансово-кредитні установи). У розвинутих країнах сфера виробничих послуг постійно зростає і є високоефективною галуззю суспільної діяльності.
Вартісна структура суспільного продукту важлива проблема аналізу суспільного відтворення, і зокрема суспільного продукту в натурально-речовій і вартісній формах. Перше досить повне уявлення щодо даної економічної категорії наводить К. Маркс у ІІ томі „Капіталу”. Він показав, що структура вартості суспільного продукту, як й окремого товару, складається з двох частин, а саме: матеріальних затрат(С) і новоствореної вартості(V+M). Остання включає необхідний(для відтворення робочої сили) і додатковий продукт(необхідний для розширення виробництва, а також задоволення суспільних потреб).