15.2. Рентні відносини. Земельна рента та її види.

Особливості розвитку підприємництва у сільському господарстві порівняно з промисловістю зумовлені існуванням двох видів монополії на землю: монополії на землю як об’єкт господарювання (1); монополії приватної власності на землю (2). Перший вид монополії зумовлений обмеженістю землі, загальну площу якої на планеті неможливо збільшити (на відміну від кількості існуючих підприємств). Тому у сільськогосподарському виробництві використовуються і гірші за родючістю ділянки землі. Друга монополія обумовлена існуванням приватної власності на землю, що дає змогу її власникам вилучати у орендарів частку прибутку у вигляді земельної ренти.

Земельна рента – це частина доходу від використання землі, корисних копалин і нерухомості, розташованих під і над землею, що передається підприємцями – орендарями власникам землі. Отже земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю. Є три основних види земельної ренти: диференційна, абсолютна й монопольна.

Диференційна рента. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення наведено на рис. 15.1.

Рис. 15.1. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення диференційної ренти.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти – першу та другу. Диференційна рента І – це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях. Диференційна рента ІІ – виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Абсолютна земельна рента. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення наведено на рис. 15.2.

Рис. 15.2. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення абсолютної ренти.

Абсолютна земельна рента утворюється на всіх земельних ділянках без винятку як надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції (визначається не по середніх, а по гірших умовах виробництва) над ціною виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток).

Монопольна рента. Крім диференційної і абсолютної ренти існує монопольна рента (див. рис 15.3.).

Рис. 15.3. Причини, умови формування, джерела та форми вилучення монопольної ренти

Джерело монопольної ренти перебуває поза межами сільського господарства. Вона не є результатом додаткових вкладень праці і капіталу в землю. Це, як правило, частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу доходів заможних покупців рідких (обмежених) товарів. Тому монопольну ренту можна вважати „незаробленим” доходом або „квазірентою”.

Орендна плата – це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою. У склад орендної плати входить: земельна рента; амортизаційні відрахування за користування капіталом, вкладеним у землю (будівлі, іригаційні споруди та ін.); відсоток на вкладений капітал. На ставку орендної плати впливають також термін оренди, розмір банківського відсотка і податків, умови платежу.

Земельна рента в неаграрному секторі економіки. Ренти утворюються і вилучаються не лише в сільському господарстві, а й у несільськогосподарських галузях – гірничодобувній промисловості, будівництві, туризмі та ін. Тут також можуть утворюватися диференційна і монопольна ренти, які приймають наступні форми: диференційна гірна рента; монопольна гірна рента; будівельна рента; екологічна рента; туристична рента.

Економічна рента – це рента за використання ресурсу, кількість якого значно обмежена. Економічну ренту отримують і власники людського ресурсу – талановиті музиканти, співаки, спортсмени, кінозірки, топмоделі, шахісти у вигляді супергонорарів за свій рідкісний професійний ресурс. Кількісно економічна рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу і тою мінімальною ціною, яку необхідно сплатити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продавати.