Тема 2. Економічні потреби та інтереси.

2.1. Характеристика економічних потреб. Закон зростання потреб.

2.2. Споживчі блага. Закон спадної граничної корисності продукту.

2.3. Економічні інтереси. Єдність і суперечності в системі економічних інтересів.

2.1. Характеристика економічних потреб. Закон зростання потреб.

Потреба – стан незадоволеності, яке людина бажає усунути або стан задоволеності, яке людина бажає продовжити. Потреби економічні – це частка суспільних потреб, задоволення яких пов’язане з функціонуванням суспільного виробництва. Економічні потреби завжди пов’язані з внутрішніми, збуджуючими мотивами діяльності людей.

Існують різноманітні потреби. Вчені економісти класифікують їх за різними критеріями. Розглянемо основні з них:

- по суб’єктах – індивідуальні; колективні; суспільні.

- по об’єктах – фізіологічні; духовні; соціальні.

- за ступенем їх нагальності (рис. 2.1.)

Рис 2.1. Модель ієрархії людських потреб А. Маслоу

- за ступенем реалізації – абсолютні потреби (породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки); дійсні потреби (відповідають рівню розвитку економіки певної країни); платоспроможні потреби (які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін).

Особливість людських потреб у їх безмежності. Задоволення одних спричиняє виникнення інших, більш різноманітних. Продуктивні сили, невпинно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, що склалися, а й стають грунтом для виникнення нових потреб. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно і свідчить про дію в суспільстві об’єктивного всезагального закону зростання потреб. Закон зростання потреб – закон, який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий і сталий зв'язок між прогресивним розвитком виробництва і кількісним та якісним зростанням економічних потреб. (рис. 2.2.)

… П¹ В¹ П² В²…

породжує проблему

вибору

що виробляти? як виробляти? для кого

виробляти?

Рис. 2.2. Закон зростання потреб

2.2. Споживчі блага. Закон спадної граничної корисності продукту.

Благо – все те, що здатне задовольняти людські потреби (природні багатства, продукти праці, послуги). Блага поділяють на економічні та неекономічні. Неекономічні блага – надаються людині природою, тобто без прикладання її праці (повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.). Економічні блага – результат економічної, трудової діяльності людини (різноманітні продукти праці та послуги).

Економічні блага дуже різноманітні. (рис. 2.3.)

Економічні блага

Нематеріальні

Суспільні

Непрямі (виробничі)

Короткострокові (одноразового використання)

Майбутні

Взаємодоповнювальні (комплементарні)

М атеріальні

Особисті

Прямі (споживчі)

Довгострокові (багаторазового використання)

Теперішні

Взаємозамінювані (субститути)

Рис. 2.3. Класифікація економічних благ.

Кожне споживче благо має свою корисність. Корисність – це здатність речі задовольняти потребу у процесі її споживання, або задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг. Корисність – поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго.

На думку більшості сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістська точка зору). Інша точка зору (кардиналістська) допускає кількісне вимірювання корисності за допомогою умовної одиниці виміру – U (ютіль). Ступінь корисності може виражатися в наступних показниках:

- сукупна корисність (TU) – величина, яка відображає загальне задоволення від споживання даної кількості благ;

- гранична корисність (MU) – це додаткове задоволення, яке одержане від споживання кожної додаткової одиниці блага.

Економічна теорія виходить з того, що між корисністю та кількістю споживаємих благ існує певний функціональний зв'язок, який виражає економічний закон спадної граничної корисності. (рис. 2.4.). Максимальну корисність забезпечує споживання 4-х одиниць товару, затрати ресурсів на виготовлення додаткових товарів – нераціональні.

Кількість продукту, що споживається	MU Гранична корисність (в ютілях)	TU Сукупна корисність (в ютілях)
0 1 2 3 4 5 6	0 4 3 2 1 0 -1	- 4 7 9 10 10 9

Рис. 2.4. Закон спадної граничної корисності.

Закон спадної граничної корисності – економічний закон, що виражає залежність між граничною корисністю та обсягом споживаючих товарів: гранична корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару або послуги зменшується.