14.3. Акції і облігації. Курс акцій.

Акція – цінний папір, свідоцтво про внесення капіталу (паю) в загальний капітал акціонерного товариства, що дає право на отримання частки прибутку у вигляді дивіденду. Власник акції є співвласник акціонерного товариства в межах тієї кількості акцій, якою він володіє, з випливаючими звідси відповідними правами. Ці права залежать від певного виду акцій, які поділяються:

1. За характером розпорядження:

   1. акції на пред’явника, на яких не вказаний їх власник, не реєструються, і підприємство не знає, хто є власником їх;

   2. в іменних акціях вказується власник, вони реєструються у відповідному реєстрі підприємства і передача їх іншій особі допускається тільки з дозволу правління акціонерного товариства.

2. За характером отримання дивіденду (доходу за акціями) і наявністю права голосу:

   1. звичайні акції дають їх власнику право голосу на зборах акціонерів і приносять дивіденд у залежності від величини прибутку підприємства. Тобто цей дивіденд не фіксований (як процент на облігацію).

   2. привілейовані (преференційні) не дають їх власникам права голосу, але надають їм ряд привілеїв: виплату фіксованого розміру дивіденду; виплату дивіденду в першу чергу тощо.

Курс акцій. Будь-які цінні папери мають номінальну ціну (номінал), що позначено на них, і ринкову ціну (біржову), за якою вони продаються й купуються на фондовій біржі. Ринкова ціна називається курсом цінних паперів, що практично ніколи не співпадає з їх номіналом. Перевищення курсу акції над її номіналом називається лажем, або ажіо, зниження курсу в порівнянні з номіналом – дизажіо. Курс цінних паперів під впливом попиту і пропозиції на них постійно коливається навколо середньої (курсової) ціни. Курс визначається за формулою:

дохід від акції (дивіденд)

К урс акції = * 100%

позичковий відсоток

Якщо, наприклад, доход (дивіденд) від акції складе 2 000грн., а банки за вкладами виплачують в середньому 10% річних, то середній курс акції буде 20 000грн. За ці гроші можна купити акцію і мати дохід від неї в 2000грн, або їх можна вкласти в банк і отримати процент такої ж величини (20 000 * 10% = 2000грн).

У розвинутих країнах на базі динаміки середніх курсів акцій найбільших акціонерних компаній установлюють агреговані статистичні показники, що використовують для оцінки економічної кон’юнктури. Найвідоміший серед них – індекс Доу Джонса, що базується на курсах акцій 65 найбільших компаній, які котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Облігація – це боргове зобов’язання, що видається на певний строк, протягом якого облігації викуповуються тими, хто їх випустив, по них виплачується домовлений процент. Це цінні папери з фіксованим доходом (процентом), що мають такі різновиди: державні, комунальні облігації, облігації підприємств, корпорацій.

Держава випускає облігації, щоб збалансувати свої витрати і доходи (тобто державний бюджет). Таким чином держава та її місцеві органи залучають кошти підприємств і населення, продаючи облігації держпозики, для ліквідування дефіциту бюджету. Підприємства випускають облігації також з метою поповнення своїх фінансових ресурсів. Отримання процентного доходу з облігації називають деколи „стрижкою” купонів, бо власник облігації відрізає з неї купон і посилає емітенту (хто випустив цю облігацію) для отримання грошей (щомісячно, щоквартально, або щорічно). Сплата проценту за облігаціями здійснюється в першу чергу.

Прибутки акціонерного товариства та їх розподіл.

Створення акціонерного товариства призводить до формування особливого, так званого засновницького прибутку. Даний прибуток утворюється як різниця між сумою, одержаною від реалізації цінних паперів по біржовому курсу, і вартістю реального капіталу, вкладеного у товариство.

Припустимо, реальний К АТ – 1 млн.грн.

Акції продані за їх курсом за 3 млн.грн.

Засновницький прибуток 3-1=2 млн.грн.

Розподіл одержаного прибутку здійснюється за рішенням правління акціонерного товариства. При цьому частка прибутку використовується для розширення масштабів виробництва і поповнення резервного капіталу, ще одна частка його спрямовується на виплату зарплати і премій (тантьєм) управлінському персоналу акціонерних товариств, також певна частка виплачується державі у вигляді податків і процента кредиторам. Після всіх цих відрахувань прибуток, який залишився, розподіляється між акціонерами пропорційно кількості акцій у формі дивіденду

Величина дивіденду не є раз і назавжди даною і постійною Вона може збільшуватись або зменшуватись залежно від загальної суми прибутку, отриманого акціонерним підприємством, і від розміру прибутку, який розподіляється між акціонерами. У реальній практиці загальна сума прибутку може зростати, у той же час як сума прибутку, що розподіляється між акціонерами, залишатись без змін або навіть зменшуватись. Це залежить від обраної стратегії та перспектив розвитку акціонерного товариства. В окремі періоди загальна сума прибутку може залишатись попередньою, а обсяг прибутку, що розподіляється, підвищитись за рахунок нагромадженого раніше резервного капіталу.

Рішення про те, яка частка прибутку буде розподілена між власниками акцій, а яка використана для інших цілей, приймається правлінням товариства. Вирішальна роль тут належить власникам контрольного пакету акцій.