Тема 12. Торговий капітал і торговий прибуток.

1. Сутність та функції торгового капіталу.

2. Витрати обігу. Торговий прибуток.

3. Форми торгівлі в сучасних умовах.

12.1. Сутність та функції торгового капіталу.

Першим етапом розвитку торгового капіталу, найдавнішою його формою був купецький капітал, який існував задовго до капіталізму.

Поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі розвитку капіталістичного товарного виробництва призводить до відокремлення товарної форми промислового капіталу у відносно самостійний вид капіталу – торговий. Це виявилося у тому, що функцію реалізації товарів почала забезпечувати особлива група підприємців – торговців, капітал яких не бере участі у виробництві. Вони купують товари у промисловців з метою їх реалізації та отримання прибутку. Формулою руху торгового капіталу є:

Г – Т – Г’, де Г’ = Г + h (h – торговий прибуток). Рух торгового капіталу має свої особливості порівняно з рухом промислового капіталу: 2 стадії кругообороту, 2 функціональні форми. На перший погляд створюється ілюзія, що торговий капітал є незалежною від виробництва формою капіталу. Насправді ж він похідний від промислового капіталу.

Торговий капітал – відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується виключно у сфері обігу окремою групою підприємців, які спеціалізуються на реалізації товарів і перетворенні товарного капіталу на грошовий з метою отримання прибутку.

Функції торгового капіталу:

• перетворення товарної форми промислового капіталу на грошову форму.

• обслуговування процесу реалізації товарів і втіленої в них додаткової вартості.

• скорочення часу обороту капіталу.

• зниження витрат обігу на одиницю реалізованого товару.

• підвищення норми прибутку за рахунок: збільшення величини капіталу, зайнятого у сфері виробництва або зменшення частини капіталу, зайнятого у сфері обігу.

12.2. Витрати обігу. Торговий прибуток.

Основна роль торгового капіталу – перетворення товарної форми вартості на грошову. Цим обумовлюється і місце його функціонування – сфера обігу, в якої додаткова вартість не створюється. Проте оборот торгового капіталу Г – Т – Г’ передбачає не лише відшкодування авансового капіталу, а й отримання прибутку. Якщо торговий капіталіст не отримує прибутку, він вилучить капітал зі сфери обігу і розмістить його в іншу сферу економіки.

Торговий прибуток – особлива форма додаткової вартості, що створюється найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється торговими підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловим капіталом.

Процес реалізації товарів пов’язаний з витратами, які називають витратами обігу. Їх поділяють на чисті та додаткові.

Чисті витрати обігу – пов’язані безпосередньо зі зміною форми вартості, тобто з перетворенням товарної форми капіталу на грошову і грошової на товарну (заробітна плата продавців, касирів, бухгалтерів, утримання торгових контор, витрати на вивчення попиту, цін, рекламу та ін.). З точки зору виробництва додаткової вартості праця цих працівників є непродуктивною, оскільки нею не створюється ні нова вартість, ні у її складі додаткова вартість.

Додаткові витрати обігу – витрати, які пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (доробка, фасування, упаковка, зберігання та доставка продукції до місць реалізації). Праця і створює додаткову вартість.

Норма торгового прибутку – це відношення додаткової вартості, створеної у виробництві й торгівлі, до суми промислового і торгового капіталу.