Тема 10. Промисловий капітал і його рух.

1. Сутність промислового капіталу, його кругооборот та оборот.

2. Основний та оборотний капітал, їх структура. Показники вимірювання обороту капіталу.

3. Знос та амортизація основного капіталу.

1. Сутність промислового капіталу, його кругооборот та оборот.

Промисловий капітал – капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ. Рухом промислового капіталу є його кругооборот і оборот. Стадії (метаморфози) кругообороту промислового капіталу:

З.В.

Г – Т

Р.С. ... В ... Т’ – Г’

Перша стадія.

Підприємство, насамперед, авансує кошти для придбання необхідних факторів виробництва, тобто елементів постійного та змінного капіталу (засоби виробництва і робоча сила). Отже, капітал починає свій рух у сфері обігу як грошовий капітал, функцією якого є придбання елементів продуктивного капіталу.

Друга стадія.

За наявності засобів виробництва та робочої сили починається виробничий процес. Капітал тут виступатиме як продуктивний капітал, функцією якого є виробництво товару і додаткової вартості.

Третя стадія.

Для одержання вартості і додаткової вартості у грошовій формі треба реалізувати на ринку вироблений товар. При цьому капітал набуває форми товарного капіталу, головною функцією якого є реалізація товару і одержання додаткової вартості у грошовій формі.

Таким чином, капітал проходить три стадії і набуває відповідно трьох функціональних форм – грошової, продуктивної і товарної. Такий послідовний рух називається кругооборотом капіталу. Припинення руху на одній із стадій кругообороту призводить до порушення процесу зростання капіталу.

Будь-який процес суспільного виробництва є нерозривною єдністю процесу виробництва і процесу обігу. Існує дві точки зору на їхнє співвідношення.

З маркистського погляду вирішальну роль відіграє сфера виробництва, де діє продуктивний капітал. Ті соціально-економічні процеси, які відбуваються у сфері обігу, відзначаються формою власності у сфері виробництва: яка форма виробництва, така й форма обігу.

Інша точка зору, яка одержала назву „мінової концепції” полягає у тому, що вирішальну роль відіграють сфера обігу, товарно-грошові, ринкові відносини. Економічні відносини, з цього погляду, починаються не там, де речі виробляються, а там, де вони обмінюються, тобто у сфері обігу на ринку. Отже, економічні відносини зводяться до мінових відносин, які нібито є основною сферою економіки. Найбільш відомим теоретиком мінової економіки нині є П. Самуельсон. Його посібник під назвою „Економікс”, за який він отримав Нобелівську премію, домінує у вищих навчальних закладах країн Заходу.

Безперервний рух капіталу у сферах виробництва та обігу, послідовне повторення стадій кругообороту перетворюють його в оборот капіталу.

2. Основний та оборотний капітал, їх структура. Показники вимірювання обороту капіталу.

Різні частини продуктивного капіталу обертаються з різною швидкістю, що обумовлює поділ капіталу на основний та оборотний.

Частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на готовий продукт частинами, протягом ряду періодів виробництва по мірі зношення називається основним капіталом. До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці.

Частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари вся і яка повністю повертається в грошовій формі після одного кругообороту називається оборотним капіталом. До складу оборотного капіталу входять предмети праці, а також змінний капітал. Оборот змінного капіталу (V) має свої особливості. На відміну від інших частин оборотного капіталу вартість змінного капіталу не переноситься на продукт, а створюється заново працею робітників. Тому в процесі обороту реалізується не авансовий змінний капітал (V), а нова вартість, що відшкодовує згаданий капітал. Отже, ця частина також здійснює повний оборот протягом кожного кругообороту капіталу.

Показниками вимірювання обороту капіталу виступають час обороту і швидкість обороту.

Час обороту капіталу (перший показник) – період, протягом якого вся авансована вартість повертається у початковій грошовій формі. Структурними складовими часу обороту є час виробництва і час обігу. Час виробництва – це період, протягом якого авансований капітал перебуває у сфері виробництва і має продуктивну форму. Будучи структурно неоднорідним, він охоплює:

• період перебування сировини, матеріалів та обладнання у виробничих запасах;

• робочий період, протягом якого робітник безпосередньо впливає на предмети праці;

• період дії природних процесів, які відбуваються без участі людини (землеробство, хімічна промисловість тощо);

Час обігу охоплює період, протягом якого авансований капітал перебуває у сфері обігу у формах грошового і товарного капіталу. Протягом часу обігу капіталу не створюється ні вартість, ні додаткова вартість. Час обігу охоплює:

• час зберігання готової продукції на складах;

• час транспортування продукції до ринків збуту і споживачам;

• час продажу продукції;

• час купівлі нових засобів виробництва і робочої сили.

Час обороту продуктивного капіталу визначається за формулою:

12

t =

n ,

де t – час обороту (місяців)

n – число оборотів за рік.

Швидкість обороту (другий показник) – число оборотів за рік визначається за формулою:

12

n = ;

t ,

де n – число оборотів за рік

t – час обороту (місяців).

Швидкість і час обороту – зворотні показники. Швидкість обороту продуктивного капіталу істотно впливає на затрати виробництва і прибутковість підприємства. Чим більше обертів робить продуктивний капітал, тим нижчі затрати виробництва й вищі прибутки.