9.3. Структура капіталу. Норма і маса додаткової вартості.

Зайнятий у виробництві капітал ділиться на дві частини: - постійний капітал – частина капіталу, що існує у вигляді засобів виробництва і в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості (позначається буквою «С»); - змінний капітал – частина капіталу, яка витрачається підприємцями на купівлю робочої сили (позначається буквою «V»). Такий поділ показує, що в процесі виробництва приріст вартості (додаткову вартість – «m») створює не весь авансований капітал, а лише його частина, яка витрачається на купівлю робочої сили.

Створена найманими робітниками нова вартість розпадається на дві частини – вартість робочої сили і додаткову вартість, тобто дорівнює V+ m. Якщо брати до уваги, що у вартість товару входить і перенесена вартість засобів виробництва, то вся вартість товару складається із трьох частин, що можна виразити через суму: W=c+v+m.

Норма додаткової вартості може бути визначена за формулою:

m

m¹= ×100%

v

Робочий день – кількість годин на добу, протягом яких наймані працівники працюють на капіталістичних підприємствах. Він складається з необхідного робочого часу і додаткового робочого часу.

Необхідний робочий час – частина робочого дня, протягом якої працівник створює вартість еквіваленту вартості його робочої сили.

Додатковий робочий час – частина робочого дня, протягом якої працівник створює додаткову вартість.

5год. 5год.

t(v) t(m)

5

M¹= ×100=100%

5

Існують такі способи підвищення додаткової вартості:

• виробництво абсолютної додаткової вартості;

• виробництво відносної додаткової вартості.

Абсолютна додаткова вартість створюється шляхом прямого продовження робочого дня за рамки необхідного робочого часу. Скритою формою продовження робочого дня виступає підвищення інтенсивності праці, коли більше праці витрачається за одиницю часу. Це також веде до одержання абсолютної додаткової вартості.

Відносна додаткова вартість – додаткова вартість, яка створюється на основі скорочення необхідного робочого часу і відповідного збільшення додаткового робочого часу в результаті підвищення продуктивності праці.

Надлишкова додаткова вартість – частина відносної додаткової вартості, яку привласнюють окремі капіталісти внаслідок зниження індивідуальної вартості товару за рахунок впровадження нової техніки і технології, удосконалення організації праці. Надлишкова додаткова вартість є різновидом відносної додаткової вартості і стимулює розвиток продуктивних сил.

Потрібно розуміти, що всі ці види додаткової вартості – це теоретичні поняття, в реальній практиці вони виступають у різних формах доходу (прибутку, проценту, ренти).