Тема 9. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Наймана праця і заробітна плата.

9.1. Капітал: основні концепції визначення його суті.

9.2. Робоча сила як товар. Вартість і споживча вартість робочої сили.

9.3. Структура капіталу. Норма і маса додаткової вартості.

9.4. Заробітна плата: сутність, форми, системи.

9.1. Капітал: основні концепції визначення його суті.

Різні економічні школи по різному визначають суть капіталу. З точки зору натуралістичної, або речової, концепції, яка розроблялася представниками класичної та неокласичної політекономії, капітал – це або засоби виробництва, або готові товари, які призначені для продажу. З точки зору монетарної, або грошової, теорії капітал – це гроші, які приносять процент. Концепція «людського капіталу»: у виробництві взаємодіють два фактори: «фізичний капітал», який охоплює засоби виробництва, і «людський капітал», до якого зараховують знання, навички, енергію людини. Величина людського капіталу оцінюється доходом, який він здатний приносити.

Названі концепції не є досить повними. Однобічність у підходах до проблеми, що досліджується, значною мірою подолана в концепції капіталу К. Маркса, в якій дано найбільш ґрунтовне та комплексне визначення капіталу.

Свій аналіз К. Маркс починає зі ствердження, що ні гроші, ні засоби виробництва самі по собі не є капіталом. Гроші як продукт товарного обігу є першою формою виявлення капіталу. Гроші як гроші, і гроші як капітал розрізняються між собою формою свого обігу. Гроші як гроші виступають у простому товарному обігу. Формула простого товарного обігу – Т-Г-Т. При цьому товаровиробник продає свій товар (Т) для того, щоб за одержані гроші (Г) купити в іншого товаровиробника необхідний для своїх виробничих чи особистих потреб товар (Т). Продаж тут здійснюється заради купівлі. Кінцевою метою цього руху Т-Г-Т є споживча вартість.

Загальна формула капіталістичного обігу має інший вигляд: Г-Т-Г’, де Г’=Г+∆Г. Тут сам процес руху є безперервним і забезпечує постійне повернення вартості, причому кожного разу з приростом. Роль посередника в цьому обігу виконують уже не гроші, а товари. Метою цього кругообігу є одержання не споживчої вартості, а збільшення вартості і отримання прибутку.

9.2. Робоча сила як товар. Вартість і споживча вартість робочої сили.

Двома головними умовами перетворення грошей на капітал є:

- наявність грошей у власника;

- можливість купити на ринку товар, використання якого створювало б вартість, яка була б більшою за величиною його власної вартості

Джерелом вартості є праця. Єдиним товаром, здатним до праці, є робоча сила. Звідси випливає, що перетворення грошей на капітал, виникнення капіталізму нерозривно пов’язане з перетворенням робочої сили у товар, предмет купівлі-продажу.

Робоча сила – це здатність до праці, тобто сукупність фізичних і розумових здібностей людини, що використовуються у процесі виробництва споживчих благ.

Для того, щоб робоча сила стала товаром, необхідні дві суспільно-історичні умови:

• власник робочої сили повинен бути юридично, особисто вільний;

• власник робочої сили повинен бути позбавлений засобів виробництва, засобів існування і змушений через це продавати єдиний товар, що належить йому, - робочу силу. Ці умови виникли в процесі переходу від феодалізму до капіталізму в період первісного нагромадження капіталу. Первісне нагромадження капіталу – історичний процес відокремлення дрібних виробників, переважно селян, від засобів виробництва і зосередження цих засобів у руках капіталістів, що зумовлює становлення капіталістичного господарства.

Як і всі інші товари, робоча сила має вартість і споживну вартість.

Вартість робочої сили визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили, тобто для задоволення фізіологічних, духовних, соціальних потреб найманого робітника та його сім’ї.

Споживна вартість товару робоча сила полягає в здатності робітника своєю працею створювати вартість більшу від вартості робочої сили, тобто додаткову вартість.

Додаткова вартість – вартість, що створюється працею найманих робітників понад вартість їхньої робочої сили і привласнюється капіталістами.

Зрозумівши суть і джерело додаткової вартості, можна глибше розкрити соціально-економічну природу капіталу:

• по-перше, капітал – це вартість, яка приносить додаткову вартість;

• по-друге, капітал є економічним відношенням, при чому відношенням експлуатації. Проти того, що капітал виражає вартісні відносини ніхто не заперечує, але західна економічна теорія їх не зводить лише до відносин експлуатації, а трактує капітал як відносини між економічними агентами з приводу використання ресурсів для створення матеріальних благ і послуг. П. Самуельсон, У. Нордхауз взагалі заперечують поняття експлуатації;

• по-третє, капітал є самозростаюча вартість. Це потрібно розуміти в такому аспекті, що додаткову вартість приносить не сама вартість «фізичного», чи «людського» капіталу, а їх використання. Там, де немає руху, тобто використання ресурсів, там немає і процесу виробництва, як і економіки взагалі.