Тема 7. Домогосподарство в системі економічних відносин.

1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.

2. Доходи і витрати домогосподарства. Сімейний бюджет.

3. Домогосподарства і держава.

4. Сутність і практичне значення концепції раціонального споживача.

1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.

У національній економіці здійснюють економічну діяльність мільйони господарюючих суб’єктів, метою яких є отримання найбільшого прибутку. До них відносяться такі економічні агенти, як приватні підприємства, державні господарюючі структури, кооперативи, акціонерні організації, банки, страхові і кредитні товариства, індивідуальні підприємства і товариства.

Ринкова економіка висунула свою, найбільш ефективну форму організації функціонування економічних агентів – домогосподарство. У вітчизняній літературі не існує єдиного поняття, яке б визначало термін „домогосподарство”, оскільки виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин тощо, а тому поняття „домогосподарство” ні в якому разі не можна ототожнювати із поняттям „сім’я”¹. Важливо уявити домогосподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтворення, повязану із соціально-економічною макроструктурою.

Отже, домогосподарство – це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у споріднених відносинах або відносинах свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих відносин, або бути і в тих, і в інших відносинах. У окремих випадках домогосподарство може бути представлено однією особою.

Еволюція домогосподарства в Україні пов’язана з наступними етапами:

І етап – первісне суспільство – громада²: спільна общинна власність на землю і знаряддя праці; рівномірний розподіл результатів діяльності; натуральне господарство (існування тільки необхідного продукту, знаряддя праці використовувались тільки з метою знаходження і споживання продуктів природи); відсутність грошей (бартерний обмін). Основна мета – забезпечення потреб громади.

ІІ етап – раннє середньовіччя – дім³: спадкова сімейна власність на землю і знаряддя праці, натуральне господарство, бартер. Основна мета – забезпечення потреб родини та сплата податків.

ІІІ етап – пізнє середньовіччя та дорадянська доба – розрізняють три основні типи домогосподарств: 1) просте сімейне домогосподасртво, що складається з однієї подружньої пари з дітьми або без них (також до цього типу відносять домогосподарство вдівця/вдови з дітьми); 2) „розширене” сімейне домогосподарство, яке утворюється тоді, коли в одному дворі разом із подружньою парою (що утворює просте домогосподарство) проживає ще один або декілька родичів, котрі, в свою чергу, не утворюють подружніх пар; 3)мультифокальне сімейне домогосподарство, котре складається з декількох простих сімей. На їх основі з’являється новий тип господарювання – індивідуальне підприємництво (фермерство): приватна власність, застосовування найманої праці, грошового обміну, товарне господарство. Основна мета – задоволення власних потреб та можливість забезпечення прибутку від реалізації всезростаючих надлишків продукції.

IV етап – радянський період – сім’я як основна ланка суспільства. Основна мета – забезпечення сім’ї продуктами особистої праці в умовах загальнонародної та колгоспно-кооперативної власності. З розпадом

¹ Сім’я – це сукупність осіб, що живуть разом, повязаних родинністю та спільним бюджетом.

² Громада – це колектив із повною або частковою спільною власністю на засоби виробництва та узвичаєними формами самоуправління, основна господарська ланка первісного суспільства.

³ Дім – господарство селянської сім’ї.

СРСР настала ера „ренесансу” домогосподарств, в основі яких закладено принцип індивідуального підприємництва.

V етап – сучасний період – домогосподарство – прогресивна форма підприємницької діяльності громадян в Україні, що спрямована на розвиток місцевих традиційних промислів та ремесел, відтворення традиційних видів діяльності, створення додаткових робочих місць тощо (буває сімейне і приватне). Сімейне домогосподарство є організаційно-правовою формою підприємницької діяльності громадян – членів однієї сім’ї. При цьому сімейне домогосподарство може бути створено як юридична особа, однак у випадку його створення одним членом сім’ї реєструється як фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності.

Діяльність особистих селянських домогосподарств в Україні регулюється Законом України „Про особисте селянське господарство” (2003), де особисте селянське господарство – господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення у разі, якщо робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати.

В сучасних умовах поняття „домогосподарство” та „сім’я” дуже близькі. В Україні частка домогосподарств, у складі яких є особи, не пов’язані родинними стосунками, становить 0,61 відсотка загальної кількості домогосподарств.

Домогосподарству належить надзвичайно важлива економічна роль, зокрема:

• „акумклятор” ефективного попиту як споживач виробничих ресурсів;

• нагромаджувач товарних інвестицій як постачальник сировини, напівфабрикатів, готових виробів тощо;

• джерело виробничих інвестицій, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може, за наявності відповідного фінансового механізму, стати потужним джерелом економічного зростання країни. Це грошові фонди (бюджети окремих громадян), що формуються у жителів країни з доходів, отриманих на основі трудової, господарської та інших видів діяльності.

Як видно, домогосподарство є одним з основних суб’єктів економічної діяльності в суспільстві, що досить рельєфно проявляється в ряді їх функцій:

• соціальна та виховна функція, пов’язана з відтворенням робочої сили;

• споживча – сімейні господарства виступають основним споживачем товарів і послуг на відповідному ринку;

• постачальницька – домогосподарства постачають на ринок робочу силу, капітал, землю та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі;

• виробнича – домогосподарства виступають безпосередніми виробниками різних товарів і послуг;

• посередницька – сімейні форми малих торговельних підприємств;

• заощадження.