5.3. Закон вартості: зміст та функції.
Закон, що регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільно-необхідного робочого часу, називають законом вартості. Він визначає сталі і стійкі зв’язки між товаровиробниками з приводу обміну товарів шляхом купівлі-продажу на ринку.
Механізм дії закону вартості пов’язаний з попитом і пропозицією і тому проявляється через стихійне відхилення цін від вартості товару:
п
опит
> пропозиція ціна > вартість
п опит < пропозиція ціна < вартість
п опит = пропозиція ціна = вартість
Через механізм цін закон вартості виконує такі функції:
функцію стихійного регулятора виробництва – завдяки цінам, які постійно змінюються, він сприяє переорієнтації товаровиробників на виробництво необхідної суспільству продукції та послуг.
функцію рушійної сили розвитку продуктивних сил – обмін, в основу якого покладені суспільно-необхідні витрати праці, стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні витрати виробництва. З цією метою товаровиробники постійно вдосконалюють виробництво, запроваджують нову техніку і технологію, поліпшують якість продукції. Все це сприяє розвитку продуктивних сил, зростанню продуктивності суспільної праці.
функцію диференціації товаровиробників – ті товаровиробники, у яких індивідуальні витрати вищі за суспільні, розорюються, виштовхуються з ринку, і навпаки, ті, у яких індивідуальні витрати виробництва нижчі, ніж суспільні, розширюють виробництво, збагачуються особисто. Посилюється майнова диференціація, створюються умови для розвитку капіталістичного способу виробництва: товаровиробники, які неефективно працюють, поповнюють армію найманих робітників; інші товаровиробники – створюють клас капіталістів і розширюють масштаби капіталістичних підприємств.
5.4. Сутність і функції грошей, їх еволюція.
Питання про сутність та походження грошей є досить складним, і тому невипадково, що в процесі його вирішення з’явилося багато різних концепцій. Розглянемо найбільш поширені з них.
раціоналістична – пояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента (грошей) для здійснення обміну товарів.
функціональна – стверджує, що все, що виконує функцію грошей, і є гроші.
еволюційна – рахує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну. Ця теорія розроблена К. Марксом та його послідовниками, вказує на товарну природу грошей і є нині досить розповсюдженою в західній економічній науці.
Історичному процесу розвитку товарного виробництва і обміну притаманні 4 форми вартості – проста (випадкова), повна (розгорнута), загальна, грошова.
1. Проста (випадкова) – на цьому етапі обмін товарами був епізодичним, не мав стійких пропорцій. Формула обміну
х товару А = у товару В
В цій пропорції товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому він знаходиться у відносній формі вартості, а товар В виконує пасивну роль, оскільки служить матеріалом для вираження вартості товару А, протистоїть йому як еквівалент і перебуває в еквівалентній формі вартості. За цих умов функціональні форми вартості ще не закріплені за товарами А і В, тобто вони можуть мінятись місцями.
2. Повна (розгорнута) форма вартості – це регулярна форма обміну за формулою:
у
товару В
х товару А = z товару С
g товару Д
При цій формі одному товару А, який перебуває у відносній формі вартості, відповідають багато інших товарів (В, С, Д), що знаходяться в еквівалентній формі вартості.
Безсумнівно, ця форма вартості є більш досконалою порівняно з простою, оскільки мінові пропорції мають регулярний характер. Але мають місце і суттєві недоліки: складність обміну, неможливість у багатьох випадках здійснити безпосередній обмін товарів.
3. Загальна форма вартості – мала такий вигляд:
х
товару А
у товару В
z товару С = n товару Е
g товару Д
При цій формі безліч товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вартості (товар Е).
Товар, що безпосередньо обмінювався на всі інші товари, отримав назву загального еквіваленту. Різні народи використовували різні споживчі блага як загальний еквівалент (наприклад): Ісландія – риба; Слов’янські народи – хутро; Індія – жемчуг; Нікарагуа –до ХІVст. – какао; Рим – мідь; Центральна Африка – слонова кістка; Монголія – чай; Китай – сіль; Острівні народи – ракушки.
Оскільки на різних територіях виокремлювався свій товар – еквівалент, це гальмувало розвиток товарних відносин (особливо міжнародних).
4. З часом роль загального еквіваленту починає виконувати грошовий товар, або гроші, що означало перехід до грошової форми вартості, де:
х
товару А
у товару В
z товару С = 1 граму золота
g товару Д
n товару Е
Роль грошей закріпилась за благородними металами – золотом і сріблом, що пов’язане з тим, що вони відповідають певним вимогам: довговічність, подільність, стабільність, портативність.
Гроші – це особливий товар, який безпосередньо обмінюється на всі інші товари і, будучи товаром товарів, виконує роль всезагального еквіваленту.
Суть грошей як загального еквіваленту найбільш повно розкривається в їх функціях. Класичними функціями грошей є:
міра вартості;
засіб обігу;
засіб нагромадження або утворення скарбів;
засіб платежу;
світові гроші.
В сучасній економічній літературі розглядається лише три функції грошей:
міра вартості;
засіб обміну;
засіб нагромадження.
Вважається, що функції грошей як засобу обігу і засобу платежу з’єднались і виступають як єдина – засіб обміну.
1. Функція міри вартості – полягає в тому, що вартість усіх товарів знаходить своє втілення в грошах. Показником вартості є ціна. Визначити ціну – прирівняти товар уявно, ідеально (в думках) до певної кількості золота або срібла. Основою такої порівняності є уречевлена в товарах і золоті суспільна праця.
Виконання грошима функції міри вартості передбачає визначення грошової одиниці, яка була б основою для порівняння цін різних товарів (гривня, долар, фунт стерлінгів). Вагова кількість золота, яка міститься в грошовій одиниці та її складових частинах – масштаб цін. Тому міра вартості – суспільна функція, а масштаб цін – розрахункова міра, яку може змінювати держава. Зменшення вагового вмісту золота в грошовій одиниці – девальвація, підвищення – ревальвація.
2. Функція засобу обігу – пов’язана з тим, що за умов розвинутого товарного обміну безпосередній обмін товарів (Т-Т) переріс у товарно-грошовий обіг: товар-гроші-товар (Т-Г-Т). Гроші функціонують уже не уявно, а реально і обслуговують вони акт продажу-купівлі. Спочатку функцію засобу обігу виконують прості зливки металу, а потім монети. Монета – зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконений державою як засіб обігу.
З цією функцією пов’язаний випуск в обіг неповноцінних монет, а це підготувало грунт для заміни металевих грошей паперовими. У ХІ ст. вони почали випускатися в Китаї, з 1690р. – у США, з 1762р. – в Росії.
3. Функція засобу нагромадження - пов’язана з тим, що акти купівлі-продажу незавжди збігаються в часі. Гроші затримуються в руках товаровиробників, випадають зі сфери обігу, формують тимчасові резервуари, „скарби”.
4. Функція засобу платежу – пов’язана з кредитними операціями, коли товари реалізуються з відстрочкою платежу. В даному разі продавець виступає як кредитор, а покупець – як боржник.
Формами кредитних грошей виступають: вексель, чек, банкнота. Вексель – письмове боргове зобов’язання, що дає його власнику право вимагати від боржника сплати зазначеної у векселі суми грошей у зазначений строк. Чек – розпорядження банку власником поточного рахунку про спату вказаної суми пред’явнику чека. Банкнота – вексель на банкіра, боргове зобов’язання банку.
5. Функція світових грошей – виконується в обігу між різними країнами світу. При цьому вони виступають:
міжнародним платіжним засобом – при відшкодуванні боргових зобов’язань, що виникли між країнами;
міжнародним купівельним засобом – при покупці за кордоном товарів за готівку;
загальним засобом переміщення багатства з однієї країни в іншу при виплаті воєнних контрибуцій, наданні зовнішніх позик, неповернення валютної виручки в країну окремими підприємствами тощо. Довгий час цю функцію виконувало золото, але зараз воно втратило статус міжнародного розрахункового засобу і ця роль перейшла до конвертованих валют розвинених країн.