19

Лекція 2. Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії План

1. Передісторія економічної науки.

1.1 Економічні вчення Стародавнього світу.

2. Етапи становлення і розвитку.

2.1 Етап становлення. Меркантилізм та фізіократизм.

2.2 Класична політекономія.

2.3 Неокласична політекономія. Марксизм.

2.4 Маржиналізм.

2.5 Кейнсіанство, неокейнсіанство.

3. Етап вдосконалення.

3.1 Інституціоналізм

3.2 Сучасна економічна теорія.

Вступ

На жаль, при вивченні економічної теорії не завжди приділяється належна увага вивченню історії економічних вчень, хоча іноді вона вивчається як окремий предмет. Треба сказати, що деякі економісти вважають зайвим звертатися до теорій і поглядів минулого, тому що вони нібито «обросли черепашками» і втратили свою значимість, тому на знайомство з ними не варто витрачати часу. Щоправда, людей, які дотримуються таких поглядів, вельми небагато. На мій погляд, вони глибоко не мають рації, адже, як вважають багато авторитети, основи наших сьогоднішніх уявлень "лежать у минулому». І ці уявлення та ідеї минулого не належать виключно історії: вони несуть в собі елементи наших сьогоднішніх, а нерідко і завтрашніх поглядів. Саме тому вивчення історії економічних вчень - це важливе й корисне заняття, а аж ніяк не марна трата часу. Крім того, звернення до історії економічної думки сприяє вмінню об'єктивно оцінювати теорії, рекомендації та висновки. Дуже важливо зрозуміти і осмислити відносність будь-яких економічних знань (оскільки будь-яке знання в будь-якій науці завжди відносно), необхідність їх постійного поглиблення, уточнення і вдосконалення.

Предметом економічної теорії є вся сукупність організаційної економіки та соціально-економічних відносин.

Метою лекції є розгляд і виділення етапів становлення й розвитку економічної науки. У зв'язку з цим були поставлені наступні завдання:

- Виділити етапи розвитку економічної науки;

- Розглянути основні концепції економічної науки.

У даному рефераті були розглянуті наступні питання:

- Економічні вчення стародавнього світу;

- Меркантилізм, фізіократизму;

- Класична політекономія;

- Неокласична політекономія, марксизм;

- Кейнсіанство і неокейнсіанство;

- Маржиналізм;

- Інституціоналізм і сучасна економічна наука.

У літературі дана тема широко висвітлена, в наявності безліч підручників та навчальних посібників, наприклад таких авторів, як С. Бартенєв, І. Агапіна, а також в наявності є праці К. Маркса, Сміта та інших.

1. Передісторія економічної науки

1.1 Економічні вчення Стародавнього світу

Економічна наука відбиває ті ж етапи розвитку, що і економічна реальність, тобто можна виділити передісторію економічної науки, етап становлення, розвитку та вдосконалення.

До передісторії науки слід віднести різні погляди древніх мислителів, теологів, філософів, політичних діячів. Цінні економічні ідеї можна також знайти в різних «єресях», «Домострою», політичних контрактах між державами.

Найдавнішими зачатками економічної думки вважаються дійшли до нас писемні джерела Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Стародавніх Індії, Китаю та Греції. Коли основним було натуральне господарство, дориночние економіка аналізувалася філософами і релігійними діячами, доводили переваги натурального господарства, які засуджували спекулятивні торговельно-лихварські угоди як аморальні і вважали рабство нормальним і вічним явищем.

Ксенофонт, Платон і Арістотель аналізували проблеми поділу праці, обміну, вартості і ціни, грошового обігу, багатства і гармонійного «ідеального» суспільства.

Значного розвитку економічна думка отримала в античній Греції. Найбільш великими представниками в цій області були відомі давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель. Простежимо, як економічні і політичні умови в Стародавній Греції вплинули на розвиток поглядів цих мислителів.

Природні умови в Стародавній Греції відрізняються від природних умов давньосхідних країн тим, що тут для нормального заняття землеробством немає необхідності будувати складні гідротехнічні споруди, як на древньому Сході. Тим самим створювалися сприятливі умови для розвитку приватної власності на землю, на земельну ділянку, а основою виробничим осередком стали не громіздкі царські господарства або общинне виробництво, котрі припускали величезний управлінський апарат, а невелике приватне господарство, побудоване на раціональних підставах, жорсткої експлуатації рабської праці і щодо високою прибутковістю.

Рабовласницький лад представляє першу класово-антагоністичну суспільно-економічну формацію.

Соціальна структура полісів передбачала існування трьох основних класів: класу рабовласників, вільних дрібних виробників і рабів самих різних категорій.

Володіння земельною ділянкою розглядалося як повноцінна гарантія виконання громадянином своїх обов'язків перед полісом, перед всім цивільним колективом.

Одним з найбільш великих давньосхідних рабовласницьких держав було Вавілонське. У законах царя Хаммурапі (1792-1850 р. до н.е.) відбивається прагнення послабити класову боротьбу в цілях зміцнення рабовласницького ладу, недоторканність приватної власності. Разом з тим вони висловлюють турботу правителя про розвиток товарно-грошових відносин, прагнучи поставити їх на службу державі.

У Китаї перша рабовласницька держава виникла у 2 тис. до н.е. Колективний трактат «Гуань-Цзи» відноситься до періоду подальшого розвитку рабства, ремесла, торгівлі. Праця проголошується в ньому джерелом могутності держави, і висувається важлива ідея про еквівалентність обміну «Гуань-Цзи» містить висновок в тому, що народ створює дохід для знатних і прибуток для торговців.

Найважливішим пам'ятником Стародавньої Індії є «Артшастра», створив яку Каутільє Вішнугупте. Її мета зміцнити рабовласницька держава. «Артшастра закликає розвивати виробничі сили, регулювати ціни на товари і дотримуватися активний баланс державного бюджету.

Засновниками економічної думки Стародавнього Риму були Катан Старший (234-149 р. до н.е.). одним з праць Катана стала книга «Землеробство»; Граххі Тіберій і Гай; Варрон (116-27 р. до н.е.), Колумелла (1 століття до н.е.).

У Греції середини V ст. до н.е. сформувалося економічна система, яка без особливих змін проіснувало до кінця IV ст. до н.е. і яку можна визначити як класичну рабовласницьку економіку.

Така економічна система, що склалася в торговельно-ремісничих полісах і в Греції V-IV ст. до н.е. в цілому, не могла існувати без залучення до праці великої маси рабів, абсолютна кількість і питома вага яких у грецькому суспільстві V-IV ст. до н.е. безперервно зростав, що загострювало боротьбу між рабами і рабовласниками.

Економічні погляди Платона і Аристотеля формувалися в умовах кризи рабовласницького поліса, загострення боротьби між аристократією, між багатими і бідними, між рабами і рабовласниками, що, безсумнівно, сильно відбивалося у їхніх працях.

Економічна думка стародавнього світу характеризується захистом панував натуральний рабовласницького господарства. З цієї позиції розглядалися товарно-грошові відносини, у зв'язку з чим висувалася ідея еквівалентного обміну речей, за їх вартістю. Однак, остання не розглядалася ще як закон цін.

Гроші розглядаються як абсолютна форма багатства (при цьому приватне і національне багатство не розрізняється). Предметом дослідження виступає майже виключно сфера обігу. Накопичення багатства (у грошовій формі) відбувається у формі прибутку від зовнішньої торгівлі або ж безпосередньо під час видобутку благородних металів.

В економічних навчаннях феодального суспільства властивий йому спосіб розглядається як природний. У міру його розвитку посилюється інтерес до проблем товарно-грошових відносин, а розкладання феодалізму - виникненням буржуазної політичної економії.