Методична розробка самостійної роботи №9

ТЕМА: Метод дерматогліфіки. Популяційно-статистичний метод (популяційно-генетичний).

Навчальна дисципліна: Основи медичної генетики

Навчальні цілі:

ЗНАТИ:

• головні дерматогліфічні особливості здорових і хворих на спадкові хвороби людей;

• суть популяційно-статистичного методу медичної генетики та особливості його застосування.

ВМІТИ:

• прогнозувати ступінь імовірності прояву ознаки у популяції людей з використанням популяційно-статистичного методу;

• прогнозувати прояв спадкової патології з використанням методу дерматогліфіки.

Кількість годин: 2

Актуальність теми

Вивчення методів медичної генетики дає можливість зрозуміти особливості та характер успадкування патологічних ознак. Знання методів медичної генетики дасть змогу якісно проводити діагностику та профілактику хромосомних захворювань на фельдшерсько-акушерських пунктах; вільне володіння методами може бути використане під час роботи в медико-генетичних консультаціях та центрах, дасть змогу визначити ступінь генетичного ризику для потомків.

Середній медичний працівник повинен вміти застосовувати популяційно-статистичний метод та метод дерматогліфіки, для профілактики спадкових захворювань шляхом санітарно-просвітницької роботи.

Міжпредметна інтеграція:

Дисципліни	Знати	Вміти
Забезпечуючі: біологія Забезпечувані: Акушерство, педіатрія, терапія	Що таке популяція, гомозиготи, гетерозиготи, рецесивні та домінантні ознаки; будову та функції шкіри. Головні дерматогліфічні особливості здорових і хворих на спадкові хвороби людей; суть популяційно-статистичного методу медичної генетики та особливості його застосування.	Характеризувати закриту популяцію. Прогнозувати ступінь імовірності прояву ознаки у популяції людей з використанням популяційно-статистичного методу; прогнозувати прояв спадкової патології з використанням методу дерматогліфіки.

Зміст теми

"Читання по руці", або хіромантія (від грец. cheir — рука і manteia — гадання), походить зі Стародавньої Індії. Воно пошири­лося в країнах Малої Азії, Середземномор'я і Китаї, а звідти — в Європі та інших країнах світу. Існують свідчення про те, що давні єгиптяни, вавилоняни, ассирійці, китайці часто використовували відбитки пальців як печатки або підписи на документах, оскільки малюнок на пальцях у кожної людини індивідуальний. Отже, ще в давнину з'явилося мистецтво "читання" по лініях, складках, горб­ках долонної поверхні кисті.

Унаслідок з'явилася спеціальна галузь знань — дерматоглі­фіка (від грец. derma — шкіра, glyph — гравіювати), яка вивчає рельєф шкіри на пальцях, долонях та підошвах ступнів. Дерматог­ліфіку широко застосовують для ідентифікації особи, бо малюнок на пальцях і долонях індивідуальний, зумовлений спадковістю й не змінюється протягом усього життя людини.

З кінця XIX — початку XX ст. генетики шукають шляхи вияв­лення носіїв генетичної патології за допомогою малюнка на шкірі долонної частини кисті. Це в поєднанні з традиційними генетични­ми методами може бути використано для масового скринінгу (про­сіювання) носіїв спадкових хвороб для ранньої діагностики захво­рювання. Та лише в 50-х роках, з розвитком медичної генетики, коли стали досліджувати хромосоми людини, вдалося встановити необхідні корелятивні зв'язки між індивідуальними графічними елементами шкірного малюнка й особливостями хромосомного на­бору індивіда.

Дерматогліфіка вивчає малюнки на шкірі пальців — дактило­скопія, долонь — пальмоскопія; підошов ступнів — плантоскопія. Щоб отримати відбитки малюнків на шкірі, використовують найпростіший та найнадійніший метод із застосу­ванням друкарської фарби. Уже відомі дерматогліфічні особливості відбитків кистей залежно від різних синдромів.