СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АВС – дихальні шляхи, дихання, кровообіг (ДШДК)

АТ – артеріальний тиск

АТФ – аденозинтрифосфорна кислота

ВВ – внутрішньовенно

ДЕ – неврологічний статус, додаткові обстеження

Дж – джоуль

ЕКГ – електрокардіограма

ЕТ – ендотрахеально

НМС – непрямий масаж серця

ОЦК – об’єм циркулюючої крові

ПВТ – периферійний венозний тиск

ПШ – підшкірно

СЛР – серцево-легенева реанімація

ФШ – фібриляція шлуночків

ЦНС – центральна нервова система

ЧДР – частота дихальних рухів

ЧМТ – черепно-мозкова травма

ЧСС – частота скорочень серця

ЧШКС – черезшкірна кардіостимуляція

ШВЛ – штучна вентиляція легень

ШТ – шлуночкова тахікардія

Загальні принципи надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі

Дуже часто невідкладну медичну допомогу постраждалим доводиться надавати в екстремальних ситуаціях, коли існують додаткові фактори, що загрожують не тільки постраждалим, але і їх рятівникам. У таких випадках медичним працівникам слід дотримуватись наступних принципів:

• оглянути місце пригоди;

• провести первинний огляд постраждалого та надати йому невідкладну медичну допомогу за станом, що загрожує його життю;

• провести вторинний огляд постраждалого та, у разі необхідності, надати йому допомогу при виявленні інших проблем.

Огляд місця пригоди

Як тільки Ви визначили, що трапилось, та приготувалися діяти, перевірте, чи не загрожує небезпека Вам, Вашим співробітникам та оточуючим.

Коли Ви проводите огляд місця події, звертайте увагу на все те, що може загрожувати Вашій безпеці. При необхідності зверніться за допомогою до фахівців рятувальної служби чи міліції.

Намагайтеся визначити деталі, які можуть вам підказати причини події та отримання травм. Ці деталі особливо важливі, якщо постраждалий знаходиться без свідомості або свідки події відсутні.

Обов’язково треба визначити, чи немає на місці пригоди інших постраждалих.

Первинний огляд (АВС)

Первинним оглядом вважається виявлення станів, які загрожують життю пацієнта, з проведенням невідкладних втручань для відновлення життєво важливих функцій організму.

Первинний огляд починається з визначення свідомості постраждалого і включає наступні елементи:

А (Airway) – дихальні шляхи, включаючи іммобілізацію шийного відділу хребта;

В (Breathing) – дихання;

C (Circulation) – кровообіг.

А. Прохідність дихальних шляхів

Оцінка і, у разі необхідності, підтримка прохідності дихальних шляхів при свідомості пошкодження шийного відділу хребта проводиться дуже уважно і з обережністю.

1. Забезпечити прохідність дихальних шляхів:

• очистіть пальцем або відсмоктувачем ротову порожнину;

• закиньте голову і підніміть підборіддя;

• висуньте та фіксуйте язик.

2. Підтримання прохідності дихальних шляхів:

а) орофарингеальна інтубація;

б) назофарингеальна інтубація.

Показання до проведення інтубації трахеї:

• апное;

• ризик аспірації;

• загроза або присутність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно - лицьова травма);

• закрита черепно-мозкова травма;

• гіпоксемія, незважаючи на проведення киснетерапії;

• частота дихання менше 7 або більше 40 за 1 хвилину (у дорослих);

• загроза зупинки дихання та серцевої діяльності (сепсис, тяжкі опіки).

При порушенні свідомості, відсутності очевидних ознак ушкоджень шийного відділу хребта, ротової порожнини, глотки проводиться орофарингеальна інтубація. Дорослим вводиться трубка великого діаметру (7,0 – 8,0 мм).

При пошкодженні шийного відділу хребта, травмі ротової порожнини, глотки і збереженій свідомості краще проводити назофарингеальну інтубацію.

3. Створення штучного дихального шляху:

• на догоспітальному етапі для створення допоміжного дихального шляху в основному застосовують крикотіреоідеотомію (конікотомія).

Крикотіреоідеотомія – розріз крикотіреоідної зв’язки (приблизно 2 см), введення і фіксація трубки з канюлею. Виконується у дорослих (після 12-річного віку) в наступних випадках:

• велика травма обличчя, що не дозволяє провести ларингоскопію;

• обструкція верхніх дихальних шляхів внаслідок набряку, кровотечі, або стороннього тіла;

• невдала ендотрахеальна інтубація.

Конікотомія може застосовуватись як альтернатива крикотіреоідеотомії. Але вона вважається тимчасовим заходом, який може забезпечити адекватну вентиляцію тільки протягом 30 хвилин. У дітей молодше 12 років має переважати перед крикотіреоідеотомією.

Виконується шляхом пункції крикотіреоідної зв’язки 5 мл шприцом з ангіокатетером 12 - 14 калібру та приєднанням до канюлі катетера адаптера 3 мм педіатричної ендотрахеальної трубки. За допомогою Y- подібного перехідника можна подавати кисень через трубку і адаптер з швидкістю 15 л/ хв.

4. Контроль стану шийного відділу хребта вважається одним із основних заходів при забезпеченні прохідності дихальних шляхів.

Якщо відсутні засоби для іммобілізації, необхідно виконати мануальне витягнення та фіксацію.

Хворого треба вести як постраждалого з травмою шийного відділу хребта (до рентгенологічного обстеження) якщо:

• при фізикальному обстеженні виявлено зміни хребців або пацієнт відчуває біль у спині;

• пацієнт одержав тупу травму вище рівня ключиць, має пошкодження декількох органів або порушення свідомості внаслідок травми чи гострого отруєння;

• є щелепно - лицьова травма.

В. Дихання та вентиляція:

Оцінка стану легень, грудної клітки та діафрагми:

1. Напружений пневмоторакс – декомпресія шляхом пункції голкою з катетером з подальшим дренуванням плевральної порожнини.

2. Патологічна рухомість грудної клітки – переломи декількох сусідніх ребер. Небезпека пов’язана з травмуванням легень.

3. Масивний гемоторакс – пункція, або дренування плевральної порожнини.

4. Відкритий пневмоторакс – оклюзійна пов’язка, пункція або дренування плевральної порожнини.

5. Динамічний контроль – моніторинг частоти дихання, киснева терапія.

С. Кровообіг

Оцінка центральної та периферійної гемодинаміки.

Найбільш частим ускладненням є шок:

• геморагічний (найчастіше);

• кардіогенний: тампонада, травма міокарда;

• нейрогенний: пошкодження спинного мозку;

• септичний (рідко при гострій травмі);

Також може бути пов’язаний з напруженим пневматораксом через зменшення венозного повернення до серця.

За класифікацією, геморагічний шок може бути:

Клас І - втрата < 15% об’єму циркулюючої крові (ОЦК). Симптоми крововтрати невиражені або відсутні.

Клас ІІ – втрата 15%-30% ОЦК. Виникає тахікардія, неспокій.

Клас ІІІ – втрата 30-40% ОЦК. Тахікардія, блідість шкіри, загальмованість, пониження АТ.

Клас ІV – втрата > 40% ОЦК. Виражений серцево-судинний колапс, порушення свідомості. Лікування порушень центрального та периферійного кровообігу згідно з відповідними протоколами.

Поглиблений первинний огляд (АВС + DЕ)

Д. Неврологічні порушення (Disability)

Скорочене неврологічне обстеження.

1. Оцінка свідомості базується на здібності пацієнта реагувати на дії медичного працівника:

• пацієнт доступний для контакту;

• реагує на гучні звуки;

• реагує на біль;

• не реагує ні на які стимули.

Більш глибока оцінка свідомості проводиться під час вторинного огляду. Оцінка стану пацієнта визначається за шкалою Глазго (Додаток 2).

2. Причиною неврологічних порушень можуть бути:

• закрита черепно-мозкова травма;

• гіпоксемія;

• шок;

• гострі отруєння;

• менінгіт, енцефаліт.

Е. Додаткові обстеження (Exposure)

Стосуються трьох моментів:

• обстеження пацієнта після роздягання;

• моніторування та інструментальні обстеження;

• збір анамнезу.

1. Роздягніть пацієнта:

• повністю зніміть одяг, ювелірні прикраси тощо;

• зверніть увагу на наявність додаткових порушень, що можуть призвести до погіршення стану пацієнта (кровотеча, переломи та ін.)

2. Моніторування та інструментальні обстеження:

• вентиляція та оксигенація;

• визначення пульсу, вимірювання АТ, моніторингування ЕКГ

3. Збір анамнезу:

• алергічні реакції;

• медикаментозне лікування;

• перенесені захворювання;

• останнє вживання їжі;

• імунізація проти правця;

• вживання алкоголю;

• за яких обставин стався нещасний випадок.