3. Модель спеціаліста

Головна мета даного модулю – формування уявлень про прийняті в Україні освітньо-кваліфікаційні рівні, оволодіння основними термінами і визначеннями, уявлення про модель підготовки спеціаліста з базовою повною вищою освітою, про її певні блоки, про структуру побудови навчального плану (перелік рекомендованих навчальних дисциплін), окремі (найбільш суттєві) уміння з провідних дисциплін, про способи діагностики знань, а також знання основних міжнародних організацій, що працюють в області охорони навколишнього середовища.

3.1. Основні терміни і визначення

Основний документ, який визначає структуру, суть та інші питання підготовки спеціаліста в Україні – це система “Державних стандартів вищої освіти” з певних напрямків. В системі цих стандартів наводиться цілий ряд термінів і визначень, які є ключовими для однозначного розуміння і трактування відповідних вимог як в процесі підготовки поточних знань, так і діагностики знань випускника вищого навчального закладу.

Вища освіта – це освіта, отримана особистістю в результаті засвоєння змісту навчання з вищою освітою, яка базується на рівні повної середньої освіти і завершується присвоєнням певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Вищий навчальний заклад – заклад освіти, основною уставною метою діяльності якого є надання вищої освіти.

Галузь – сукупність всіх виробничих одиниць, які приймають участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності.

Галузь освіти – група напрямків підготовки споріднених за ознакою спільності узагальнених структур діяльності.

Державна акредитація вищого навчального закладу – процедура визначення державою права (здатності) вищого навчального закладу здійснювати освітньо-професійну діяльність, яка відповідає вимогам державних стандартів освіти, а також здійснювати наукову і науково-технічну діяльність у відповідності з заявленим статусом.

Державна атестація вищого навчального закладу – система організаційних, методичних і психо-педагогічних заходів, яка має за мету підтвердження державою здатності вищого навчального закладу надавати певні освітньо-професійні послуги на рівні державного стандарту вищої освіти відповідно до заявленого статусу. Основою процедури атестації є контроль рівня якості вищої освіти.

Ліцензування вищого навчального закладу – процедура признання державою права вищого навчального закладу здійснювати певні освітньо-професійні послуги, які відповідають вимогам державних стандартів вищої освіти відповідно до заявленого статусу.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознакою рівня сформованості якостей людини, які забезпечують її всебічний розвиток як особистості і достатніх для отримання відповідної кваліфікації.

Освітній рівень “Базова вища освіта” базується на освітньому рівні “Повна загальна середня освіта” і передбачає формування особистих якостей людини, визначених державним стандартом вищої освіти.

Освітній рівень “Повна вища освіта” базується на освітньому рівні “Базова вища освіта” і передбачає формування особистих якостей людини, визначених державним стандартом вищої освіти.

Навчальний елемент (дидактична одиниця) – мінімальна доза навчальної інформації, яка зберігає властивості навчального об’єкта.

Навчальний об’єкт – об’єм навчальної інформації, яка має самостійну логічну структуру та зміст і дає можливість оперувати цією інформацією в процесі діяльності мислення.

Навчальний план – нормативний документ вищого навчального закладу, який складається на основі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік і об’єм навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх об’єму, графік навчального процесу, форми і способи проведення поточного та підсумкового контролю.

Навчальна дисципліна (в вищому навчальному закладі) – педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи і т.ін. будь-якої галузі діяльності (або сукупності галузей діяльності) з визначенням необхідного рівня сформованості в тих, хто вчиться, певної сукупності вмінь і навичок.

Кредит – система змістовних модулів, які з врахуванням засвоєння студентами окремих навчальних елементів (відповідно психофізичних норм засвоєння при використанні форм, методів і способів навчання) можуть бути засвоєні за 54 години навчального часу (сума годин аудиторної і самостійної роботи студента за тиждень).

Як відмічено в додатку 1 до Конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО про признання кваліфікації з вищою освітою, кредит – точно документована мінімальна умовна одиниця вимірювання “вартості” будь-якої складової навчальної програми, виконаної студентом під час навчання.

Змістовний модуль – система навчальних елементів, які об’єднані за ознакою відповідності певному навчальному об’єкту .

Напрям підготовки за професійним напрямом в вищій освіті – група спеціальностей із спорідненим змістом освіти.

Нормативний термін навчання – це встановлений освітньо-професійною програмою термін викладання нормативної або вибіркової частини змісту освітньо-професійної програми для стаціонарної форми навчання.

Якість вищої освіти – це сукупність певних якостей випускника вищого навчального закладу, які відображають компетентність, цінності орієнтації, соціальну спрямованість, здатності, професійно важливі якості і т.ін., зумовлюють її здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства, а також його професійну придатність:

- задовольняти у відповідності з соціальними нормами суспільні вимоги до виконання майбутніх соціально-професійних ролей;

- відповідати за свої соціально важливі рішення;

- задовольняти прагнення особистості до соціального статусу і престижу.

Рівень якості вищої освіти – це відносна характеристика якості вищої освіти, яка ґрунтується на порівнянні значень показників якості, отриманих на основі діагностичних елементів випускників вищого навчального закладу, з критеріально-орієнтованим еталоном, репрезентованим державним стандартом вищої освіти.

Контроль якості вищої освіти – система заходів, які здійснює третя сторона з метою перевірки характеристик особистості випускника вищого навчального закладу, їх порівняння із встановленими вимогами і визначення відповідності кінцевій меті вищої освіти.

Показник якості вищої освіти кількісна характеристика випускника вищого навчального закладу, яка розглядається відносно до певних умов його навчання і сфери майбутньої професійної діяльності.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) – державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображається мета освітньої і професійної підготовки, визначаються основні вимоги до спеціаліста, його місце в структурі господарства країни.

Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) спеціаліста – державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, об’єму і рівню освітньої і професійної підготовки спеціаліста з певної спеціальності певного освтіньо-кваліфікаційного рівня.

Об’єкт діяльності – процеси та (або) явища, та (або) матеріальні об’єкти, на які спрямована діяльність спеціаліста (наприклад, двигун внутрішнього згоряння, організаційно-економічна система, технологія галузі і т.ін.).

Проблема – ситуація діяльності, яка містить протиріччя наукового, організаційного та іншого характеру і являє собою перешкоди, які виникають при досягненні об’єктом цілеспрямованого результату своєї діяльності.

Тип діяльності – характеристика професійної діяльності з точки зору способів і форм її здійснення. Визначається станом взаємодії спеціаліста з об’єктом діяльності – системою, яка характеризується однаковою узагальненою метою (продуктом) діяльності.

Типові задачі діяльності – узагальнююча задача діяльності, що є характерною для більшості виробничих або соціальних ситуацій і не містить конкретних даних, а тому не має конкретного рішення (можуть бути визначені лише шляхом вирішення).

Узагальнений об’єкт діяльності спеціаліста з вищою освітою – природна чи штучна система, яка розвивається. Характерні етапи цього розвитку визначають цикл взаємодії спеціаліста і системи.

Цикл існування об’єкта діяльності – період, на протязі якого існує об’єкт діяльності спеціаліста від “народження” (проектування) до його ліквідації.

Період існування об’єкта поділяється на окремі етапи:

- проектування, на протязі якого вирішуються питання відносно конструкції або змісту;

- створення;

- експлуатація, на протязі об’єкта використовується за призначенням;

- відновлення (ремонт, вдосконалення і т.ін.), яке пов’язане з відновленням властивостей, якостей, підвищенням продуктивності, інших ознак;

- утилізація і ліквідація.

Кожний етап існування об’єкта діяльності спеціаліста має свої ознаки, які визначаються спеціальністю (за продуктом) типових задач діяльності, які безпосередньо пов’язані з об’єктом, і відмінністю типових задач іншого етапу.

Задачі діяльності – мета діяльності, яка задана в певних умовах і може бути досягнута в результаті певної структури діяльності, до якої віднесено:

- предмет діяльності (праці) – те, що суб’єкт на початку своєї діяльності і що підлягає трансформації в продукт;

- спосіб діяльності (праці) – об’єкт, що визначає вплив суб’єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають «знаряддя праці», і стимули, які використовуються, наприклад, в діяльності управління;

- процедура тривалості (праці) – це технологія (спосіб, метод) отримання бажаного продукта. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на деяких матеріальних носіїв;

- умови діяльності (праці) – характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови і час);

- продукт діяльності (праці) – те, що отримано в результаті трансформації предметів в процесі діяльності.

Існує три види задач діяльності:

1. Професійні задачі – задачі діяльності, які безпосередньо спрямовані на виникнення завдання (завдань), що поставлене(і) перед спеціалістами як професіоналами.

2. Соціально-виробничі задачі – задачі діяльності, які пов’язані з діяльністю спеціаліста в сфері виробничих відносин в трудовому колективі (наприклад, інтерактивне і комунікативне спілкування і т.ін.);

3. Соціально-побутові задачі – задачі діяльності, які виникають в повсякденному житті і пов’язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним та культурним розвитком і т.ін., і можуть впливати на якість виконання спеціалістом професійних і соціально-виробничих задач.

Економічна діяльність – процес об’єднання дій які призводять до отримання відповідного набору продукції або послуг.

Вид економічної діяльності має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (обладнання, робоча сила, технологічні способи, сировина і матеріали) для створення виробництва конкретної продукції і надання послуг.

Клас задачі діяльності – ознака рівня складності задач діяльності, які вирішуються спеціалістом.

Всі задачі діяльності поділяються на три класи:

1. Стереотипні задачі діяльності – передбачають діяльність у відповідності з заданим алгоритмом, який характеризується однозначним набором добре відомих, раніше відпрацьованих складних операцій, і вимагає використання значних масивів оперативної і раніше засвоєної інформації.

2. Діагностичні задачі діяльності – передбачають діяльність у відповідності з заданим алгоритмом, який містить процедуру часткового конструювання рішення щодо застосування відповідних операцій і вимагає використання значних масивів оперативної і раніше засвоєної інформації.

3. Евристичні задачі діяльності – передбачають діяльність за складним алгоритмом, який містить процедуру конструювання рішень і вимагає використання великих масивів оперативної і раніше засвоєної інформації.

Знання – результат процесу пізнання діяльності, її перевірене суспільною практикою і логічно впорядковане відображення в свідомості людини. Знання – категорія, яка відображає зв’язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини. Знання проявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтованих основ діяльності і т.ін., які мають певний об’єм і якість. Знання можна ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді умінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії.

Рівні сформованості знань відносно змісту навчального елемента:

1) ознайомлювально-орієнтований – особистість має орієнтовне уявлення відносно понять, які вивчаються, здатна відтворювати формулювання визначень, законів і т.ін., вміє вирішувати типові задачі підставленням числових даних;

2) понятійно-аналітичний – особистість має чітке уявлення і поняття відносно навчального проекту, здатна здійснювати смислове виділення, пояснення, аналіз, перенесення раніше засвоєних знань на типові ситуації;

3) продуктивно-синтетичний – особистість має глибоке розуміння навчального об’єкта, здатна здійснити синтез, генерувати нові уявлення, перенести раніше засвоєні знання на нетипові, нестандартні ситуації.

Уміння – здатність людини виконувати певні дії при здійсненні тої чи іншої діяльності на основі відповідних знань.

Уміння діляться на види:

1) предметно-практичні – уміння виконувати дії відносно переміщення об’єктів в просторі, змінюючи їхні форми і т.ін. Головну роль в регулюванні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, які відображають просторові фізичні та інші властивості предметів і забезпечують управління робочими рухами відповідно до властивостей об’єкта і завдань діяльності;

2) предметно-розумові – уміння виконувати операції з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявності розвинутої системи уявлення і здатності до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння і т.ін.);

3) знаково-практичні – уміння виконувати операції із знаками і знаковими системами. Прикладами цих дій можуть бути лист, прокладення курсу на карті, отримання інформації від пристроїв і т.ін.;

4) знаково-розумові – уміння розумово виконувати операції із знаннями для виконання логічних і розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальненому вигляді.

Навики – дії, які виконуються при здійсненні певної діяльності, і завдяки багаторазовим повторюванням стають автоматичними і виконуються без свідомого контролю.

Зміст освіти – це зумовлені метою і потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь і навиків, світогляду, громадянських і професійних якостей майбутнього спеціаліста, які формуються в процесі навчання з врахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технології і культури.

Здатність – психологічний стан індивіда, при якому він готовий до успішного виконання певної продуктивної діяльності.

Задатки – психологічні особливості індивіда, які забезпечують можливості виконання певного виду продуктивної діяльності. Задатки пов’язані з загальною спрямованістю особистості, з її схильністю до тієї чи іншої діяльності.

Якість особистості випускника вищого навчального закладу – цілісна сукупність елементів внутрішньої структури особистості, яка визначає зміст соціально значимих і професійно важливих властивостей випускника вищого навчального закладу.

Вимоги – положення, які містять критерії, які повинні бути виконані.

Виробнича функція (трудова, службова і т.ін.) - коло обов’язків, які виконує спеціаліст відповідно із займаною посадою і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою.

Робота – певні завдання і обов’язки, які виконані, виконуються або повинні бути виконані однією людиною.

Професія – здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від людини певної кваліфікації. Професія вимагає певного обсягу знань і умінь.

Спеціальність – категорія, яка характеризує:

- в сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці спеціаліста (визначається через об’єкт діяльності спеціаліста і відображає, насамперед, вид його діяльності і сферу застосування його праці);

- в сфері праці – особливості спрямованості і специфіки роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності).

Навчання зі спеціальності освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст або магістр передбачає вивчення узагальненого об’єкта діяльності спеціаліста, виробничих функцій і типових складових структури професійної діяльності, які задовольняють вимоги сфери праці до спеціальності.

Спеціалізація спеціальності – категорія, яка характеризує відмінності окремих задач діяльності спеціаліста за ознаками різниці способів, або (і) продуктів, або (і) умов діяльності в межах спеціальності. Ці окремі задачі характерні для невеликих груп спеціалістів в межах спеціальності.

Структурно-логічна схема підготовки – наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.

Цикл підготовки – сукупність складових змісту освітньої або професійної підготовки (змістовних модулів, розділів змістовних модулів), які об’єднані за ознаками належності їх змісту до загального освітнього або професійного напрямку.

Кваліфікація – здатність особистості виконувати завдання і обов’язки відповідної роботи. Кваліфікація вимагає певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Кваліфікація визначається через назву професії.

Компетентність – знання і досвід діяльності в тому чи іншому виді економічної діяльності.

Тест – стандартизована психодіагностична методика, яка призначена для встановлення кількісних і якісних показників індивідуально-психологічних ознак. В психологічній діагностиці – стандартизований часто обмежений в часі іспит.

Тест досягнень – тип психодіагностичних методик, які спрямовані на оцінку досягнень рівня розвитку здатностей, навиків, умінь і знань.

Тест педагогічний – система взаємозв’язаних предметним змістом завдань специфічної форми, які дозволяють оцінювати структуру і вимірювати рівень знань та інші характеристики особистості.

Тести критеріально-орієнтовані – тип тестів, які призначені для визначення рівня індивідуальних досягнень відносно певного критерія на основі логіко-функціонального аналізу змісту завдань. Як критерій (або об’єктивний еталон) звичайно розглядаються конкретні знання, уміння, навики, які необхідно для успішного виконання тієї чи іншої задачі.

Тести психометричні – тип тестів, оцінка в яких здійснюється на основі співвідношення індивідуальних результатів з груповими, тобто на основі орієнтації на статичну норму.

Відповідність типів тестових завдань, що використовуються при практичному навчанні студентів-екологів пізнавальній діяльності, подані на рис.3.1.

Типи тестових завдань

Рівні пізнавальної діяльності

1. Тести на логічне мислення, прогнозування

Творчий

2. Тести на підтвердження “вірно-невірно”

3. Тести з багаточисельним набором

Частковопошуковий (алгоритмічний)

4. Тести на відновлення ключових слів

5. Тести, які передбачають коротку відповідь

Репродуктивний

6. Тести на відповідність

Рис. 3.1. Відповідність типів тестових завдань рівням

пізнавальної діяльності