- •Екологія. Вступ до фаху Конспект лекцій
- •Мета і задачі курсу, програмні і кваліфікаційні вимоги до спеціаліста
- •2. Загальні питання екології
- •2.1. Основні терміни і визначення
- •2.2. Структура екосистем і основні задачі сучасної екології
- •2.3. Співвідношення деяких основних понять в природоохоронній справі
- •2.4. Коротка історія розвитку екології
- •2.5. Проблеми моніторингу
- •3. Модель спеціаліста
- •3.1. Основні терміни і визначення
- •3.2. Загальні вимоги до спеціаліста
- •3.3. Основи багатоступеневої підготовки спеціаліста в вищих навчальних закладах
- •3.4. Практика підготовки еколога
- •4. Елементи основ наукових екологічних досліджень
- •4.1. Основні визначення і поняття
- •4.2. Вибір теми, аналіз і оформлення роботи
- •4.3. Основні напрямки сучасних екологічних досліджень
- •5.2. Державна служба з екології та природних ресурсів України
- •6. Еволюція уявлень про взаємодію суспільства з природою
- •6.1. Етапи взаємодії суспільства і природи
- •7. Географічні, геологічні та педологічні аспекти взаємодії суспільства з природою
- •7.1. Географічне середовище і географічна оболонка землі
- •7.2. Основні завдання геоекології та інженерної геології
- •7.3. Ґрунтознавчі аспекти взаємодії суспільства з природою
- •8. Біологічні аспекти взаємодії суспільства з природою
- •8.1. Багатофункціональне значення у біосфері рослинного світу та проблеми його охорони
- •8.2. Багатофункціональне значення у біосфері тваринного світу
- •9. Метеорологічні та гідрологічні аспекти взаємодії суспільства і природи
- •9.1. Структура і властивості атмосфери
- •9.2. Проблеми антропогенного впливу на атмосферу
- •9.3. Значення гідросфери для людського суспільства
- •9.4. Негативні наслідки антропогенного впливу на гідросферу
- •9.5. Принципи охорони та раціонального використання водних ресурсів
- •10. Медичні аспекти взаємодії суспільства і природи
- •10.1. Вплив антропогенних порушень біосфери на здоров’я населення
- •10.2. Головні завдання екології людини
- •11. Технологічні аспекти взаємодії суспільства і природи
- •11.1. Проблеми техногенного впливу на природу
- •11.2. Предмет, об’єкт та основні завдання техноекології
- •12. Економічні та правові аспекти взаємодії суспільства і природи
- •12.1. Основні принципи і завдання економіки природокористування
- •12.2. Економічні важелі оптимізації природокористування
- •12.3. Правові норми у взаємовідносинах суспільства з природою
- •12.4. Екологічний аудит і маркетинг
- •Список літератури
- •Національний авіаційний університет г.М.Франчук
- •Національного авіаційного університету присвячується
12. Економічні та правові аспекти взаємодії суспільства і природи
Людське суспільство впливає на довкілля головним чином у процесі виробництва. Основною сферою і формою суспільного виробництва є природокористування – різновид господарської діяльності, спрямованої на забезпечення в процесі виробництва потреб суспільства. Види користування – це хліборобство, тваринництво, будівництво, гірничо-видобувна діяльність, а також переробка продуктів, одержаних з природних ресурсів, або ж використання у виробничих процесах атмосферного повітря і води; рекреаційна діяльність, заповідна справа.
Природні компоненти – це природні ресурси (сировина та енергетична база) і природні умови (впливають на життєдіяльність людей, але не беруть участі у матеріальному виробництві).
До природних ресурсів відносяться і ті, що зараз не використовуються, але можуть бути використані у майбутньому (гравітаційні та магнітні поля землі, космічне випромінювання, речовини метеоритів тощо).
12.1. Основні принципи і завдання економіки природокористування
З самого початку розвитку людського суспільства в основу господарської діяльності закладався економічний принцип – досягнення максимальної ефективності господарювання при мінімальних затратах.
Нераціональна антропогенна діяльність призвела до порушення динамічної рівноваги в біосфері. Економічна система, спрямована тільки на споживання природних ресурсів, виявилася неефективною.
У зв’язку з цим з 60-х років ХХ ст. почали запроваджувати еколого-економічний принцип господарювання: досягнення максимального економічного ефекту при мінімальній шкоді для довкілля. Однак не визначеним залишається поняття “мінімальної шкоди”.
Розрахунок гранично допустимих антропогенних навантажень (ГДАН) здійснюють на основі гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у воді, повітрі, грунті шляхом розрахунку і встановлення для суб’єктів господарської діяльності гранично допустимих викидів (ГДВ) в атмосферу, гранично допустимих скидів (ГДС) у водойми та нормативних кількостей відходів. Критерієм визначення ГДВ і ГДС є ГДК забруднювачів.
Вивчення закономірностей взаємодії економіки з екологією – це предмет науки “Економіка природокористування”, або “Еконологія”. Об’єктом вивчення еконології є еколого-економічні системи, які охоплюють виробництво і ту частину довкілля, на яку це виробництво впливає.
Еколого-економічний ефект можна визначити за допомогою виразу
Е = Е0 – (А + В + С),
де Е0 – загальний економічний ефект; А – вартість природоохоронних заходів; В – втрата від пошкодження довкілля; С – вартість природних ресурсів. Рентабельним вважається виробництво, у якого Е має додатнє значення.
Слід відмітити, що для більшості втрат не можна знайти грошовий еквівалент: здоров’я не можна компенсувати грошима; багато захворювань невірно діагностується; не враховується “ціна” передчасної смерті; народження неповноцінних дітей, зниження рівня здоров’я наступних поколінь; збіднення генофонду планети. Не можна оцінити економічно також і природні ресурси. Головним мірилом їхньої вартості приймалися затрати праці на їх видобуток і транспортування (такий підхід не є коректним, оскільки в разі відсутності трудозатрат для видобутку і транспортування природного ресурсу його оцінка стає нульовою.
Таким чином, принципова неможливість економічно адекватно оцінити природні ресурси та шкоду навколишньому середовищу в результаті господарської діяльності людей, призвела до того, що еколого-економічний принцип виявився неспроможним вирішити протиріччя у взаємовідносинах людського суспільства з природою.