10. Медичні аспекти взаємодії суспільства і природи

Одним із головних факторів функціонування біосфери є діяльність людини, яка базується на безперервній взаємодії, постійному обміні речовин і енергії з навколишнім середовищем. Здоров’я людини формувалося в залежності від впливу природних факторів на організм. Навколишнє середовище забезпечує нормальну життєдіяльність організму людини, яка з початку періоду ембріонального розвитку до кінця життя знаходиться в контакті з компонентами цього середовища: повітрям, водою, грунтом, харчовими продуктами тощо.

Для вирішення завдання оптимізації та гармонізації взаємовідносин суспільства з природою необхідно знати основи екології людини, як унікального біологічного виду, який поєднує у своїй природі біологічне й соціальне.

10.1. Вплив антропогенних порушень біосфери на здоров’я населення

Організм людини може існувати тільки при постійній взаємодії з природою і самовідновлюватися у результаті такої взаємодії. Людина не може жити без повітря, яке є одним із основних елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря – постійне джерело кисню, необхідного для збереження життя, важлива й вуглекислота. З іншого боку, в атмосферне повітря надходять газоподібні продукти обміну речовин людини. Таким чином встановлюється рівновага між організмом людини і навколишнім середовищем.

Вода і харчові продукти – також компоненти навколишнього середовища, без яких неможливе життя людини. Вони входять до складу організму, є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводнів, що постійно беруть участь в обміні між організмом людини і навколишнім середовищем.

Не менш важливе значення грунту для організму людини. Це джерело мінеральних, органічних та органо-мінеральних речовин і унікальна лабораторія, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси.

Комплексним показником стану людської популяції є здоров’я її представників. Здоров’я – це природний стан організму, що характеризується його певною рівновагою з біосферою і відсутністю будь-яких хворобливих змін. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я: здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювань або фізичних дефектів.

Доведено, що до факторів, які впливають на рівень здоров’я людини, відносяться: спосіб життя (50 %), генетичний фактор (20-25 %), фактори забруднення довкілля і медичні екологічні фактори (20-25 %). Якщо прийняти, що завдяки екологічній естафеті генетичний фактор суттєво залежить від стану довкілля, то можна вважати, що здоров’я людини на 50 % залежить від антропогенного впливу на довкілля.

Кінець ХХ століття характеризується науково-технічною революцією та урбанізацією (лат.”urbanus” – міський) планети, що призвело до величезних фізичних, хімічних і біологічних навантажень на біосферу. Зросла чисельність населення, відповідно скоротилися запаси природних ресурсів. Постійним явищем стало голодування цілих народів.

Хімічні та радіоактивні забруднення повітря, води, грунту, продуктів харчування, енергетичні забруднення – шум, вібрації, електромагнітні випромінювання викликають в організмі патологічні явища, глибокі генетичні зміни.

За рахунок забруднення води щоденно в світі вмирає біля 25 тис. людей. Забруднення ртуттю води викликає ураження центральної нервової системи (мінімато), забруднення кадмієм – виникнення хвороби “ітай-ітай”. Зміни мікро елементного складу води викликають хвороби: зоб, флюороз, карієс зубів.

Державне міське (урбанізоване) середовище шкідливо впливає на здоров’я населення через забруднення довкілля, дефіцит сонячних променів, води, а також внаслідок стресових ситуацій, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченням населення, нестачею зелених насаджень.

Наслідком Чорнобильської катастрофи стало щорічне збільшення показників загального рівня захворюваності, підвищення частоти захворювань гіпертрофією щитовидної залози, хвороб ендокринної системи, порушення органів травлення і обміну речовин [10].

Значну тривогу за санітарно-епідеміологічний стан в Україні викликає поширення інфекційних захворювань (тиф, холера, лептоспіроз, гепатит А). Так, підвищення захворюваності черевним тифом пов’язане з забрудненістю водяних джерел.

В останні роки значно погіршилася ситуація з захворюваністю туберкульозом (біля 225 випадків на 100 тис. населення).

До числа патологій, які найбільше залежать від стану навколишнього середовища, належать захворювання алергічного характеру.

Погіршується демографічна ситуація в Україні, особливо в високо урбанізованих регіонах – в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській областях, в Криму.

Падіння народжуваності і ріст смертності призводять до поглиблення процесу депопуляції. В останні роки природний приріст населення України від’ємний (- 6,0 %).

В умовах різкого зниження народжуваності особливого значення набуває здоров’я немовлят, яке значною мірою залежить від здоров’я батьків. Несприятлива екологічна ситуація провокує поширення хронічних захворювань, які досягають максимуму до репродуктивного періоду, утворюючи замкнений цикл – хворі батьки – хворий плід – хвора дитина – хворий підліток – хворі батьки. Термін цього циклу – 20-25 років.

Біля 2,35 млн. людей мешкають на території з різким рівнем радіоактивного забруднення, що зумовлює погіршення демографічних показників. Таким чином, в країні продовжується процес негативних змін стану здоров’я населення і демографічної ситуації.

Тільки створення належних умов життєдіяльності людей зможе призупинити ці процеси і призвести до покращення демографічної ситуації в Україні.