
- •Екологія. Вступ до фаху Конспект лекцій
- •Мета і задачі курсу, програмні і кваліфікаційні вимоги до спеціаліста
- •2. Загальні питання екології
- •2.1. Основні терміни і визначення
- •2.2. Структура екосистем і основні задачі сучасної екології
- •2.3. Співвідношення деяких основних понять в природоохоронній справі
- •2.4. Коротка історія розвитку екології
- •2.5. Проблеми моніторингу
- •3. Модель спеціаліста
- •3.1. Основні терміни і визначення
- •3.2. Загальні вимоги до спеціаліста
- •3.3. Основи багатоступеневої підготовки спеціаліста в вищих навчальних закладах
- •3.4. Практика підготовки еколога
- •4. Елементи основ наукових екологічних досліджень
- •4.1. Основні визначення і поняття
- •4.2. Вибір теми, аналіз і оформлення роботи
- •4.3. Основні напрямки сучасних екологічних досліджень
- •5.2. Державна служба з екології та природних ресурсів України
- •6. Еволюція уявлень про взаємодію суспільства з природою
- •6.1. Етапи взаємодії суспільства і природи
- •7. Географічні, геологічні та педологічні аспекти взаємодії суспільства з природою
- •7.1. Географічне середовище і географічна оболонка землі
- •7.2. Основні завдання геоекології та інженерної геології
- •7.3. Ґрунтознавчі аспекти взаємодії суспільства з природою
- •8. Біологічні аспекти взаємодії суспільства з природою
- •8.1. Багатофункціональне значення у біосфері рослинного світу та проблеми його охорони
- •8.2. Багатофункціональне значення у біосфері тваринного світу
- •9. Метеорологічні та гідрологічні аспекти взаємодії суспільства і природи
- •9.1. Структура і властивості атмосфери
- •9.2. Проблеми антропогенного впливу на атмосферу
- •9.3. Значення гідросфери для людського суспільства
- •9.4. Негативні наслідки антропогенного впливу на гідросферу
- •9.5. Принципи охорони та раціонального використання водних ресурсів
- •10. Медичні аспекти взаємодії суспільства і природи
- •10.1. Вплив антропогенних порушень біосфери на здоров’я населення
- •10.2. Головні завдання екології людини
- •11. Технологічні аспекти взаємодії суспільства і природи
- •11.1. Проблеми техногенного впливу на природу
- •11.2. Предмет, об’єкт та основні завдання техноекології
- •12. Економічні та правові аспекти взаємодії суспільства і природи
- •12.1. Основні принципи і завдання економіки природокористування
- •12.2. Економічні важелі оптимізації природокористування
- •12.3. Правові норми у взаємовідносинах суспільства з природою
- •12.4. Екологічний аудит і маркетинг
- •Список літератури
- •Національний авіаційний університет г.М.Франчук
- •Національного авіаційного університету присвячується
9. Метеорологічні та гідрологічні аспекти взаємодії суспільства і природи
9.1. Структура і властивості атмосфери
Наука, що вивчає атмосферу, її будову, властивості, процеси, які в ній відбуваються, а також розробляє методи передбачення атмосферних явищ і впливу на них, називається метеорологією (грец. “метеорологія” – міркування про небесні явища).
Метеорологічні величини – це температура, тиск, густина і вологість повітря; швидкість і напрямок вітру; кількість, висота і вертикальна протяжність (товщина) хмар; атмосферні явища – певні фізичні процеси з різкими (якісними) змінами стану атмосфери (хмари, опади, грози, шквали, смерчі, хуртовини, ожеледиці, пилові бурі тощо).
Атмосфера складається з декількох шарів: тропосфери, стратосфери, хімосфери, іоносфери, мезосфери і екзосфери, кожний з яких характеризується різкою зміною температури в залежності від висоти.
1. В тропосфері температура зменшується з висотою в середньому на 6,5 через кожний кілометр.
2. В стратосфері температура практично постійна.
3. В хімосфері теплий шар повітря лежить між двома холодними шарами: внизу +4 на один кілометр, а вверху - 4,5 на один кілометр.
4. В іоносфері температура підвищується з висотою в середньому на 10 через кожний кілометр.
5. В мезосфері температура зменшується в середньому на 3 через кожний кілометр.
Умовно висоту атмосфери приймають рівною 2500 км: на цій висоті густина повітря близька до густини космічного простору. Середня молекулярна маса повітря за нормальних умов 29.
Вміст водяної пари змінюється від 0,1 % (холодне сухе повітря) до 4 % (тепле вологе повітря). Маса атмосфери складає 5,151015 т, це менше 10-6 маси Землі. У шарі до 5,5 км знаходиться половина маси атмосфери, до 16 км – 90 %, до 40 км – 99 % всієї маси атмосфери.
Всі шари відділяються один від одного зонами товщиною 1-2 км, які називаються паузами. Температура в паузах практично не змінюється.
Без урахування водяної пари, аерозолів і різних місцевих особливостей атмосфери Землі за об’ємом містить азоту (N2) – 78,08 %, кисню (О2) – 20,95 %, аргону (Ar) – 0,93 %, вуглекислого газу (СО2) – 0,033 %, решта газів (неон Ne, гелій He, метан СН4, криптон Kr, водень Н2, озон О2 та деякі інші) разом складають менше 0,001 % об’єму. Проте значення того чи іншого газу для біосфери, формування клімату не визначається його кількістю в атмосфері. Наприклад, вуглекислий газ і озон, яких в атмосфері значно менше, ніж азоту, мають істотно більше значення для існування життя на планеті.
Атмосфера регулює клімат Землі і добові коливання температури, пропускає теплове випромінювання Сонця, зберігає тепло і виконує роль переносника вологи, є середовищем поширення світла і звуку. Вона є також джерелом кисню для живих організмів, сприймає газоподібні продукти обміну речовин.
Атмосферне повітря – один з найважливіших ресурсів природи, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим:
1) Це – середовище і ресурс для реакції фотосинтезу – основи функціонування біосфери.
2) Атмосферний кисень використовується для дихання людей, тварин, рослин і мікроорганізмів.
3) Атмосферна циркуляція і процеси утворення хмар – єдине джерело зволоження грунту (за рахунок випаровування води з океанів і морів).
4) Пара води та вуглекислого газу в атмосфері захищає зелену поверхню від радіаційного охолодження (без цих компонентів середня температура на планеті була б не +15С, а -23С).
5) Озоновий шар захищає все живе на плінті від шкідливого ультрафіолетового випромінювання.
6) Атмосфера захищає землю від згубних космічних променів.
Слід відмітити, що маса озону в атмосфері складає приблизно 3,7109 т, що значно менше маси щорічних антропогенних викидів. Це вказує на вразливість атмосфери, склад якої може в нинішніх умовах істотно змінюватися в результаті людської діяльності.
На атмосферу суттєво впливають викиди хімічних речовин (каталізатори, що порушують хімічну рівновагу атмосфери); вирубування лісів (найбільш потужне джерело постачання кисню в атмосферу); антропогенне покриття плівкою поверхнево-активних речовин (ПАР) поверхні океану (зменшується ефективність реакції фотосинтезу), антропогенні зміни шару аерозолів у стратосфері, що істотно впливає на радіаційний баланс і клімат Землі.
Оскільки людство не може відмовитися від подальшого зростання виробництва і не всі антропогенні зміни атмосфери безумовно шкідливі для людства і біосфери, необхідні глибокі знання атмосферних процесів і антропогенних впливів на них з метою запобігання небажаним змінам атмосфери Землі – локальним, регіональним і глобальним.