4.3. Основні напрямки сучасних екологічних досліджень

Сучасні екологічні дослідження надзвичайно різноманітні. Важче назвати, що не вписується в сучасні напрямки екологічних досліджень. За класифікацією Г.О.Білявського і В.М.Бровдія – це біля 80 напрямків, які при необхідності можуть бути доповнені новими відгалуженнями теоретичних та практичних напрямків екологічних досліджень.

Можлива також класифікація сучасних напрямків екологічних досліджень на глобальні, регіональні та локальні.

Надзвичайно важливим при визначенні сучасних напрямків екологічних досліджень є врахування їх динамічності та змінності пріоритетів в просторі і часі. Практично неможливо сформулювати універсальні для всієї світової спільноти сучасні напрямки екологічних досліджень.

Тому, вірогідно, доцільно визначити напрямки найбільш суттєві для України, суміщаючи (або доповнюючи) їх напрямками світового значення.

У зв’язку з цим основними напрямками, розробками слід визначити наступні:

1. Розробка сучасних методів очистки.

2. Утилізація рідких, твердих, газоподібних відходів.

3. Проблема хімічних добрив і хімічних методів боротьби зі шкідниками.

4. Проблема збереження озонового шару.

5. Відтворення, відновлення ресурсів і охорона природи.

6. Вдосконалення виробничих процесів в аспекті їх екологічної безпеки.

7. Проблема чисельності населення земної кулі.

8. Розробка альтернативних джерел енергії.

9. Проблеми економіки природокористування

10. Проблеми зменшення впливу забруднення навколишнього середовища на здоров’я населення.

11. Підвищення асимілюючої здатності навколишнього природного середовища.

12. Розробка нормативно-правових основ.

13. Екологічне картографування.

14. Біотестування і біоіндикація.

15. Вдосконалення екологічної політики.

16. Екологічне нормування.

17. Проблема “екологічної деградації” в країні.

18. Встановлення причинно-слідчих зв’язків, фону і характеристик екологічної деградації.

19. Проблема стандартизації. Тенденції перегляду стандартів викиду.

20. Екологічна освіта і виховання всіх вікових категорій населення.

Поданий перелік не є вичерпним. Більш того, він наведений в учбових цілях без строгої системи, не виділені складові (елементи) і більш загальні проблеми.

Студентам в процесі їх вивчення пропонується систематизувати їх за ступенем значимості, виділити проблеми світового значення та проблеми, актуальні тільки для української держави.

Кінцевим результатом, підсумком будь-якого напрямку сучасних екологічних досліджень повинно стати забезпечення оптимальних умов для існування людини, збереження і зміцнення її здоров’я, здоров’я народу і, безперечно, здоров’я Природи.

5. СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

З ЕКОЛОГІЇ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО

СЕРЕДОВИЩА

5.1. Міжнародні екологічні організації та програми

Організація Об’єднаних Націй – ООН (UNO – United Nations Organization) – міжнародна організація держав, створена з метою підтримки і укріплення миру, безпеки і розвитку співробітництва між державами.

Проект Статуту ООН був розроблений на конференції представників СРСР, США, Великобританії та Китаю у 1944 р. в Думбартон-Оксі (США). Заключний текст Статуту ООН був підписаний на конференції в Сан-Франциско 26 червня 1945 р., а 24 жовтня 1945 р. після ратифікації його СРСР, США, Великобританією, Францією, Китаєм та багатьма іншими державами Статут набув чинності. Головними органами ООН є Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний Суд та Секретаріат. Штаб-квартира ООН розташована в Нью-Йорку.

Рішенням Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася в червні 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, була створена Комісія ООН зі сталого розвитку (CSD). Перша сесія відбулася у червні 1993 року. Генеральним секретарем ООН був затверджений “Тематичний план довготривалої програми робіт CSD”.

Назви глав доповідей щодо всеохоплюючого застосування “Порядку денного в 21 столітті”, прийнятого на конференції в Ріо-де-Жанейро, наступні:

А. Характерні риси визначення стійкості (статті 2-5).

Б. Фінансові ресурси та їх джерела (стаття 33).

В. Освіта, наука, передача екологічної технології, співробітництво і передача знань (статті 16, 34-37).

Г. Адміністративні органи, що приймають рішення (ст..8, 38-40).

Д. Значення основних груп (стаття 23-32).

Е. Здоров’я, людські наслідки і чиста вода (статті 6, 7, 18, 21).

Є. Земля, опустелювання, ліси, біологічне різномаїття (статті 10-15).

Ж. Атмосфера, океани і моря 9статті 9, 17).

З. Токсичні хімічні речовини і небезпечні відходи (статті 19-21).

Глави А, Б, В, Г, Д розглядаються щорічно. Глави Е, Є, Ж, З повинні розглядатися як довготривалі, тобто вони розглядаються один раз.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) – організація, яка вивчає стан і використання кліматичних ресурсів планети.

ВМО виконує програму вимірювань ступеня забруднення середовища проживання за допомогою мережі фонових станцій, розповсюджує знання з охорони природи, спрямовує зусилля на підготовку відповідних кадрів в області хімії атмосфери, фахівців з контролю за забрудненням повітряного і водного басейнів.

Всесвітня кліматична програма (ВКП) – програма, затверджена в 1979 р. на Восьмому конгресі Всесвітньої метеорологічної організації.

Всесвітня кліматична програма ставить перед собою такі задачі: допомогти народам у використанні даних про клімат, які вони мають, при плануванні і регулюванні всіх сторін людської діяльності, значно покращити сучасні знання про клімат і повніше зрозуміти відносний вплив різних чинників на нього; розробити методи довгострокового прогнозування можливих змін клімату, які могли б бути несприятливими для добробуту людського суспільства.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) – спеціалізована установа ООН, діяльність якої спрямована на боротьбу з особливо небезпечними хворобами, розробку міжнародних санітарних правил та ін. Заснована в 1946 р. Місце перебування – м.Женева (Швейцарія).

“Всесвітня хартія природи” – документ, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1982 р., який проголошує, що основні природні процеси повинні зберігатися на відносно незмінному рівні, а всім формам життя повинна бути забезпечена можливість існування.

Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF – World Wildlife Fond) – міжнародна суспільна організація, яка фінансує дії щодо збереження зникаючих видів тварин і рослин та їх місць існування. Штаб-квартира знаходиться в Швейцарії.

“Людина і біосфера” (МАБ) – довгострокова міжнародна міждисциплінарна програма наукових досліджень, метою якої є докладне вивчення структури і функціонування біосфери та її екологічних регіонів, систематичне спостереження за змінами біосфери в результаті впливу людини, прогнозування цих змін. Програма МАБ виконується під егідою ЮНЕСКО. Офіційно прийнята в 1970 р. на ХУІ сесії генеральної конференції ЮНЕСКО.

Міжнародна біологічна програма (МБП) – неурядова багаторічна науково-дослідна програма з вивчення, головним чином, біопродуктивності природних і створених людиною угруповань організмів у масштабах планети МБП проводилася з 1964 по 1974 рр. вченими більш як 100 країн.

Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (IUCN – International Union for Conservation of Nature and Natural Resources) – неурядова міжнародна організація, яка проводить дослідження і пропаганду охорони природи і раціонального використання природних ресурсів. Створена у 1948 р. за ініціативою ЮНЕСКО. До її складу входять офіційні представники 58 держав, більше 500 різних установ 116 країн і 24 міжнародні організації. МСОП видає міжнародні Червоні книги. Штаб-квартира МСОП знаходиться в м.Глан, Швейцарія.

ФАО (FAO – Food and Agriculture organization UN – продовольча та сільськогосподарська організація ООН) – спеціалізована установа ООН, створена у 1945 р., яка займається питаннями продовольчих ресурсів і розвитку сільського і промислового господарства в світі. Штаб-квартира ФАО знаходиться в Римі.

ЮНЕП (UNEP – United Nations Environment Programmer) – міжурядова програма, започаткована за ініціативою Стокгольмської конференції ООН по довкіллю (1972 р.) і рішенням Генеральної Асамблеї ООН (1973 р.) і присвячена найбільш гострим проблемам сучасної екологічної кризи (спустиненню планети, деградації грунтів, забрудненню Світового океану і т.ін.). Штаб-квартира ЮНЕП знаходиться в м.Найробі (Кенія).

“Всесвітня стратегія охорони природи“ – міжнародний документ, розроблений Міжнародною спілкою охорони природи і природних ресурсів (МСОП) спільно з Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), при підтримці Всесвітнього фонду охорони дикої природи, спрямований на управління процесами використання людиною біосфери, екосистем і видів, які входять до їх складу, з метою одержання стабільної користі зараз та у віддаленому майбутньому. “ВСОП” проголошена у 1980 році.

ЮНЕСКО (UNESKO – United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) – міжурядова організація, заснована в 1946 р. як спеціалізована установа ООН, яка сприяє укріпленню миру та безпеки, а також співробітництву народів шляхом розповсюдження освіти, науки і культури. Штаб-квартира знаходиться в м.Парижі.

ЮНІСЕФ (UNISEF – United Nations International Children’s Emergency Fund) – міжнародна організація, яка займається природоохоронною освітою і пропагандою дбайливого ставлення до природи серед жінок, дітей і юнацтва.

“Римський клуб” – неурядове науково-дослідне міжнародне об’єднання, гранична чисельність членів (вчених, представників політичних та ділових кіл) яких була визначена в 100 чоловік, покликане вивчати “сценарії” майбутнього розвитку людства в його взаємовідносинах з природою, створений у 1968 р. На замовлення “РК” було виконано низку робіт, найвідоміші з яких: “Межі росту”, 1972; “Людство на роздоріжжі”, 1974; “Перегляд міжнародного порядку”, 1976 та ін.

Всесвітній день охорони навколишнього середовища – затверджений Конференцією ООН з навколишнього середовища (м.Стокгольм, 5-16 червня 1972 р.) за пропозицією делегації Японії та Сенегалу і святкується щорічно 5 червня з метою привернення уваги світової спільноти до проблеми охорони навколишнього середовища.