МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Г.М.Франчук, В.М.Ісаєнко

Екологія. Вступ до фаху Конспект лекцій

Київ 2003

УДК 504:374.32:378.14 (042.4)

ББК Е 081я73–1

Ф 846

Рецензенти: Г.М.Коваль – докт.біол.наук, заступник директора Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів, заслужений діяч науки і техніки України; В.П.Маринченко – докт.техн.наук, професор кафедри біотехнології, продуктів бродіння, екстрактів і напоїв Національного університету харчових технологій, член-кореспендент Академії технічних наук України.

Затверджено на засіданні факультету аеропортів редради НАУ

18 січня 2003 року.

Франчук Г.М., Ісаєнко В.М.

Ф 846 Екологія. Вступ до фаху: Конспект лекцій. – К.: НАУ, 2003. – 100 с.

Викладено програмні і кваліфікаційні вимоги до фахівця-еколога, основні елементи понятійно-термінологічного апарату екології, наведена модель спеціаліста-еколога.

Розглянута структура екосистем, визначені основні теоретичні та прикладні задачі сучасної екології, роль науки в розвитку екології.

Сформульовано основні проблеми моніторингу навколишнього середовища.

Викладено основи багатоступеневої теоретичної і практичної підготовки фахівців-екологів та основи і напрямки наукових досліджень в області екології і охорони навколишнього середовища.

Наведена структура державної служби з питань екології і природних ресурсів України, перелік та основні характеристики міжнародних екологічних організацій і програм.

Розглянуто географічні, ґрунтознавчі, біологічні, медичні, технологічні, економічні, правові та інші аспекти взаємодії суспільства і природи.

Для студентів спеціальності 7.070801 “Екологія та охорона навколишнього середовища”.

ББК Е 081я73-1

 Г.М.Франчук, В.М.Ісаєнко, 2003

ВСТУП

В умовах, коли активна людська діяльність торкнулась всіх екосистем земної кулі, атмосфери і навіть найближчого до планети космічного простору, найважливішим завданням сучасності стало глобальне поліпшення, вдосконалення природокористування, обов’язкове обґрунтування всіх видів господарської діяльності, погодження планів цієї діяльності між країнами, виконання силами міжнародного співтовариства глобальних заходів з охорони біосфери Землі, в ім’я її спасіння.

До глобальних екологічних проблем, які потребують вирішення в міжнародному масштабі, відносяться парниковий ефект, забруднення Світового океану, проблема дальнього переносу забруднень, зокрема радіоактивного, руйнування озонового шару, демографічна проблема та урбанізація, зміна властивостей іоносфери та умов передачі радіосигналів, проблеми сировини та енергоресурсів. Подібні проблеми актуальні й для України.

У вирішенні цих проблем головна роль належить спеціалістам-екологам, підготовка яких останнім часом набула широкого поширення. Біля 30 вищих навчальних закладів України, в тому числі Національний авіаційний університет, здійснюють цю підготовку. Необхідність такої підготовки зумовлена прагненням освітньої системи внести свій вклад у призупинення стрімкого руху людства до екологічної кризи.

На третій Всеукраїнській конференції з екологічної освіти, що проходила в грудні 1998 року в Харківському державному університеті, було запропоновано ввести курс “Вступ до фаху” зі спеціальності “Екологія та охорона навколишнього середовища” в число нормативних дисциплін [1]. Робоча група з розробки стандарту вищої освіти для бакалавра-еколога підтримала цю пропозицію і включила в проект освітньо-професійної програми бакалавра цю дисципліну як нормативну. Таке рішення є своєчасним і обґрунтованим. Студент-еколог вже на початку навчання повинен бути ознайомлений зі всіма особливостями і специфікою підготовки його як спеціаліста в області екології. З одного боку студент практично цілий рік виявляється відірваним від своєї майбутньої спеціальності, а з другого – він не має наукового обґрунтування необхідності вивчення саме цих загальноосвітніх, фундаментальних дисциплін. І найголовніше – виникає розрив в єдиній системі екологічної освіти і виховання.

В різних навчальних закладах України здійснюється підготовка екологів за різними спеціалізаціями. Необхідно, щоб студент розумів спільність і відмінності в його підготовці як спеціаліста в різних вищих навчальних закладах України. Нарешті, в багатьох з цих закладів відсутній курс “Основи наукових досліджень” і студент виявляється не підготовленим не тільки до проведення наукових досліджень, а й курсових та дипломної робіт. Така надзвичайно важлива сторона підготовки спеціаліста також повинна входити в компетенцію (зміст) курсу “Вступ до фаху”.

У зв’язку в роботі узагальнено та послідовно викладений обов’язковий понятійно-термінологічний апарат екології, структура підготовки спеціаліста, елементи освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми, знання про організацію державної служби зі спеціальності та знання про наукові дослідження (перша частина роботи, яка складається з п’яти навчальних модулів).

У другій частині роботи, що містить також п’ять навчальних модулів, починається практично спеціальна підготовка фахівця-еколога – подаються загальні уявлення про вплив людської діяльності на природу. Розглядаються біологічні та геологічні, метеорологічні, гідрологічні та педологічні, медичні, технологічні, економічні та правові аспекти взаємодії суспільства з природою.

Після вивчення кожного модуля студенту пропонується виконати письмовий тест з усіх питань відповідного модуля. Кожний модульний тест вносить свій вклад в кінцеву оцінку з даного курсу. Пропуск такого контролю – непоправна втрата певної кількості балів майбутньої підсумкової оцінки.

Така система засвоєння знань забезпечує безперервність формування знань, умінь і навиків (ЗУН), їхню стійкість і фундаментальність.

На проміжних етапах тест-контролю студенти набирають 50 % майбутньої оцінки. Підготовка до підсумкового тестового контролю по своєму курсу зобов’язує студента повторити весь матеріал, систематизувати його, тобто забезпечити перехід цих знань з короткотермінової пам’яті в довгострокову, що забезпечує стійкість сформованих ЗУН.