15. Поняття та цілі організації роботи індивіда. Принципи раціональної організації роботи індивіда.

Організація роботи індивіда – це сукупність заходів, спрямованих на впорядкування трудової діяльності індивіда для досягнення поставленої мети. Організація роботи індивіда включає проектування його роботи, організацію та обслуговування робочого місця, нормування праці, встановлення режиму роботи та відпочинку.

Цілі організації роботи індивіда: 1) поліпшення змістовності праці та підвищення задоволення роботою індивіда; 2) посилення мотивації функціональної поведінки і трудової активності індивіда; 3) збереження здоров’я та підвищення працездатності індивіда; 4) підвищення якості та продуктивності праці індивіда; 5) створення умов для особистого розвитку індивіда; 6) контроль поведінки індивіда.

В основу раціональної організації роботи індивіда покладено такі принципи: 1) раціональне проектування роботи індивіда; 2) сучасне оснащення робочого місця індивіда засобами і предметами праці та раціональне їх розміщення для створення якнайсприятливіших і безпечних умов праці; 3) своєчасне забезпечення індивіда всім необхідним для якісного виконання роботи; 4) науково обґрунтоване нормування праці індивіда; 5) поліпшення санітарно-гігієнічних, психофізіологічних і естетичних умов праці; 6) розробка і впровадження раціонального режиму роботи та відпочинку індивіда.

16. Поняття проектування роботи індивіда в організації. Характеристика основних методів проектування та перепроектування роботи в організації.

Проектування роботи – це процес з’ясування сутності та змісту кожної роботи в організації. Він має такі конкретні результати: специфікації робіт; посадові інструкції; кваліфікаційні характеристики. Процес проектування робіт складається з двох стадій: 1) аналіз робіт (аналіз виробничих операцій); 2) власне проектування робіт. Аналіз робіт виявляє такі три основні аспекти роботи: зміст роботи (задачі та види діяльності, які мають виконуватися в її межах); вимоги до роботи (освіта, досвід, стаж роботи тощо); середовище здійснення (умови праці, ступінь відповідальності тощо). Проектування робіт виявляє дві ключові характеристики роботи: 1) обсяг роботи (кількість різних операцій та/або задач, які виконуються одним працівником та частота їх повторення); 2) змістовність роботи (відносний ступінь впливу працівника на роботу або на її середовище): самостійність у плануванні та виконанні роботи; самостійність у визначенні ритму роботи; участь у прийнятті рішень тощо.

Основним методом проектування роботи в організації є спрощення роботи, що є наслідком поглиблення розподілу праці в організації, тобто спеціалізації. Сутність спрощення роботи полягає у тому, що працівник виконує кілька подібних, часто повторюваних робочих завдань (операцій).

З метою усунення певних негативних наслідків спрощення роботи та підвищення мотивації до її виконання значного поширення на практиці набули такі основні методи перепроектування роботи: 1) Ротація робіт – переміщення працівників через певні проміжки часу з однієї роботи на іншу. 2) Формування робочих модулів – ротація у відносно короткі проміжки часу, наприклад, впродовж одного робочого дня. 3) Розширення роботи - горизонтальне розширення роботи за рахунок збільшення кількості операцій та скорочення частоти повторення циклу роботи. 4) Збагачення роботи - процес підвищення змістовності роботи. Збагачення роботи здійснюється шляхом: встановлення зворотного зв’язку; навчання (підвищення кваліфікації); самостійного опрацювання графіків роботи; зменшення ступеня контролю. 5) Використання альтернативних графіків роботи. Варіанти: “стислий робочий тиждень” та “гнучкий час” .

17. Сутнісна характеристика альтернативних розкладів роботи, їх переваги та недоліки.

Найпоширенішими є такі альтернативні розклади роботи:

1) Гнучкий графік робочого дня. Замість чітко встановленого часу початку і завершення робочого дня цей метод передбачає визначення: «гнучких» робочих годин – часових періодів, у межах яких працівник самостійно може вибрати конкретний (зручний для нього) час початку і завершення робочого дня; робочих годин обов’язкової присутності – чітко визначеного часового періоду, впродовж якого всі працівники обов’язково повинні знаходитися на своїх робочих місцях. Переваги: підвищення автономності та відповідальності працівників за виконувану роботу; скорочення к-сті прогулів і запізнень на роботу; зниження ворожості щодо керівництва; гармонія між особистими та орг. цілями; підвищення продуктивності праці та задоволеності роботою, уникнення міжособистісних конфліктів. Недолік: обмежена сфера застосування цього графіку.

2) Стислий робочий тиждень. Якщо працівникові необхідно звільнити для себе один робочий день на тиждень, належні сорок робочих годин на тиждень він відпрацьовує не за традиційною схемою протягом 5 робочих днів тривалістю 8 год кожний, а за графіком стислого робочого тижня (протягом 4 днів тривалістю 10 год кожний). Переваги: підвищення автономності та відповідальності працівників за виконувану роботу, гармонія між особистими та орг. цілями, підвищення задоволеності роботою, зниження ворожості щодо керівництва, уникнення міжособистісних конфліктів. Недоліки: обмежена сфера застосування цього графіку, зниження ефективності виконання роботи працівником наприкінці робочого дня внаслідок надмірної стомлюваності.

3) Гнучке робоче місце. Людині надається можливість самостійно вибирати місце виконання певної частини своєї роботи – в організації або вдома, решту видів робіт вона має виконувати лише на робочому місці в організації. Основна перевага – свобода вибору місця роботи з метою створення власної «екологічної ніші» для її виконання. Основний недолік – обмежена сфера застосування цього підходу.

4) Робота вдома через телекомунікацію – це такий спосіб організації роботи, за якого працівники на відносно постійній основі виконують роботу вдома за комп’ютером, підключеним до центрального офісу. Переваги: відсутність б-я втручання з боку колег; відсутність необхідності щодня добиратися на роботу; розвиток навичок самостійного виконання роботи та контролю за її результатами; немає дрескоду вдома. Недоліки: незначне відчуття працівником своєї належності до організації загалом; певна недооцінка керівником внеску людини, яка працює вдома; можливість несвідомого переключення людини в домашній атмосфері з робочого стану на стан релаксації; відчуття недостачі у спілкуванні з колегами.

5) Гнучкий режим роботи надає працівникам можливість комбінувати гнучкий графік робочого дня, стислий робочий тиждень, а також свободу вибору місця виконання роботи, виходячи з організаційних і власних інтересів. При цьому оплата здійснюється за виконану роботу. Переваги: такі ж як у перших трьох підходів, а також підвищення задоволеності роботою. Недолік: працівники повинні бути достатньо самомотивовані для того, щоб відповідально та ефективно виконувати роботу.

6) Розподіл роботи - це такий спосіб організації роботи, за якого двоє або більше працівників організації поперемінно виконують обов’язки однієї штатної одиниці, розподіляючи між собою традиційний 40-год робочий тиждень і повну ставку цієї штатної одиниці. Розподіл роботи найкраще підходить для осіб, які хочуть працювати неповний робочий тиждень (напр., жінки з маленькими дітьми та пенсіонери). Переваги: наявність можливості долучити до виконання роботи здібності, знання, вміння, навички більшої кількості людей; залучення кваліфікованих працівників, які не можуть працювати повний робочий тиждень; є ефективним підходом в умовах високого рівня безробіття. Недоліки: складність добору сумісних пар працівників, які б могли успішно координувати між собою усі тонкощі спільно виконуваної роботи; можливість виникнення суперечності між такими працівниками щодо визначення внеску кожного з них у спільне виконання однієї роботи.

18. Поняття та основні типи кар’єри. Характеристика основних етапів кар’єри за Д. Гібсоном. Сутність поняття “планування кар’єри“.

У широкому розумінні кар’єру визначають як успішне просування людини в б-я сфері діяльності, що є можливим завдяки накопиченому нею впродовж трудової діяльності досвіду. В більш вузькому розумінні кар’єра – це успішне просування індивіда по службі, тобто його службове зростання у вигляді поступового переходу з однієї посади на вищу у відповідній службовій ієрархії у міру набуття необхідних знань, навичок, умінь та досвіду, причому кожна з наступних посад передбачає більший ступінь відповідальності, більше коло повноважень, вищий статус індивіда та вищу оплату.

Виокремлюють чотири основні типи кар’єри: 1) стабільна – людина постійно виконує певний вид роботи впродовж усього свого трудового життя. 2) лінійна – людина послідовно переходить з однієї роботи на іншу, і кожна наступна робота залежить від попередньої з погляду відповідальності, необхідних навичок і вмінь, рівня в ієрархії організації і т.ін. 3) спіральна – людина займається різними видами робіт, які залежать одна від одної, але, як правило, є істотно різними. 4) проміжна – людина часто змінює види робіт і при цьому кожна з них відрізняється від попередньої.

Етапи кар’єри за Д. Гібсоном: 1) Становлення (18-24 роки) – визначення сфери дія-ті, де людина хотіла б реалізувати себе; встановлення коротко- та довгострокових цілей своєї кар’єри; усвідомлення відповідності можливостей, які надає організація, потребам людини у кар’єрному зростанні; оволодіння знаннями та навичками, необхідними для виконання роботи. 2) Просування (25-39 років) – становлення людини як незалежного працівника, це період зростання та успіхів у кар’єрі людини. 3) Утвердження (40-54 років) – наявність потреби в розширенні сфери застосування своїх здібностей та розвитку навичок і вмінь інших людей. 4) Віддалення (55-65 років) – передавання робочого досвіду іншим, допомога організації загалом.

Планування кар’єри – це процес встановлення індивідом власних цілей особистого й службового зростання та визначення шляхів їх досягнення. До процесу план-ня кар’єри має бути залучений не лише сам працівник, який визначає власні цілі та плани особистого і службового зростання, а і його керівник. З боку організації, план-ня кар’єри дозволить забезпечити кращу мотивацію працівників і підвищити задоволеність їх своєю роботою, а також ефективніше використовувати трудові ресурси, що, у свою чергу, сприятиме досягненню цілей орг.-ції. З боку особистості, план-ня кар’єри допомагає людині усвідомити сприятливі для себе можливості та підготуватися до їх появи.