34. Влада та лідерство: поняття та взаємозв’язок. Джерела влади за Дж. Френчем та б. Рейвеном. Вплив лідерства на показники роботи групи.

Влада – це здатність людини впливати на поведінку ін. людей. Лідерство – це специфічний тип управлінської взаємодії, який характеризує здатність однієї особи (лідера) ефективно поєднувати залежно від конкретної ситуації різні джерела влади для впливу на ін. особу або групу осіб (послідовників) з метою спрямування їхньої дія-ті на досягнення спільних цілей.

Таким чином, між поняттями «влада» та «лідерство» існує тісний зв’язок: лідери використовують владу як засіб досягнення групових цілей. Також слід відзначити, що формальний керівник і лідер у групі не завжди поєднані в одній особі.

Типи джерел влади …: 1) Влада винагороди – має керівник, у якого є можливість використовувати винагороди для заохоченя своїх підлеглих. 2) Влада примусу – володіють керівники, що мають можливість карати підлеглих, тобто підлеглі підкоряються, побоюючись негативних наслідків їхньої непокори. 3) Легітимна (законна) влада – форма влади, якою наділена людина, що обіймає певну керівну посаду в орг-ції, яка і наділяє її владними повноваженнями. 4) Експертна влада – володіє людина, досвід, знання, майстерність якої цінують інші люди, завдяки чому вона здатна впливати на їхню поведінку. 5) Референтна влада (еталонна влада)- форма влади, якою наділена людина, котра має надзвичайно привабливі для оточуючих особисті якості, внаслідок чого вони захоплюються нею, прагнуть бути схожими на неї і хочуть отримати її схвальну оцінку.

Дії формального лідера зазвичай спрямовані на поліпшення показників роботи групи і таким чином сприяють ефективному досягненню цілей організації. Водночас, якщо група обрала неформального лідера, він у більшості випадків може бути впливовішим, ніж формальний керівник цієї групи. Якщо групові цілі відповідають організаційним, неформальне лідерство сприяє поліпшенню показників роботи групи. Проте якщо між груповими та організаційними цілями існує розбіжність, то неформальні лідери, працюючи всупереч меті орг.-ції, можуть призвести до зниження продуктивності групи. Разом з тим, якщо в одних ситуаціях лідерство здійснює значний вплив на показники діяльності групи, то в інших – майже не відіграє ніякої ролі.

35. Сутність поняття “міжгрупова динаміка”. Можливі наслідки міжгрупової конкуренції (змагання). Дії керівництва організації щодо запобігання деструктивному змаганню (конкуренції) поміж групами.

Міжгрупова динаміка – це стан безперервної зміни у часі характеру взаємодії між групами в орг.-ції, які то співпрацюють, то конкурують одна з одною.

Можливі наслідки міжгрупової конкуренції: 1) відхилення вектора докладання зусиль (кожна з конкуруючих груп більшою мірою прагнутиме виграти в суперника змагання, ніж якісно виконати свої завдання); 2) ефект «переможеного» (для групи, яка в результаті змагання опинилася в становищі переможеної, характерні відчуття незадоволеності і, можливо, навіть втрата дієздатності. 3) слабка координація (прагнення кожної групи виграти змагання послаблює увагу до цілей орг.-ції, а отже, знижує заг. рівень інтеграції міжгрупових зусиль для її досягнення).

Дії щодо запобігання конкуренції між групами: 1) визначати спільного супротивника, 2) закликати групи до досягнення спільної мети, 3) за можливості здійснювати ротацію працівників з групи в групу. 4) стимулювати часті взаємодії між групами з метою запобігання груповій самоізоляції і заохочувати групи за надання допомоги одна одній. 5) організовувати прямі переговори між представниками груп, а їхніх членів навчати співпрацювати, 6) уникати ситуацій, коли групи опиняються в становищі «переможець-переможений», а також уникати системи винагороди «виграш-програш».