31. Сутнісна характеристика шляхів підвищення та шляхів зниження групової згуртованості.

Заходи керівництва щодо підвищення групової згуртованості: домогтися підтримки всіма членами групи групових цілей; зменшити розмір групи; заохочувати взаємодію членів групи; підвищити однорідність складу групи; винагороджувати групу загалом, а не окремих її членів; стимулювати змагання з ін. групами; підтримувати віру групи в реальність вирішення поставлених завдань; допомогти групі відчути та усвідомити спільний успіх при досягненні мети та ін.

Дії керівництва для зниження групової згуртованості: підвищити різнорідність складу групи; збільшити розмір групи; заохочувати конкуренцію всередині групи; домогтися виникнення розбіжностей членів групи щодо групових цілей; демонструвати групі неможливість досягнення поставлених нею цілей; винагороджувати окремих членів групи, а не групу загалом; обмежувати взаємодію членів групи; розформувати групу; викликати недовіру між членами групи та ін.

32. Групове мислення: поняття, характерні ознаки за і. Дженісом. Дії керівника групи щодо зменшення ймовірності виникнення групового мислення.

Групове мислення – явище, яке має місце у випадку, коли члени групи настільки прагнуть до одноголосності, що це заважає їм реалістично оцінювати альтернативні варіанти дій і уважно аналізувати нестандартні або непопулярні думки, висловлювані деякими членами групи. Ознаки групового мислення: ілюзія невразливості (групи переоцінюють свої можливості та здатність долати значні розбіжності й екстраординарні ситуації), колективна раціоналізація, стереотипне сприйняття інших груп, віра у внутрішню етику групи (ілюзія моралі), безпосередній тиск на дисидентів (група чинить тиск на тих членів, які ставлять під сумнів питання щодо правильності або моральності її позиції, висловлюючи свої думки, які суттєво відрізняються від думки групи), самоцензура групи (група чинить тиск на своїх членів з метою мінімізації їхніх сумнівів щодо правильності рішень групи), ілюзія одностайності (частково є наслідком самоцензури), поява в групі самопризначеного «охоронця однодумності».

Дії керівника … : 1) Працюючи із згуртованими групами, керівники повинні бути досить пильними, так як надто висока згуртованість може схиляти членів групи до однодумності. 2) Керівник повинен спонукати кожного члена групи до активної участі в її дія-ті, висловлювання власної думки, навіть якщо вона не збігається з думкою більшості. 3) Керівник не повинен допускати, щоб група цілковито ізолювала себе від зовнішніх джерел інф-ї, оскільки нерідко такі групи втрачають здатність до об’єктивних оцінок. 4) Керівнику не потрібно загострювати увагу на браку часу, інакше з метою якнайшвидшого прийняття рішення члени групи намагатимуться максимально спростити цей процес, що неминуче призводить до помилкової однодумності. 5) Керівник повинен спонукати членів групи до чіткого дотримання процесу прийняття раціональних рішень.

33. Групове прийняття рішень, його переваги та недоліки. Характеристика основних методів прийняття рішень групою.

Поширеною формою групового прийняття рішень є особиста взаємодія членів групи, тобто відкрите групове обговорення якоїсь проблеми або питання. Переваги порівняно з індивідуальним прийняттям рішень: 1) використання групою у процесі прийняття рішень більшого обсягу інф-ї, знань і досвіду; 2) забезпечення групою розмаїтості думок, що дає можливість розглянути більшу к-сть альтернатив щодо вирішення існуючої проблеми. 3) групи приймають якісніші рішення; 4) члени групи з більшою готовністю приступають до виконання прийнятого рішення, оскільки вони брали участь у його ухваленні.

Основні потенційні недоліки: 1) групове прийняття рішень потребує значних затрат часу; 2) гр. прийн. ріш. послаблює відчуття особистої відповідальності кожного члена групи за прийняте рішення і його наслідки; 3) можливість виникнення групового мислення; 4) можливість виникнення групового зсуву в бік або більшого ризику, або вияву обережнішого підходу членів групи до прийняття рішення; 5) можливість домінування під час прийняття рішення в групі впливової особи або меншості, які схиляють групу до прийняття рішення, з яким вони згодні; 6) іноді важко досягнути консенсусу, за якого в результаті обговорення більшість членів схвалюють рішення, а інші згодні підтримати його.

Основні методи прийняття рішень групою: 1) Мозковий штурм – метод групового прийняття рішень, який сприяє генеруванню якомога більшої кількості ідей щодо вирішення існуючої проблеми внаслідок недопущення критики під час їх висловлювання. 2) Метод номінальної групи – метод групового прийняття рішень, який обмежує обговорення або міжособистісне спілкування в ході прийняття рішення. На зборах фізично присутні всі члени групи, проте вони діють незалежно один від одного. 3) Метод Дельфі – метод групового прийняття рішень, який виключає безпосереднє спілкування між членами групи і передбачає генерування варіантів вирішення проблеми за допомогою проведення серії анкетування кожного члена групи, доки не вдається дійти консенсусу у вирішенні проблеми. 4) Метод електронного мозкового штурму – метод групового прийняття рішень, за якого висловлювання ідей здійснюється за доп. комп’ютерних терміналів. 5) Електронні наради – метод, за якого учасники наради розміщуються навколо столу у формі підкови, і після ознайомлення розглядуваного питання, вони висловлюють свої думки за доп. комп’ютерних терміналів. Індивідуальні думки, а також сукупні оцінки виводяться на спеціальний проекційний екран.