29. Сутність поняття “групова динаміка”. Характеристика основних етапів розвитку групи.

Групова динаміка – взаємодія членів групи під час їхньої спільної дія-ті, характер якої значно впливає на хід виконання спільної роботи та її кінцеві результати. Класичну модель групової динаміки запропонував Дж. Хоманс, який висловив припущення, що основну увагу під час аналізу групової поведінки необхідно приділяти таким елементам: види дія-ті (завдання, які виконують члени групи), взаємодії (різні види комунікацій), емоції (почуття, емоції або установки членів групи один відносно одного), норми (неформальні правила, які поділяються та підтримуються членами групи і які визначають їхню поведінку).

Етапи розвитку групи: 1) Притирання – визначення членами групи ступеня особистої зацікавленості роботи в групі. 2) Ближній бій – відкритий вираз членами групи розбіжностей у поглядах. 3) Удосконалення та експериментування – виникнення у членів групи бажання експериментувати і реально підвищувати ефективність роботи групи. 4) Ефективність – набуття групою досвіду успішного вирішення проблем і використання ресурсів. 5) Зрілість – група є згуртованим колективом, який демонструє відмінні результати роботи.

Іноді групи створюються для дій в екстремальних або надзвичайних умовах. Для таких груп характерні такі етапи розвитку: 1) Етап ознайомлення – характеризується підвищеним інтересом один до одного, стриманістю, коректністю поведінку. 2) Етап дискусій – хар-ся інтенсивним спілкуванням і з’ясуванням позицій один одного у важливих питаннях. 3) Етап рольової орієнтації – хар-ся завершенням складання групи в цілісну с-му.

30. Поняття групової згуртованості та її вплив на продуктивність роботи групи. Сутнісна характеристика чинників, що визначають ступінь згуртованості групи.

Групова згуртованість – це ступінь тяжіння членів групи один до одного та до групи, тобто те, наскільки члени групи імпонують один одному та наскільки сильним є їхнє бажання залишатися членами цієї групи.

Згуртованість групи значною мірою визначає моральний клімат у колективі, а також продуктивність роботи. Якщо групові та організаційні цілі узгоджуються між собою, групи з високим рівнем згуртованості значно підвищать групову продуктивність порівняно з незгуртованими. У згуртованих групах, члени яких орієнтовані на якісне виконання завдання, складається тенденція до інтенсивнішої та ефективнішої дія-ті. Тобто, згуртованість, яка ґрунтується на прагненні членів групи якісно виконати виробниче завдання, сприяє зростанню групової продуктивності.

Разом з тим, якщо спільні зусилля в групі під час виконання завдання не стимулюються достатньою мірою, групова згуртованість може призвести до зниження продуктивності групи. Завдання може стати таким нецікавим, якщо група згуртується з метою ухиляння від важкої роботи. До того ж, у разі розбіжностей групових та організаційних цілей групова згуртованість може знижувати продуктивність роботи групи. Низька продуктивність роботи може бути характерною і для груп з високим статусом, члени яких можуть бути досить згуртованими і не приділяти належної уваги якісному виконанню завдання.

Чинники, що визначають ступінь згуртованості групи: 1) рівень бажання досягнути спільної мети; 2) підхід до визначення мети дія-ті групи; 3) наявність зовнішньої загрози; 4) ступінь подібності поглядів і загальних цінностей членів групи; 5) розділений успіх при досягненні мети; 6) розмір групи (невеликий розмір групи сприяє тіснішій взаємодії її членів, а отже, зростанню згуртованості; 7) час існування групи (дуже короткий час існування групи не дає змоги досягнути високого рівня згуртованості); 8) вік членів групи (згуртованішими є однорідні за віком групи, оскільки їх члени, як правило, мають однакове коло інтересів).