Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpora_Org_povedinka_gotovye_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
309.25 Кб
Скачать
  1. Організаційна поведінка як академічна дисципліна: поняття, мета, об’єкти дослідження.

Організаційна поведінка як академічна дисципліна являє собою вивчення людей і груп в орг-ції. Вона займається втіленням знань основних соціальних наук у програми управлінських дій.

Організаційна поведінка як наука – це вивчення багатьох факторів, що впливають на те, як окремі люди та групи реагують та діють в організаціях і як організації управляють зовн. середовищем, у якому вони діють.

Мета дослідження організаційної поведінки – пояснення та прогнозування поведінки в орг-ції для ефективного керівництва нею. Головна мета «Орг. поведінки» - розвивати теорії, які можуть бути застосовані в управлінській практиці.

Об’єктом орг. поведінки є працівники орг-цій, представлені керівниками, фахівцями, працівниками допоміжних служб. В більш детальному розрізі до об’єктів вивчення орг. поведінки можна віднести: 1) на індивідуальному рівні: цінності та відносини, особистість, сприйняття, мотивацію, навчання, оцінку виконання роботи; 2) на груповому рівні: комунікацію, ролі, статус, норми, лідирування, владу, конфлікти, групову динаміку; 3) на рівні орг. системи: орг. розвиток, орг. структуру, системи заохочення, орг. культуру, опис робіт.

  1. Особистість: поняття, структура, характеристики, детермінанти поведінки.

Особистість – це відносно стійка множина характеристик, тенденцій і темпераментів, що були сформовані спадкоємними, соціальними, культурними факторами, а також зовнішнім оточенням. Ця множина змінних визначає спільність і відмінності в поведінці індивіда.

Виділяють такі характеристики особистості:

1) особистість є організаційним цілим;

2) особистість повинна бути організована за зразками, які певною мірою можна спостерігати та вимірювати;

3) незважаючи на те, що особистість має біологічну основу, її специфічним виявом є продукт соціального і культурного середовища;

4) особистість характеризується, з одного боку, претендуванням на лідерство, а з іншого – внутрішнім ставленням до проблем влади;

5) особистість має загальні та унікальні риси. Кожна особистість відрізняється від іншої в одному і схожа в іншому.

Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості.

Психолог К. Платонов у структурі особистості виокремлює чотири підструктури:

1) спрямованість особистості: моральні якості, установки, стосунки з іншими. Визначається суспільним буттям людини.

2) підструктура соціального досвіду (соціальна підструктура): знання, вміння, навички, звички. Набувається досвід у процесі навчання й виховання. Провідним у набутті досвіду є соціальний чинник.

3) підструктура психічних форм відображення (психологічна підструктура). Вона охоплює індивідуальні особливості психічних процесів особистості, що формуються протягом соціального життя.

4) біологічна підструктура. Об’єднує типологічні властивості особистості, статеві й вікові особливості та їх патологічні зміни.

Детермінантами поведінки людини є: характеристики середовища, особистісні якості, цілі та спрямованість, соціальний стан та статус людини, навчання та мислення, почуття та сприйняття, попередній досвід людини.

До факторів, що впливають на особистість належать: культурні, спадкові фактори, фактори родинних стосунків, суспільний клас і членство в інших групах. Комбінація впливу всіх цих факторів у підсумку визначає специфіку поведінки кожної людини в організації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]