Юридичний словник

Правове регулювання – це здійснюване правовими засобами впорядкування суспільних відносин за допомогою закріплення прав і обов’язків їх учасників і забезпечення їх належного виконання.

Механізм правового регулювання – це функціонуюча як єдине ціле система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин.

Правові акти – це прийняті в офіційно-визнаній (здебільшого документальній) формі акти суб’єктів права, що мають юридичне значення.

Правова пільга – це правомірне полегшення становища суб’єкта, що виражається як у наданні додаткових прав (переваг), так і у звільненні від обов’язків.

Правові заохочення – це форма і міра юридичного схвалення заслуг суб’єкта права перед суспільством.

Правовий стимул (від лат. stimulus – загострена палиця, якою поганяли тварин) – це закріплене в юридичних нормах спонукання до правомірної поведінки.

Правове обмеження – це закріплена в юридичних нормах перешкода для неправомірної поведінки, що створює умови для задоволення інтересів суб’єктів права в нормальному функціонуванні суспільних інститутів.

Правова політика – це діяльність суб’єктів політичної системи, направлена на вдосконалення правової системи, підвищення ефективності механізму правового регулювання, побудову правової держави.

Тести для самоконтролю

1. Функціонуюча як єдине ціле система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин:

а) правове регулювання;

б) правова політика;

в) механізм правового регулювання;

г) правова пільга.

2. Тип правового регулювання:

а) дозвіл;

б) заборона;

в) загальнодозвільний;

г) застосування правових норм.

3. Спосіб правового регулювання, при якому суб'єкту конкретних суспільних відносин надається право на здійснення певних дій або на утримання від них, — це:

а) дозвіл;

б) заборона;

в) зобов’язання;

г) примус.

4. Закріплена у правових нормах обов'язковість поведінки суб'єкта за певних обставин — це:

а) дозвіл;

б) заборона;

в) зобов’язання;

г) примус.

5. Закріплена у правових нормах обов'язковість утримання від учинення певних дій — це:

а) дозвіл;

б) заборона;

в) зобов’язання;

г) примус.

6. Загально - дозвільний тип правового регулювання виражається формулою:

а) “дозволено все, що прямо не заборонено законом”

б) “дозволено тільки те, що прямо передбачено законом”

в) „дозволено тільки те, що виражається у правах людини”

г) все вищевказане

7. Спеціально-дозвільний тип правового регулювання виражається формулою:

а) “дозволено все, що прямо не заборонено законом”;

б) “дозволено тільки те, що прямо передбачено законом”;

в) “дозволено тільки те, що зазначається у правах людини”;

г) усе зазначене.

8. Процес впливу права на суспільну життєдіяльність, свідомість та поведінку людей – це:

а) правові засоби;

б) правове регулювання;

в) правовий вплив;

г) механізм правового регулювання.

9. Типами правового регулювання є:

а) кількісно невизначений;

б) загальнодозвільний;

в) нормативний;

г) централізований.

10. Співвідношення реальних результатів застосування закону з його метою (цілями) — це:

а) дія закону;

б) правове регулювання;

в) неправомірна поведінка;

г) ефективність правового регулювання.