23. До структури правових відносин не належить:

а) суб'єкт;

б) об'єкт;

в) зміст;

г) законність.

24. Назвіть юридичний факт, що є подією:

а) рішення суду;

б) підпал, що призвів до загибелі чужого майна;

в) стихійне лихо, що призвело до загибелі застрахованого майна;

г) угода.

Література:

1. Архипов С.И. Субъект права: Теоретическое исследование. – СПб.: Изд-во Р.Асланова Юридический Центр пресс, 2004. – 466 с.

2. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1987. - 128 с.

3. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1981. – 83 с.

4. Данилюк Ю. Поняття та особливості юридичних фактів у конституційному праві України // Право України. – 2008. - № 2. – С.13 – 17.

5. Данилюк Ю. Про поняття об’єктів конституційних правовідносин // Право України. – 2008. - № 8. – С. 9 – 15.

6. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М. :Юрид. лит., 1984. – 144 с.

7. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. – №7. – С.29.

8. Кикоть Г. Юридичні факти у механізмі правового регулювання: проблеми теорії // Право України. – 2005. - №7. – С.109-111.

9. Мальков А.В. Законные интересы как правовая категория. – СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 357 с.

10. Матузов Н.И. Общие правоотношения и их специфика //Правоведение. – 1976. – № 3. – С. 23-33.

11. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид.лит., 1974. – 348 с.

12. Харитонова О.І. Деякі проблеми загальної теорії правовідносин // Актуальні проблеми держави і права. – Вип.21. – Одеса: Юрид.літ, 2003. – С.75-83.

13. Чернадчук Т. Держава як суб‘єкт фінансових правовідносин // Право України. – 2007. - №. 6. – С. 112 – 115.

14. Чувакова А.М. Идентификация юридических фактов // Юридический вестник. – 2002. – №3. – С.82-86.

15. Якушев І. Правосуб‘єктність в теорії трудового права України // Право України. – 2008. - № 3. – С. 36 – 41.

Тема 21. Правова поведінка

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті.

1. Право і поведінка. Правова поведінка, її ознаки та види.

2. Правомірна поведінка: поняття, ознаки. Класифікація видів правомірної поведінки.

3. Поняття і ознаки правопорушення. Юридичний склад правопорушення.

4. Види правопорушень. Злочини і проступки (делікти). Причини і умови вчинення правопорушень.

5. Зловживання правом. Об’єктивно противоправне діяння.

Методичні рекомендації

Переходячи до вивчення цієї теми, необхідно звернути увагу на те, що в юридичній літературі розрізняють “правову поведінку” та “правомірну поведінку”. І, зокрема, остання розглядається як основний різновид правової поведінки.

Правопорушення – це соціальний і юридичний антипод правомірної поведінки. У соціальному розумінні це поведінка, що суперечить інтересам суспільства. Із приводу цього доцільно визначити всю сукупність ознак, що зумовлюють суспільну небезпеку правопорушень, оскільки відсутність хоча б однієї з них унеможливлює розгляд діяння як правопорушення.

Важливим є засвоєння правової категорії “склад правопорушення”, що має загальнотеоретичне значення та застосовується з урахуванням специфіки в різних галузях права. Необхідно звернути увагу, що поняття “правопорушення” та “склад правопорушення” нетотожні, оскільки, маючи справу з різними суспільно шкідливими, протиправними та винними діяннями, люди почали фіксувати спочатку на рівні правосвідомості, а потім і на нормативному рівні їх безпосередні емпіричні ознаки. Отже, поступово окреслились елементи, що заклали основу загальнотеоретичної категорії “склад правопорушення”.

Ще одним украй важливим питанням семінарського заняття є засвоєння матеріалу щодо видів правопорушень. Усі правопорушення, що вчиняються в суспільстві, можна поділити на певні види залежно від того чи іншого критерію, найбільш прийнятним з яких є поділ правопорушень за ступенем суспільної небезпеки на злочини та проступки. Розглядаючи питання цієї теми, слід також окремо зупинитися на причинах правопорушень та шляхах і засобах запобігання та усунення їх.