11. Спосіб подолання прогалин у праві — це:

а) рішення суду;

б) акти місцевої державної адміністрації;

в) прийняття необхідних нормативно-правових актів;

г) внесення змін до чинного законодавства;

д) аналогія права, аналогія закону.

Література:

1. Бобровник С.В. Правове регулювання суспільних відносин та реалізація права // Правова держава. Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 1996. – Вип.7. – С. 103 – 108.

2. Бочаров Д. Поняття «правозастосовча діяльність»: операціональний аспект // Право України. – 2008. - № 3. – С.115 – 118.

3. Власов Ю.Л. Правова система й реалізація права: проблеми зв’язку та взаємовпливу // Правова держава. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. – С.142-149.

4. Вопленко Н.Н., Рожнов А.П. Правоприменительная практика: понятие, основные черты и функции: Монография, Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. – 205 с.

5. Завадская Л.Н. Механизм реализации права. – М : Наука, 1992. - 288 с.

6. Клименко К. Справедливість як основа правозастосовної діяльності // Право України. – 2007. - №. 8. – С. 30 – 34.

7. Крук О. Проблемні питання реалізації демократичних прав і свобод людини // Право України. – 2007. - № 5.- С. 20 – 24.

8. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. - М.: Юрид. лит., 1974. -184 с.

9. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов. – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1975. – 207 с.

10. Матузов Н.И. Коллизии в праве: Причины, виды и способы разрешения //Правоведение. – 2000. – № 5. – С.225-244.

11. Мірошниченко А. Співвідношення темпорального та змістовного принципів вирішення правових колізій // Право України. – 2008. - № 5. – С.24 – 29.

12. Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень // Право України. – 2004. – № 8. – С.21-25.

13. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях та висновках (1997-2003 роки)/ Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. – К..: Атіка, 2003. – 336 с.

14. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. – М.: Независимое издательство "Манускрипт", 1994. – 230 с.

Тема 20. Правові відносини

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті.

1. Поняття, ознаки і види правових відносин.

2. Передумови виникнення правових відносин. Взаємозв’язок правових норм і правовідносин.

3. Структура правовідносин: суб’єкти, об’єкти, зміст (суб’єктивні права і юридичні обов’язки).

4. Поняття і види суб’єктів права. Правоздатність і дієздатність суб’єктів правових відносин. Правосуб’єктність. Фізичні особи як суб’єкти права. Юридичні особи як суб’єкти права.

5. Об’єкти правовідносин: поняття і види.

6. Підстави (передумови) виникнення, змінювання і припинення юридичних відносин.

7. Поняття і класифікація юридичних фактів. Прості і складні юридичні факти, фактичний (юридичний) склад.

Методичні рекомендації

Розглянувши сутність норм права, їх систему, слід звернути увагу на те, що юридичні норми створюються і діють, передусім, для регулювання та охорони найважливішої частини суспільних відносин – правовідносин. Правовідносини – результат дії права як соціального і державного інституту. У додержавному суспільстві правовідносин не існувало, оскільки не існувало формально визначеного права. У зв’язку із цим, головна мета семінарського заняття із цієї теми - засвоїти поняття, види та склад правовідносин.

Важливим є засвоєння питання щодо підстав виникнення, змінювання та припинення юридичних відносин. Правова доктрина виділяє загальні та спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин. До загальних належать потреби та інтереси матеріального, духовного, фізіологічного характеру, під впливом яких суб’єкти вступають у правовідносини. До юридичних передумов належить кожний з елементів складу правовідносин, передусім, правосуб’єктність.

Розкриваючи елементи складу правовідносин і, зокрема, їх зміст, варто також зазначити, що юридичний і фактичний зміст – це нетотожні поняття, що співвідносяться між собою відповідно як ціле та його частина, при цьому права і обов’язки суб’єктів правовідносин тісно взаємопов’язані, оскільки неможливо одержати будь-які права без одночасного виникнення певних обов’язків.