Юридичний словник

Джерело права в матеріальному сенсі – це система об’єктивних потреб суспільного розвитку, зокрема, суспільні відносини та інтереси, що потребують юридичного оформлення.

Джерело права в ідеальному сенсі – це віддзеркалення матеріального джерела права у правосвідомості законодавця та інших суб’єктів правотворчості, усвідомлення ними об’єктивних потреб суспільного розвитку.

Джерело права в пізнавальному сенсі – це підготовчі документи і матеріали, проекти нормативно–правових актів, що використовуються при тлумаченні юридичних текстів.

Джерело права у формальному сенсі – це юридично оформлений результат ідеологічного усвідомлення об’єктивних потреб суспільного розвитку.

Правовий звичай – стійке правило поведінки, що стихійно склалося й офіційно визнане державою.

Юридичний (судовий або адміністративний) прецедент – рішення по конкретній справі, якому надана нормативна сила і яке служить зразком для вирішення аналогічних справ.

Нормативно–правовий акт – письмовий документ, виданий у встановленому порядку компетентним органом держави і що містить правові норми загального характеру.

Нормативний договір – це угода між двома і більше суб’єктами правотворчості, що містить обов’язкові для них приписи.

Юридична доктрина – це науково оформлені концептуальні ідеї, направлені на вдосконалення права, що містяться в працях учених–юристів.

Релігійний текст – це священна для віруючих книга або послання глави церкви (релігійної організації), що містить, разом із релігійними, правові норми.

Тести для самоконтролю

1. Поняття „джерело права” та „форма права”:

а) тотожні;

б) поняття „джерело права” є ширшим, ніж поняття „форма права”;

в) поняття „форма права” є ширшим, ніж поняття „джерело права”.

2. Віддзеркалення матеріального джерела права у правосвідомості законодавця та інших суб’єктів правотворчості – це:

а) матеріальне джерело права;

б) ідеальне джерело права;

в) формальне джерело права;

г) історичне джерело права.

3. Рішення адміністративного або судового органу по конкретній справі, якому надана нормативна сила і яке є зразком для вирішення аналогічних справ, - це:

а) правовий звичай;

б) вирок;

в) юридичний прецедент;

г) нормативний договір.

4. Основною формою (джерелом) права України є:

а) правовий звичай;

б) нормативно-правовий акт;

в) нормативний договір;

г) правовий прецедент.

5. Угода між двома і більше суб’єктами права, що містить обов’язкові для них юридичні приписи, - це:

а) контракт;

б) правовий прецедент;

в) нормативний договір;

г) нормативно-правовий акт.

6. Правовий прецедент — це:

а) письмовий документ, що виходить від компетентного державного органу і містить юридичні норми;

б) спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом взаємопогоджувального волевиявлення правотворчих органів;

в) рішення державного органу (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що є загальнообов'язковим прикладом (еталоном) для вирішення подальших аналогічних справ;

г) санкціонований державою звичай, що набуває в силу цього загальнообов'язкове значення.