14. Представником якої концепції праворозуміння є х. Кельзен:

а) соціологічної;

б) нормативістської;

в) психологічної;

г) історичної.

15. Назвіть авторів інтегративного підходу до розуміння права:

а) Ж. Карбоньє;

б) М. Рейснер;

в) Д. Холл;

г) Р. Двойкін.

Література

1. Акопян Д.А. Юридическое (нормативное) и этическое (нравственное) понимание права // Правоведение. -2005 . - № 6. - С. 220-31.

2. Брезгулевская Н.В. Обсуждение концепции реалистического позитивизма: круглый стол «Проблемы правонимания» // Правоведение. – 2005. – С. 13-20.

3. Дамирли м.А. К новой концепции исторического познания права // Правоведение. - 2003. - № 3 (248). - с. 159-169.

4. Козлихин И.Ю. О нетрадиционных подходах к праву // Правоведение. - 2006. - № 1. - С. 31 – 40.

5. Козюк М.Н. Модели правопонимания// Новая правовая мысль. - 2003. - № 2 (3). - С. 2-5.

6. Мартышин О.В. Метафизические концепции права //Гос. и право. – 2006. – № 2. – С. 64 – 71

7. Мартышин О.В. Совместимы ли основные типы понимания права? //Гос. и право. – 2003. – № 6. – С. 13-21

8. Нерсесянц В.С. Право – математика свободы. – М.: Юрист, 1996. – 280 с.

9. Нижник Н.С., Шукшина Е.Г. Реалистический позитивизм: в поисках интегративного типа правопонимания // Государство и право. – 2005. - №5. – С.104

10. Новгородцев П.И. Историческая школа юристов. – СПб.: Лань, 1999. – 192 с.

11. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – СПб.: Лань, 2000. – С.377-507.

12. Поляков А. В. В поисках интегрального типа правопонимания //История государства и права. - 2003. - № 6. - С.7-8.

13. Рабінович П. Сутність праворозуміння // Право України. – 2007. - №. 9. – С.3 – 8.

14. Ромашов Р. А. Реалистический позитивизм: Интегративный тип современного правопонимания //Правоведение. -2005. - № 1. - С. 4-12.

15. Четвернин В.А. Современные концепции естественного права / Отв. ред. В.А. Туманов; АН СССР, Ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, 1988. – 140 с.

Тема 11. Поняття і сутність права

Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті.

1. Право: поняття та ознаки. Сутність права.

2. Право в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.

3. Соціальне призначення права. Функції права: загально-соціальні та спеціально-юридичні функції.

4. Принципи права: загально-правові, міжгалузеві, галузеві.

5. Правові презумпції. Правові аксіоми. Правові фікції.

6. Цінність права. Право як явище цивілізації і культури.

Методичні рекомендації

Право, як і держава, є продуктом суспільного розвитку, і “юридично” право формується в державно організованому суспільстві як основний нормативний регулятор суспільних відносин. Щоб мати більш повне і глибоке уявлення про право, необхідно розглянути ознаки, що його характеризують. Ознаки права взаємопов’язані та доповнюють одна одну. У сукупності вони характеризують право як складне суспільне явище, специфічне інституційне утворення, тобто відбивають його сутність.

Традиційно в юридичній науці право поділяється на об’єктивне та суб’єктивне. Об’єктивне право – право, що виходить від держави та існує незалежно від волі індивідів (право України, право Франції, право іншої країні, міжнародне право). Суб’єктивне право – юридично зафіксована можливість задоволення індивідами своїх прав.

Соціальне призначення права (соціальна цінність) полягає в моделюванні, регулюванні суспільних відносин. Право не тільки регулює, а й захищає та зміцнює встановлений правопорядок, тобто право відіграє службову роль по відношенню до суспільства, виконуючи функції, що сприяють його стабільності.