3.4. Державна рада Франції.

Державна рада Франції є найвищим органом у системі адміністративної юстиції цієї країни і фактично ієрархічно замикає систему адміністративного правосуддя, хоча вона не є суто судовою установою, як, наприклад, Касаційний суд Франції, оскільки Державна рада здійснює консультативні функції за дорученням уряду і готує деякі урядові рішення щодо скарг приватних осіб на акти урядовців.

Державна рада є апеляційною інстанцією щодо рішень спеціалізованих адміністративних установ, які виконують суддівські функції, і касаційною інстанцією щодо рішень установ в ієрархії адміністративних судів.

Державна рада Франції з'явилася як продукт своєрідної реалізації ідей філософів епохи Відродження щодо поділу державної влади на функціональні інституції, які бачились незалежними у здійсненні своїх компетенцій. Вона акумулювала функції двох глобальних напрямів — радника уряду й адміністративного судді.

Державну раду формально очолює прем'єр-міністр Франції, а працюючим керівником є віце-голова. Рада складається з шести відділів: з внутрішніх справ, з фінансових питань, у питаннях публічних робіт, із соціальних питань, інформаційно-аналітичний відділ і відділ адміністративних спорів, який нас цікавить найбільше. Цей відділ має 10 підвідділів, в яких і здійснюється вся судово-адміністративна юрисдикція.

Як вища інстанція адміністративного правосудця Державна рада Франції має потрійну компетенцію.

1. Після створення 1987 р. апеляційних адміністративних судів Державна рада зберегла за собою компетенцію апеляційної інстанції щодо тієї категорії справ, які залишилися поза компетенцією цих апеляційних судів і які визначені спеціальним списком, тобто: щодо оцінки законності адміністративних актів; з питань муніципальних і кантональних виборів; у зв'язку з перевищенням влади у регламентарних актах.

2. Державна Рада є касаційною інстанцією щодо всіх судових рішень, ухвалених апеляційними адміністративними судами, а також спеціалізованими адміністративними судами в першій інстанції. Цим повноваженням передбачено, що будь-який орган адміністративної юстиції Франції не підвідомчий Державній раді як апеляційній інстанції, але підвідомчий їй як касаційній інстанції. Такі функціональні правомочності забезпечують Державній раді статус "контролера" і "наглядача" щодо всієї системи адміністративних установ Франції, які виконують судові функції.

3. В умовах суттєвої реформи всієї системи адміністративних судів 1953 року Державна рада зберегла свою компетенцію первинного розгляду і остаточного прийняття рішення в деяких особливих і винятково важливих справах. Наприклад, Державна рада може розглядати справи стосовно питань, які містяться:

• у скаргах, поданих у зв'язку з перевищенням влади, що виявилося в адміністративних рішеннях, прийнятих національним (центральним, загальнодержавним) органом;

• у скаргах, поданих на однобічні адміністративні акти, сфера застосування яких виходить за межі (територіальної або матеріальної) компетенції одного адміністративного суду;

• у всіх спорах, пов'язаних з виборами до представницьких органів або з призначенням до служб, які їм підпорядковані чи ними створені; у спорах, які виникли за кордоном або у відкритому морі.

Члени Державної ради за своїм статусом є більше чиновники, ніж судді.

Розгляд справ у Державній раді здійснюється відповідно до встановленої нею нормативної процедури, яка має багато спільного з процедурою судочинства в судах загальної юрисдикції.