2.1. Суди першого рівня звичайної юрисдикції.

За французькою доктриною судами першої інстанції в судочинстві можуть бути тільки суди першого рівня. На рівні першої інстанції існує, традиційне для країн Європи, організаційне відокремлення між судами звичайної юрисдикції і судами спеціальної юрисдикції. Суди звичайної юрисдикції мають повноваження вирішувати всі суперечки, які не підпадають під юрисдикцію спеціальних судів, а ті, у свою чергу, навпаки, мають повноваження вирішувати спори, які відповідно до законодавства, підпадають лише під окреслену для них юрисдикцію.

До таких судів першого рівня належать трибунали. Термін "трибунал" у назві французьких судів, які розглядають як цивільні, так і кримінальні справи у першій інстанції, відповідно до доктринальних уявлень французьких юристів, вказує не на їхню надзвичайну юрисдикцію, а на їх найсуттєвіше місце в судовій системі Франції (тобто судових установ, які приймають рішення за суттю обставин спору, що виник між конфліктуючими сторонами).

За процедурними відмінностями та обсягом і межами компетенції трибунали мають організаційний поділ на суди малої інстанції (процесу) і суди великої інстанції (процесу).

Трибунали малої інстанції.

Трибунали малої інстанції характеризуються двома суттєвими ознаками: одноособовий розгляд справ професійним суддею і віднесенням до їх компетенції обмеженого кола правовідносин. Ці суди були засновані у 1958р. замість мирових суддів. Після судової реформи 1983 р. нараховується близько 470 таких установ. Вони мають підрозділи за галузевою юрисдикцією, а у сфері цивільних правовідносин — за суб'єктною ознакою.

Один з підрозділів — трибунал малого (спрощеного) цивільного процесу. До компетенції цього підрозділу віднесено: майнові позови з чітко визначеною вартістю (не більше 30 тис. франків (еквівалент до євро), при цьому позови вартістю до 13 тис. франків не підлягають апеляційному оскарженню), питання власності, обов'язкового працевлаштування голови сім'ї, прямої виплати коштів на утримання жінки чи дітей після розірвання шлюбу, виборчих списків.

У структурі цієї інстанції діє суд у справах опіки, до компетенції якого належать справи щодо батьківських прав; визнання особи дієздатною; управління майном і встановлення опіки над неповнолітнім; охорони прав неповнолітніх осіб або осіб, тимчасово обмежених у дієздатності; піклування і опікування над недієздатним неповнолітнім; виплати соціальної допомоги, пов'язаної з опікою взагалі; опікуванням дітей, батьки яких загинули під час військових дій або природних і техногенних катастроф.

Для розгляду кримінальних правопорушень у цій же інстанції утворено поліцейський трибунал. Суддя розглядає випадки правопорушень, за які передбачено законом покарання — до двох місяців перебування у в'язниці чи штраф до 12 тис. франків (еквівалент до євро). Щодо оскарження вироків цих судів, то встановлено градацію, згідно з якою: вироки у справах про невеликі правопорушення (першого ступеня) в апеляційному порядку не оскаржуються (оскаржувати можна тільки вироки з приводу права — касаційне оскарження); вироки у справах про більш серйозні правопорушення (другого ступеня) можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Справи щодо правопорушення першого ступеня суддя може розглянути без проведення судового процесу й залучення адвокатів.

Трибунали великої інстанції.

Трибунали великої інстанції розглядають справи, що належать до їхньої юрисдикції, у колегіальному складі (три професійних судді-магістрати). Деякі процесуальні акти у справах, що випливають з кримінальних справ, а також деякі рішення у цивільних справах суддя може приймати одноособово.

До компетенції цих судів належать усі справи, крім тих, які згідно з законодавством віднесені до судів малої інстанції, суду присяжних або спеціалізованих судів, хоча останні прирівняні до трибуналів великої інстанції і перебувають з ними на одному рівні. Після судової реформи 1983 р. судів великої інстанції нараховується понад 180 (Франція має 96 департаменту).

У цій інстанції можуть бути палати у цивільних справах, до компетенції яких належать: майнові претензії на суму понад 30 тис. франків (еквівалент в євро), спори щодо нерухомості; справи щодо шлюбу та розлучення; питання усиновлення, громадянства, позови щодо стягнення збитків, заподіяних будь-якими транспортними засобами, тощо.

Деяким судам великої інстанції надається право розглядати цивільні справи щодо патентів на винахідництво. У цьому разі у відповідних трибуналах створюються палати з питань названої категорії (суди у патентних справах).

Трибунали великої інстанції займаються також кримінальними злочинами, у тому числі й питаннями організації слідства та контролю за його проведенням.

У трибуналах цього рівня створюють підрозділи, в яких є один або кілька суддів — слідчі судді. На них покладено обов'язки відносно контролю за слідством, питання організації слідства та діяльності поліцейського, жандармського апарату і прокурорів щодо розкриття злочинних проявів, включаючи санкціонування засобів технічного спостереження і перехоплення інформації на каналах зв'язку підозрюваних осіб і контроль за ефективністю цих заходів і законністю їхньої діяльності.

Кримінальні справи розглядаються у виправних трибуналах. У цих судах може бути кілька палат, до компетенції яких належать делікти (злочини, за вчинення яких законом передбачене покарання від двох місяців до п'яти років або штраф понад 12 тис. франків), а також додаткові делікти, які безпосередньо вказані в законі, хоча покарання за їх вчинення може передбачати довший строк ув'язнення (торгівля наркотиками чи крадіжка з обтяжуючими провину обставинами).

Відповідно до законодавства, у спеціально визначених округах в структурі трибуналу великої інстанції створюються суди, до компетенції яких віднесено розгляд кримінальних справ щодо неповнолітніх — суд у справах неповнолітніх, і призначаються спеціальні судді у справах неповнолітніх. Цим судам підсудні справи відносно усіх трьох головних категорій правопорушень, скоєних неповнолітніми віком від 13 до 15 років.

У суді великої інстанції утворюють підрозділ із суддів, до функцій яких віднесено здійснення нагляду і необхідних заходів щодо забезпечення виконання судових рішень. Якщо йдеться про виконання рішення трибуналу у кримінальній справі, то певні функції виконує виконавчий суддя, який має право активно втручатись у процес відбування покарання. Він відповідає за перевірку та правильність виконання вироків незалежно від того, стосуються вони ув'язнення чи громадської служби; забезпечує відповідність вироку вимогам і стану обвинувачуваної особи: вирішує питання про надання засудженим відпусток, зміну режиму утримання засуджених до позбавлення волі; звертається з клопотанням щодо їх умовно-дострокового звільнення і, вирішуючи такі питання, очолює відповідну комісію.

Цей суд компетентний також розглядати всі питання, що стосуються примусового виконання судового рішення. Такий суд називається судом щодо експропріацій, відповідно таку назву має й суддя. Крім зазначеної компетенції він має право під час виконавчого провадження вирішувати питання власності, якщо це стосується майна.

У трибуналах великої інстанції може створюватися підрозділ з певної кількості судів, які за необхідності розглядають справи щодо дисциплінарної відповідальності осіб юридичних і судових професій (нотаріусів, судових повірених, судових виконавців або осіб, які здійснюють публічні торги).

Усі розглянуті суддівські обов'язки у трибуналах малої та великої інстанцій здійснюються професійними суддями — магістратами, які належать до французької корпорації суддів та юристів прокуратури.

Військові суди - виправний трибунал і суд присяжних - розглядають справи відповідно до Кодексу військової юстиції. У воєнний час, а також під час облогового або надзвичайного стану діють територіальні трибунали збройних сил і вищий трибунал збройних сил.