Судова система Франції.

1. Особливості судової системі Франції.

2. Система судів загальної юрисдикції у Франції.

3. Система установ адміністративної юрисдикції у Франції.

4. Суд у розв'язанні конфліктів.

5. Установи правосуддя Парламенту.

1. Особливості судової системі Франції.

Окрім всім відомого та прийнятого, май же у всіх країнах світу, принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, в основу функціонування судової системі Франції покладено ще один важливий принцип організації державної влади — принципі розподілу судових і адміністративних функцій. Цей принцип, який було спеціально включено до законів під час Французької революції, сьогодні має одним із своїх основних результатів встановлення двох окремих видів судочинства, які здійснюються в судах загальної юрисдикції і судах адміністративної юстиції.

На сучасну структуру судової системи Франції, як у сфері організації, так і у сфері судового провадження, значний вплив чинять відомі документи Європейської спільноти в галузі прав людини і прецедентні рішення Страсбурзького суду відносно обов'язків певних держав, у тому числі Франції щодо судових умов дотримання прав людини.

Правна та судова система Франції унікальні тим, що вони виникли внаслідок буржуазно-демократичних перетворень у жорстокій боротьбі з абсолютистсько-феодальним режимом кінця XVIII століття за такий державний устрій, який, насамперед, захищав би "природні права" людини. Судова структура Франції (особливо адміністративна юстиція) створювалась як противага абсолютизму і чиновницькому свавіллю.

Крім того унікальність судової системі даної країни полягає в тому, що:

• Сучасна система органів, що здійснюють функції правосуддя, має конституційні передумови, хоч вони, мають не конкретний, а переважно установчий характер;

• Розділ VIII Конституції Франції "Про судову владу" присвячений судам загальної юрисдикції, а не всій судовій владі, як це випливало б з його назви;

• Окремим розділом Основного Закону не врегулюванні питання судової діяльності окремих адміністративних органів, що у Франції зветься - адміністративна юстиція;

• Судову владу можуть здійснювати установи для яких правосуддя не є основною функцією;

• Посаду судді може обіймати людина, що не є юристом за фахом;

• З урахуванням наявності судів загальної та адміністративної юстиції, котрі ні як не пов’язані один з одним (організаційно, підпорядкованістю, функціонально), для вирішення конфліктів компетенції створено Суд у розв'язанні конфліктів;

• Наявність у системі правосуддя Франції окремих установ, яки покликані здійснювати судочинство щодо певної категорії найвищих посадових осіб держави, у тому числі й президента Французької Республіки.

2. Система судів загальної юрисдикції у Франції.

Система судів загальної юрисдикції організована відповідно до Кодексу про судовий устрій у Франції.

Організацію системи судів загальної юрисдикції у Франції спрямовано на реалізацію в їх діяльності двох фундаментальних принципів:

1) право на апеляційний перегляд справи, тобто на повторний розгляд справи по суті (за фактом і за правом).;

2) уніфікація юриспруденції Касаційним судом Франції, який досліджує справу лише з точки зору права та виробляє правозастосовну доктрину, для її використанні у судах нижчих рівнів, тобто він інтерпретує закон.

Судову систему Франції організовано з урахуванням галузевого підходу до правовідносин і тому її можна поділити на судові установи звичайної юрисдикції і судові установи спеціальної юрисдикції.

Судова система організаційно має чітку трирівневу ієрархічну структуру: 1) трибунали і спеціалізовані суди — суди першої інстанції: 2) апеляційні суди; 3) Касаційний суд — верховна судова установа Франції в системі судів загальної юрисдикції.

Крім того, всередині структурної організації кожного з названих рівнів ще є структурування за галузевою ознакою. Це досить виразно проглядається в судах першої інстанції — трибуналах. Є також особливості в організації судів, які розглядають справи з цивільних і кримінальних питань. Це пов'язано з суб'єктною ознакою сторін процесу або з французькою класифікацією видів кримінальних правопорушень. Кримінальний кодекс Франції від 1810 року, значно реформований у 1992 році та введений у дію в 1994 році, виокремлює три головні категорії правопорушень, за вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність:

• кримінальні правопорушення або дрібні злочини;

• делікти — середні злочини;

• серйозні злочини.

Це зумовлює жорстку прив'язку у сфері інстанційної компетенції кримінальних підрозділів у судах указаної ієрархії.