2. Методики визначення ефективності.

Точна оцінка ефективності може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу ситуації й облік великої кількості обставин. Проте в кожному разі, щоб здійснювати такий аналіз, необхідно опанувати базовий інструментарій, тобто ознайомитися з конструкцією основних показників ефективності й зрозуміти їхній економічний зміст.

Таблиця 1. Показники ефективності використання основних фондів

Таблиця 2. Показники ефективності використання оборотних фондів

Таблиця 3. Показники ефективності використання роботи (трудових ресурсів)

Таблиця 4. Показники ефективності використання капітальних вкладень

Таблиця 5. Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства

Абсолютну ефективність визначають за допомогою двох взаємозалежних показників: коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат Е и іншого (зворотного йому) — терміна окупності капітальних вкладень:

Коефіцієнт економічної ефективності розраховується за формулою

де Ер — коефіцієнт ефективності для окремих проектів;

Е_рн — коефіцієнт ефективності для нових підприємств;

ΔΠ- приріст прибутку (зниження собівартості);

П — прибуток;

КВ — капітальні витрати.

Розрахований коефіцієнт Ер порівнюють із нормативним коефіцієнтом Ен. Якщо Ер більше за Е_н, те проект капітальних вкладень, що розглядається, ефективний (доцільний).

В основі будь-якого товару лежить продукт. Продукт - це конкретний результат досліджень, розробок і виробництва. Продукт несе в собі ті властивості, заради яких товар потім кимсь буде куплений, він має ті якості, які характеризують його основну спрямованість. Продукт має певну якість. У поняття якість продукції входить:

1. Техніко-економічні характеристики;

2. Технологія виготовлення;

3. Надійність і довговічність;

4. Відповідність передбачуваному призначенню;

5. Экологичность;

6. Ергономічність;

7. Естетичність т.д.

Головним у понятті якості є не те, яким бачить продукт виробник, а те, яким бачить продукт споживач. Якість - це що вважає таким споживач, а не виробник.

Для успіху на ринку продукт не обов'язково повинен мати найвищий технічний рівень якості. Завдання маркетингу - це формування образа якості для різних споживачів і на різних ринках збуту.

3. Рівень технології як показник якості технологічного процесу.

Підвищення технологічної продуктивності припускає використання більше ефективних верстатів, роботів, комп'ютерів і інших технічних засобів збільшення обсягу випуску продукції. Підвищення продуктивності праці вимагає збільшення інтенсивності зусиллі співробітників організації, що забезпечує більший випуск продукції в одиницю часу. Умови підвищення продуктивності керування - акцент не на кількість, а на якість, руйнування бар'єрів і наділення співробітників владою, здоровий підхід до Цифр. Менеджери повинні навчитися використовувати можливості систем винагороди, керування за цілями, більшої участі працівників у процес праці, команди.

Одиничний показник якості відноситься тільки до одному зі споживчих властивостей продукції, наприклад безвідмовність автомобіля, октанове число бензину, смак продукту живлення.

Комплексний показник характеризує кілька властивостей продукції. Так, комплексний показник якості продуктів живлення враховує такі властивості, як смак, аромат, структура, консистенція, колір, зовнішній вигляд, форма й т.д., і визначається шляхом експертної оцінки кожної властивості й коефіцієнтів його вагомості.

Інтегральний показник якості продукції відбиває відношення корисного ефекту від її експлуатації або споживання до сумарних витрат на її створення й експлуатацію або споживання. Наприклад, інтегральним показником якості вантажного автомобіля можуть бути питомі витрати (включаючи вартість і експлуатаційні витрати за термін служби) на одиницю виконаної роботи. Показники якості розрізняються й залежно від властивостей продукції. Наприклад, показники надійності (ергономічні) характеризують систему "людина - виріб - середовище" і враховують комплекс гігієнічних, психологічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, що проявляються у виробничих і побутових процесах; естетичні показники характеризують такі властивості продукції, як виразність, оригінальність, гармонійність, цілісність, відповідність середовищу й стилю.

Для порівняння якості використовуються показники базові й відносні (стосовно базового).

Кількісні значення показників якості продукції визначаються такими групами методів:

• експериментальними — базуються на застосуванні технічних засобів і дозволяють оцінити якість продукції найбільше об'єктивно;

• органолептичними — засновані на аналізі сприйняттів органів почуттів — зору, нюху, слуху, дотику, смаку. Точність і вірогідність такого аналізу залежать від кваліфікації, навичок і здатності осіб, що визначають якість цими методами. Вони широко застосовуються для визначення показників якості напоїв, кондитерських, тютюнових, парфумерних виробів. Для вираження показників, обумовлених такими методами, звичайно використовується бальний спосіб, тобто умовна система балів;

• соціологічними — на основі збору й аналізу думок фактичних або можливих споживачів;

• експертними — на основі рішень, прийнятих групою фахівців-експертів.

Широко використовуються показники технологічності, що характеризують ефективність конструктивно-технічних рішень при виготовленні продукції, наприклад показники збірності (блоковості), питомої трудомісткості, матеріалоємності й ін.