3. Зв'язок навчальної дисципліни «Судоустрій України» з іншими навчальними дисциплінами

Навчальна дисципліна «Судоустрій України» тісно пов’язана з іншими юридичними дисциплінами:

1) теорією держави, яка визначає місце судів у механізмі держави, а також розглядає судову владу у контексті державної влади;

2) конституційним правом України, в межах якого вивчають устрій державної влади в Україні та організацію судової влади як її складову, а також розглядають засади здійснення судочинства;

3) процесуальними дисциплінами (цивільне процесуальне право України, кримінальне процесуальне право України, адміністративне процесуальне право України, господарське процесуальне право України), в межах яких вивчають питання розмежування предмету судової юрисдикції, порядок діяльності судів при розгляді і вирішенні ними цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справ.

4. Правові джерела навчальної дисципліни «Судоустрій України»

Правові джерела навчальної дисципліни «Судоустрій України» - це система актів законодавства, які регулюють організацію судів, визначають засади здійснення правосуддя, статус суддів, організацію суддівського самоврядування, а також системи органів та установ, які обслуговують судову систему.

Правові джерела можна класифікувати за юридичною силою:

1. Конституція України

2. міжнародні договори, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України

3. закони України

4. підзаконні акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Державної судової адміністрації України тощо)

Акти законодавства про судоустрій (приклади):

Конституція України від 28 червня 1996 року

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 1992 року

Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року

Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року

Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року

Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року

Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року

Цивільний процесуальний кодекс України 2004 року

Кодекс адміністративного судочинства України 2005 року

Господарський процесуальний кодекс України 1992 року

Указ Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10 травня 2006 року

Постанови КМУ, накази ДСА

5. Основні категорії судоустрою

Суд

Суд – багатозначне слово:

1) інституція щодо вирішення спорів («третейський суд», «товариський суд», «Європейський суд з прав людини»);

2) орган судової влади («правосуддя здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції»);

3) склад суду при розгляді справи («суд відхилив клопотання позивача»);

4) приміщення суду («учасники процесу увійшли до суду»);

5) судочинство («чинити суд»).

Судова влада

У радянській юридичній літературі термін судова влада майже не використовувався.

У сучасних дослідженнях визначення судової влади дається виходячи із стандартних підходів до поняття державної влади взагалі. Так, судова влада визначається як вирішальний вплив судової системи на підвладних суб‘єктів¹, або ж як система спеціальних державних органів (судів)² чи як діяльність судової системи по забезпеченню впливу на поведінку людини і соціальні процеси³.

Головна ж функція судової влади – не примус (хоча суд змушений до цього вдаватися), а правосуддя, тобто розв'язання спорів про право, у тому числі між громадянином і державою, громадянином та певними гілками влади⁴.

Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя. Суди мають владні повноваження для відновлення порушеного права і справедливості. Судова влада здійснюється тільки судом і на основі закону (Концепція судово-правової реформи, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року⁵).

Іван Фойницький (1817-1913): «керівне начало законодавчої влади – державне благо в майбутньому, керівне начало виконавчої влади – доцільність, а судова влада покликана проводити у державному житті начало законності»⁶.

Ознаки судової влади у правовій державі:

1) судову владу має лише держава (третейські суди, комісії з трудових спорів та інші квазісудові органи не здійснюють судової влади, вони є органами добровільної юрисдикції);

2) судова влада реалізується лише судами, утвореними у встановленому законом порядку;

3) носіями судової влади є судді;

4) судова влада є самостійною та відокремленою від інших гілок влади, а судді є незалежними;

5) судова влада реалізується через здійснення судочинства, тобто у чітко визначеному законом процесуальному порядку.

Інші ознаки судової влади: аполітичність, підзаконний характер, повнота, остаточність рішень тощо.

Правосуддя

Правосуддя (Юридична енциклопедія, т. 5, с. 50, авт. Маляренко В.Т.) – правозастосовна діяльність суду з розгляду і вирішення у встановленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, кримінальних і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.

ПРАВОСУДДЯ, -я, с. 1. Суд, судова діяльність держави; юстиція. // Установи, які здійснюють судову діяльність держави. 2. Розгляд судових справ; судочинство. 3. Справедливий суд. (Великий тлумачний словник української мови)

Здійснення правосуддя є функцією судової влади. Більшість судових справ характеризуються наявністю правового спору. Правосуддя - це не репресивна (каральна) функція, а правозахисна: не «засуджувати», а «розсуджувати».

Ознаки правосуддя:

1) здійснюється лише судом (втручання у здійснення правосуддя заборонене);

2) здійснюється на основі норм матеріального і процесуального права (Конституції, законів України, міжнародних договорів);

3) здійснюється у процесуальній формі, тобто шляхом конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства;

4) спрямоване на захист прав, свобод та інтересів особи;

5) за наслідками розгляду справи суд уповноважений застосовувати державний примус (принцип обов'язковості судових рішень).

Можна відстежити зв'язок між правосуддям і судоустроєм: судоустрій повинен бути обумовлений основними засадами здійснення правосуддя. Судоустрій має забезпечувати повну реалізацію основних засад здійснення правосуддя. Ця думка підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі "Добертен проти Франції" від 25 лютого 1993 року Суд наголосив, що держави повинні організовувати свою судову систему таким чином, щоб їхні суди здатні були задовольнити кожну вимогу статті 6 Європейської Конвенції з прав людини (названа стаття містить вимоги до забезпечення державою права кожного на судовий захист).

Правосуддя не завжди можна ототожнювати з поняттям судочинство. Правосуддя можна розглядати як результат здійснення судочинства. Інший варіант розмежування цих понять: термін "судочинство" позбавлений ціннісно-орієнтованого забарвлення. Він означає процесуальну діяльність судів щодо розгляду і вирішення судових справ. Судочинством є процесуальна діяльність суду незалежно від результатів розгляду справи. Правосуддям можна назвати не всяке судочинство, а тільки те, яке незалежне від будь-яких негативних впливів, позбавлене упередженості і спрямоване на захист прав та свобод людини, на вирішення справи згідно з ідеалами добра і справедливості.

Судівництво

Судівництво - єдина система судоустрою та судочинства (Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів).

Судова юрисдикція

Юрисдикція судів - компетенція, якою наділені лише суди, щодо розгляду справ (правових спорів) і прийняття у них обов‘язкових рішень, які є кінцевими в рамках національної правової системи і не можуть бути переглянуті у позасудовому порядку.

Література з судоустрою

1. Бойко В., Євдокимов В., Юлдашев О. Право людини на правосуддя (Судове право України): Навч. посіб. - К.: "Варта"; МАУП, 2003. – 256 с.

2. Коментар до Закону "Про судоустрій України" / За заг.ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.

3. Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН: Навч. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К.: Кондор, 2003. – 253 с.

4. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України "Про судоустрій України" / За наук. ред. А.О. Селіванова. - К., 2002. – 112 с.

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник /О.С. Захарова, В.С. Ковальський, В.С. Лукомський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2007

6. Судові та правоохоронні органи: Підручник / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / І.Є. Марочкін (ред.). — Х. : Право, 2007