Прохідність автомобіля
Прохідність - це конструктивна властивість автомобіля, що визначає можливість його продуктивної роботи у важких дорожніх умовах і поза дорогами. Такі умови характеризуються труднопрохідними ділянками з різного роду перешкодами, що утрудняють або обмежують рух автомобіля. До них належать ґрунтові дороги, слизькі круті підйоми і спуски, канави, великі нерівності, водні перешкоди.
По прохідності всі автомобілі умовно ділять на три групи:
автомобілі обмеженої прохідності - двохосьові і тривісні з непривідною передньою віссю (колісні формули 4X2, 6X4);
автомобілі підвищеної прохідності - двохосьові, тривісні з усіма привідними осями (колісні формули 4X4, 6X6);
автомобілі високої прохідності, що мають спеціальне компонування або конструкцію, - чотиривісні або багатовісні з усіма привідними осями, а також напівгусеничні і автомобілі-амфібії.
Автомобілі підвищеної і високої прохідності, спеціально сконструйовані для важких дорожніх умов, можуть працювати без зниження продуктивності, незважаючи на перешкоди і труднопрохідні ділянки. Ці автомобілі є
18
специфічними транспортними засобами, що мають свої конструктивні і компоновочні особливості, продиктовані їхнім призначенням і характером використання.
До основних показників прохідності автомобіля відносять геометричні і опорно-тягові.
Геометричні показники.
Просвіт - це відстань П між нижчою точкою автомобіля і дорогою, що характеризує можливість руху автомобіля без зачіпання зосереджених перешкод (мал. 4).
Радіуси поздовжньої рпр і поперечної рпоп прохідності являють собою радіуси окружностей, дотичних до коліс і до нижчої тоски автомобіля, розташованої усередині бази (колії). Ці радіуси характеризують висоту і обрис перешкоди, що може перебороти автомобіль, не зачіпаючи за неї. Чим вони менше, тим в автомобіля більше здатність переборювати значні нерівності дороги без зачіпання за них своїми нижчими точками.
Передній an1 і задній аП2 кути прохідності — кути, утворені опорною поверхнею дороги і площиною, дотичною до передніх або задніх коліс і до виступаючих нижчих точок передньої або задньої частини автомобіля.
Максимальна висота порога, що може подолати колесо. Для ведених коліс практично його максимальна висота становить 0,35 — 0,65 R. Максимальна висота перешкоди, подоланого привідним переднім колесом, може бути більше радіуса колеса R, і часто обмежується не тяговими можливостями автомобіля або зчепленням ведучих колесі дорогою, а малими величинами кутів прохідності або просвіту.
Рис. 4. Геометричні показники прохідності
Максимальна висота порога значно залежить і від форми його кромки. Так, наведені величини порогів справедливі для прямокутної кромки. Якщо ж кромка має закруглену форму або зминається в процесі подолання нерівності, гранична висота порога збільшується.
5. Мінімально необхідна ширина проїзду, пов'язана з мінімальною величиною радіуса повороту автомобіля. Ця величина характеризує властивість автомобіля маневрувати на малих площадках, наприклад, у кар'єрах, на товарних дворах залізничних станцій, на будівництвах і т.п. Тому прохідність автомобіля в горизонтальній площині часто визначають як окрему
19
експлуатаційну властивість - маневреність. Найбільш маневреними є автомобілі з усіма керованими колісьми. У випадку буксирування причепів або напівпричепів маневреність автомобіля погіршується, тому що при поворотах автомобільного поїзда причіп зміщається до центра повороту. Саме тому ширина смуги руху автопоїзда більше, ніж в автомобіля без причепа.
Ширина смуги руху автопоїзда збільшується зі збільшенням кількості буксируємих причепів, бази і ширини причепа, а також довжини дишля.
Опорно-тягові показники.
1. Питомий тиск шин qш на опорну поверхню. Визначається як відношення вертикального статичного навантаження на шину Gш до площі контакту F, заміряної по контуру:
Тиск коліс на опорну поверхню має велике значення для прохідності автомобіля, особливо при русі по піску, ріллі, бруду і т.д. Чим менше тиск коліс, тим менше глибина утвореної колії, отже, менше опір коченню і більше прохідність автомобіля.
Коефіцієнт збігу колії цс являє собою відношення ширини колії ап, утвореної передніми колісьми, до ширини колії а3, утвореної іншими колесами. При повному збігу колії задні колеса котяться по ґрунті, ущільненому передніми колесами, і опір коченню при цьому мінімальний. При nс =/= 1 затрачається додаткова енергія через руйнування задніми колесами ущільнених стінок колії, утвореної передніми колесами. Тому в автомобілів підвищеної прохідності часто на задні колеса встановлюють одинарні шини, зменшуючи тим самим опір коченню.
Прохідність автомобіля по слизьких дорогах. На слизьких дорогах (вологі і зледенілі покриття, укочений сніг) прохідність обмежується буксуванням коліс (див. гл. 4).
Розділ 2. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВОДІННЯ АВТОМОБІЛЯ
ПОНЯТТЯ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ВОДІЯ
Фізичні й психофізіологічні вимоги до водіїв транспортних засобів можуть бути визначені виходячи з аналізу діяльності водія автомобіля. Водій повинен сприймати велику кількість інформації про характер і режим руху всіх його учасників, про стан значної кількості параметрів дороги, навколишнього середовища, засобів регулювання, про стан вузлів і агрегатів автомобіля (за допомогою різних приладів) і т.д. Водій повинен не тільки сприймати великий потік інформації, але і проводити її переробку (аналіз), у результаті чого приймати відповідне рішення і на його підставі робити певні дії. Весь цей процес від сприйняття до здійснення дії вимагає певної витрати часу. З огляду на швидкоплинність сформованої шляхово-транспортної ситуації, водій може виконати неправильні дії. До них приводять наступні причини:
20
недолік (дефіцит) часу на весь процес сприйняття, переробки, ухвалення рішення і здійснення відповідної дії;
сприйняття водієм вихідної інформації не відповідає дійсності (наприклад, червоний сигнал світлофора прийнятий за зелений);
інформація сприйнята правильно, однак її переробка невірна (наприклад, водій при наближенні до перехрестя вважає, що палаючий жовтий сигнал світлофора зміниться зеленим, однак включається червоний);
сприйняття, переробка інформації правильні, однак ухвалене рішення невірне (наприклад, замість маневру, єдино необхідного в сформованій шляхово-транспортній ситуації, водій приймає рішення негайно гальмувати);
всі попередній відповідній дії елементи процесу (сприйняття, переробка інформації, ухвалення рішення) правильні, однак помилково сама дія (наприклад, прийняте правильне рішення провести екстрене гальмування, однак водій помилково натискає на педаль акселератора, збільшуючи тим самим швидкість).
Необхідно відзначити, що перераховані причини можуть статися, крім того, наслідком психічного стану водія в цей момент. От чому водієві при керуванні автомобілем важливо зберігати тривалий час оптимальний психічний стан, при якому найбільше швидко і якісно протікає весь процес від сприйняття інформації до здійснення відповідних дій у постійно мінливих шляхово-транспортних ситуаціях. Відхилення в ту або іншу сторону від оптимального психічного стану утрудняють процес сприйняття і переробки інформації і тим самим збільшують імовірність помилкових дій водія. Саме тому психічні особливості водія мають велике значення для продуктивної і безаварійної роботи.
Для правильного розуміння індивідуально-психологічних особливостей водія недостатньо тільки вивчення окремих психічних процесів, необхідне знання психічних властивостей, що характеризують людину як особистість. Адже особистість складається з великого різноманіття якостей, взаємозалежних між собою. Це - здатності, інтереси, темперамент, характер, схильності, відношення до своєї професії і інших видів діяльності, до суспільної роботи і т.д. Особистісні якості водія багато в чому визначають його професійні якості, що підтверджується існуючим виразом «Людина водить автомобіль так, як вона живе».
Статистика говорить про велику кількість дорожньо-транспортних випадків (ДТП) з вини водія.
Аналіз цих подій дозволяє виявити фактори, що їх викликали (перевищення швидкості, недотримання черговості проїзду перехресть і т.п.), однак не завжди вдається з'ясувати істинні причини ДТП. І якщо можна кваліфікувати дії водія, що зробив ДТП, як необережні, легковажні та ін., то причину подібних дій насамперед варто шукати в самій особистості водія з його переживаннями, життєвими потребами, конфліктами, радостями і прикростями. Це закономірно. Турботи, неприємності,. образи не залишають водія навіть під час їзди, хоча увага його повинна бути повністю спрямована на сприйняття .дорожньої обстановки. І якщо під час цієї досить напруженої
21
діяльності водій думає про свої конфлікти, то негативний емоційний стан може виявитися причиною дорожньо-транспортного випадку.
Діяльність водія сприяє формуванню рис характеру, що мають безпосереднє значення в його професії. До таких рис відноситься відповідальність, ініціатива, воля, наполегливість і т.д.