Перша допомога при зупинці дихання і серцевої діяльності

Травми і ряд інших нещасних випадків (отруєння чадним газом, електротравма та ін.) можуть призвести до смерті у випадку зупинки дихання або серцевої діяльності.

Порушення дихання відбувається внаслідок утруднення доступу повітря в легені, наприклад у випадку потрапляння в дихальні шляхи сторонніх предметів, крові, слизу, блювотних мас, у випадку западання язика в носоглотку. У результаті недостатнього надходження в тканині кисню і нагромадження в них вуглекислоти розвивається стан, який називається асфіксією. Загальна тривалість гострої асфіксії в людини дорівнює 3 - 4 хв, потім наступає зупинка дихання при триваючих ще якийсь час серцевих скороченнях. Ці порушення можна попередити. Якщо виникла механічна асфіксія, необхідно терміново усунути перешкоду, що порушує прохідність дихальних шляхів: пальцями за допомогою хустки, марлі очистити порожнину рота від слизу, згустків крові, землі, піску, блювотних мас і інших сторонніх тіл. Якщо язик западає, потрібно витягнути його з рота або висунути вперед нижню щелепу за підборіддя і повернути голову набік.

Зупинка дихання і серцевої діяльності є найважчими ускладненнями, які найчастіше наступають раптово. Тканини людського організму перестають одержувати необхідний для життя кисень. Найбільш чутливі до недостачі кисню клітини кори головного мозку, що зберігають життєздатність протягом 5 - 6 хв після припинення подачі кисню, після чого наступає смерть. Підкіркові утворення, у тому числі і життєво важливі центри дихання і кровообігу, є більше стійкими до кисневого голодування, відновити їхню функцію можна через 8 - 10 хв послу клінічної смерті, однак повернути до життя весь організм уже неможливо. От чому при зупинці дихання і серцевої діяльності потрібно почати реанімаційні заходи в перші 3 - 4 хв, щоб штучним шляхом підтримати життєдіяльність клітин кори головного мозку.

79

Для того щоб встановити, чи працює серце, потрібно перевірити пульсацію сонних артерій, поклавши кінчики пальців на шию зовні від дихального горла, або послухати серцебиття, приклавши вухо до грудної клітини в області лівого соска.

Якщо в людини припинився подих, потрібно приступитися до проведення штучного дихання, щоб наситити кров киснем. Якщо ж відсутні і ознаки серцевої діяльності, то поряд зі штучним диханням варто проводити зовнішній масаж серця. Починати треба завжди зі штучного дихання. Найбільш простим і ефективними є способи «рот у рот» і «рот у ніс».

Потерпілого треба покласти на спину на рівну поверхню, голову закинути. Людина, яка надає допомогу робить максимально глибокий вдих і, притиснувши свій pот до його рота (носу), робить енергійний видих. З гігієнічних міркувань можна на рот і ніс потерпілого покласти марлеву серветку.

При штучному диханні «рот у рот» варто затиснути ніс потерпілого, а при способі «рот у ніс» затиснути його рот, щоб не було витоку повітря. Якщо вдихання проводиться правильно, то відзначається розширення грудної клітини. Якщо цього не спостерігається, то потерпілому треба відкрити рот ширше і продовжувати штучне дихання. Видих відбувається пасивно за рахунок еластичності легеневої тканини і грудної клітини. Таких вдихів потерпілому роблять 14 - 16 в одну хвилину, дітям же - 18 - 24.

Інші способи вентиляції легенів менш ефективні, чим штучне дихання, засноване на принципі вдмухування повітря в легені.

По способу Сильвестра (мал. 18, а) потерпілого укладають на спину з опущеною головою (щоб уникнути влучення вмісту шлунка в легеневі шляхи), з розкритим ротом і фіксованим у витягнутому положенні язиком. Проводячи штучне дихання - стають в голові хворого, бере його руки за середню третину передпліч і відводить їх догори за голову до горизонтальної лінії (вдих). Через 1 - 2 с опускають руки, згинаючи їх у ліктьових суглобах і придавлюють до грудної клітини. У хвилину роблять 12 - 16 таких рухів.

По способу Шефера (мал. 18, б) потерпілого укладають на живіт і проводять методичне здавлювання грудної клітини попереду і позаду 12 - 16 разів у хв.

Методи Сильвестра і Шефера протипоказані при травмах грудної клітини, метод Сильвестра - при переломах верхніх кінцівок.

Продовжувати штучне дихання треба до відновлення подиху і пульсу або появи безсумнівних ознак життя.

Техніка зовнішнього масажу серця (мал. 19). Потерпілого укладають спиною на тверду поверхню, краще на висоті стола. Людина, яка надає допомогу стає ліворуч від потерпілого, ліву долоню кладе йому на область серця, накриває зверху правою рукою і проводить енергійний поштовх, щоб струс грудної клітини поширився на серцевий м'яз. Грудну клітину здавлюють строго вертикально на 4 - 5 см із частотою 60 разів у хвилину. У дітей масажують серце однією рукою.

Якщо в потерпілого наступила зупинка дихання і серцевої діяльності, то зовнішній масаж серця проводять поряд зі штучним диханням у перервах між

80

вдихами, але неодночасно, навіть якщо допомогу роблять дві людини. Після 3 - 4 енергійних поштовхів в області серця проводиться видих у рот потерпілого.

Рис. 18. Штучне дихання: а — по способу Сильвестра; б — по способу Шефера

Рис. 19. Зовнішній (закритий) масаж серця:

81

а — механізм дії закритого масажу серця; б — техніка зовнішнього масажу серця

Ефективність зовнішнього масажу проявляється через якийсь час: з'являється пульс на великих артеріях, рожевіють губи, що були раніше синього кольору, а також відновлюється самостійний подих. Свідомість звичайно відновлюється пізніше. Навіть при відсутності помітного лікувального ефекту зовнішній масаж серця дозволяє зберегти кровопостачання мозку до прибуття викликаних відразу ж після нещасного випадку фахівців-медиків.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПО НАДАННЮ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ

ПОТЕРПІЛИМ У ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОМУ ВИПАДКУ

У більшості випадків дорожньо-транспортні випадки відбуваються далеко від медичних установ і пунктів зв'язку, за допомогою яких можна викликати «швидку допомогу». Саме ця обставина, а також і те, що водії раніше інших можуть надати допомогу, зобов'язує їх уміти надавати першу медичну допомогу, тобто проводити найпростіші невідкладні заходи для порятунку життя потерпілих. Водії автомобілів і інших транспортних засобів, причетні і непричетні до дорожньо-транспортного випадку, але знаходяться поблизу, зобов'язані негайно зупинитися і надати допомогу людині, яка її потребує. Ненадання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, карається за законом.

Послідовність дій при наданні допомоги потерпілим повинна бути наступна.

Організація виклику «швидкої допомоги». Одного із присутніх потрібно послати до найближчого телефону із завданням повідомити в лікувальну установу і відділення міліції про характер і місце дорожньо-транспортного випадку, кількості потерпілих.

Витягування потерпілих з розбитого автомобіля. Дорожньо-транспортні випадки на дорогах часто супроводжуються складними переломами, черепно-мозковими травмами, ушкодженнями хребта. У потерпілого може бути відразу кілька травм. Тому виносити його з автомобіля треба дуже обережно. Не можна смикати і згинати йому тулуб, руки або ноги, витягати їх силою. Треба постаратися усунути все, що втримує потерпілого.

Якщо людина знепритомніла і перебуває в неприродному положенні, виносити його з автомобіля потрібно вдвох або втрьох, намагаючись не змінювати цього положення. З особливою увагою варто поставитися до потерпілих при підозрі на перелом хребта, не переміщати їх без гострої потреби, тому що це може викликати параліч. Таку людину потрібно покласти на спину або живіт з таким розрахунком, щоб місце ушкодження не ущемлялося.

82

Надання першої медичної допомоги. В витягнутого з автомобіля потерпілого потрібно послабити краватку, розстебнути комір, пояс, щоб не утруднялось дихання.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно у всіх випадках накладати шини, а при їхній відсутності робити фіксацію підручними предметами (дошками, прутками); якщо в потерпілого виникла кровотеча, варто вжити заходів до тимчасової її зупинки.

Надання першої допомоги повинне проводитися швидко і не заподіювати постраждалому зайвого болю.

Транспортування потерпілих у лікувальну установу. Коли все можливе для порятунку потерпілих на місці події зроблено, а «швидку допомогу» викликати не можна або ясно, що вона прибуде пізно, потрібно подбати про доставку потерпілих у найближчу лікувальну установу. Діяти треба з такою ж обережністю і увагою, як і при витягуванні їх з аварійного автомобіля. Коли виникає необхідність підняти потерпілого, варто користуватися такими способами:

встати на коліно збоку від потерпілого, підвести руки під лопатку, голову, шию і підняти його;

встати на коліна в головах потерпілого, підвести руки під плечі і підняти його.

Ні при яких умовах не дозволяється самостійне пересування потерпілого у випадку ушкодження нижніх кінцівок, черепа, органів грудної і черевної порожнини.

Якщо необхідно перенести потерпілого на носилках, його укладають обережно, без струсу і у зручному для нього положенні. Носилки ставлять поруч із потерпілим з боку ушкодження. Два чоловіки встають поруч із хворим на одне коліно, один з них підводить руки під голову, шию і спину, інший - під хрестець і гомілки. Третя людина посуває під потерпілого носилки. Піднімати носилки потрібно обережно і одночасно, іти обов'язково в ногу, короткими кроками, злегка згинаючи ноги в колінах. При підйомі в гору потерпілого переносять головою вперед, при спуску з гори - ногами вперед, за винятком випадків ушкодження нижніх кінцівок. Завжди потрібно намагатися зберегти потерпілому горизонтальне положення.

83

Рис. 20. Перенесення потерпілого однією людиною

У тих випадках, коли потерпілого необхідно перенести на руках, необхідно скористатися наступними прийомами:

якщо переносить одна людина, вона підводить одну руку під сідниці, іншу - під спину, обережно піднімає потерпілого і несе (мал. 20);

якщо переносять два чоловіки, вони стають по обидва боки потерпілого на одне коліно — на те, що ближче до голови потерпілого, підводять одну руку під спину, а іншу під сідниці, піднімають і несуть не в ногу; при несвідомому стані найбільш зручний спосіб перенесення «один за одним» (мал. 21, а);

якщо потерпілого можна за станом здоров'я переносити в сидячому положенні, то легше це зробити на «сидінні із двох рук», - переносять із трьох рук створюють сидіння, а четвертою рукою підпирають спину (мал. 21,6) або на «замку» із чотирьох рук (мал. 21,0).

Транспортування залежно від характеру ушкодження здійснюють за наступними правилами:

при переломах кісток черепа, ушкодженнях голови і головного мозку, при переломах хребта і кісток таза потерпілого транспортують тільки в горизонтальному положенні;

при переломах ребер, ключиць найбільш безболісне транспортування в положенні сидячи, але коли потерпілий не може сидіти, транспортування здійснюють на носилках з наданням йому напівсидячого положення;

при пораненнях грудної клітини потерпілого укладають на поранений бік або на спину в напівсидячому положенні;

при пораненні шиї попереду потерпілому надають напівсидяче положення з нахилом голови до грудей убік поранення;

при пораненнях живота і при внутрішніх кровотечах потерпілого укладають на спину, під коліна і хрестець підкладають подушку або інший предмет, що її заміняє;

при непритомному стані потерпілого укладають так, щоб голова його була нижче ніг.

Рис. 21. Перенесення потерпілого двома носіями:

а — спосіб «один за одним»; б — на «замку» із трьох рук; в — на «замку» із чотирьох рук

84

Варто передбачити всі особливості майбутнього транспортування: його дальність і якість дороги, мороз і непогоду, характер отриманих травм, стан потерпілого; подбати про те, щоб воно не погіршувалося в результаті перевезення. У всіх випадках вжити заходів по попередженню і боротьбі із травматичним шоком. Якщо відносно недалеко перебуває велика лікарня або клініка, краще доставити потерпілого прямо туди, минаючи навіть ближній медпункт. Якщо до великої лікувальної установи далеко, пораненого потрібно везти в найближчу медичну установу. Після прибуття не виносьте його з автомобіля, а попросіть медичних працівників підійти до потерпілого оглянути його і вирішити питання про подальші дії

Ніколи не можна залишати поранених без допомоги і відправляти їх без супровідного, котрий може знадобитися, щоб надати необхідну допомогу в дорозі.