Методи контролю якості продукції та послуг

Під контролем якості розуміють перевірку відповідності кількісних або якіс­них характеристик продукції чи процесу, від якого залежить якість продукції, вста­новленим технічним вимогам.

Сутність контролю полягає в отриманні інформації про стан об'єкта контролю і порівнянні результатів з встановленими вимогами, зафіксованими в кресленнях, стандартах, ТУ, договорах на поставку, документах.

Організація контролю якості — це система технічних і адміністративних за­ходів, спрямованих на забезпечення виробництва продукції, яка б повністю відпові­дала вимогам нормативних документів.

Слід зауважити, що існують різні причини змін якості. Розглянемо їх:

• випадкові зміни — це сума численних "випадкових причин", вплив кожної з яких незначний, до того ж окрему причину для будь-якої великої складової сукупних змін встановити неможливо. Виробництву і контролю завжди при­таманна стабільна "система випадкових причин";

• невипадкові зміни — це зміни (коливання) внаслідок "невипадкових причин" (причин систематичних похибок), які характеризують відмінності між пра­цівником, машинами, матеріалами, методами, у кожному факторі в часі. За наявності "невипадкових причин" зміни не відбуваються за очікуваними схе­мами, і вважається, що процес "некерований".

Насамперед варто визначитися з термінологією, щоб усунути плутанину при використанні понять. Основні терміни і визначення встановлено у ДСТУ 32309-5 "Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення".

Контроль – це діяльність, яка складається з вимірювань, експертизи, випробу­вань чи оцінювання однієї або кількох характеристик з метою калібрування об'єкта і порівняння отриманих результатів з установленими вимогами для визначення того, чи досягнуто відповідність для кожної з цих характеристик.

Контрольована партія продукції – сукупність одиниць продукції одного най­менування, типономіналу чи типорозміру та виконання, вироблена протягом виз­наченого проміжку часу в одних і тих самих умовах і одночасно пред'явлена для контролю. Вироблена продукція може бути в процесі виготовлення, добування, ре­монту, зберігання, транспортування, експлуатації.

Контроль за кількісною ознакою – контроль якості продукції, під час якого визначають значення її параметра, а наступне рішення про контрольовану сукуп­ність чи процес приймають залежно від порівняння їх з контрольним нормативом.

Контроль за якісною ознакою – контроль якості продукції, під час якого кожну перевірену її одиницю зараховують до певної групи, а подальше рішення щодо контрольованої сукупності чи процесу приймають залежно від співвідно­шення кількості її одиниць, що опинилися у різних групах.

Контроль за альтернативними ознаками – контроль, за яким певні характе­ристики оцінюються та класифікуються як відповідні або невідповідні встановле­ним вимогам без проведення вимірів.

План контролю — сукупність вимог і правил, яких слід дотримуватись, обира­ючи рішення про прийняття партії продукції. Сукупність вимог і правил — обсяг контрольованої партії, рівень і вид контролю, тип плану вибіркового контролю, обсяг вибірки, контрольні нормативи, вирішальні правила тощо.

Вид контролю – класифікаційне угруповування контролю за певними озна­ками.

Засіб контролю – правила застосування певних принципів і методів конт­ролю.

Технічний контроль – це перевірка відповідності об'єкта контролю встанов­леним технічним вимогам.

Стабільність технологічного процесу – властивість технологічного процесу, яка зумовлює сталість розподілу ймовірностей його контрольованих параметрів протягом певного проміжку часу без втручання ззовні.

Статистичне регулювання технологічного процесу – коригування значень параметрів технологічного процесу за результатами вибіркового контролю конт­рольованих параметрів, здійснюване для технологічного забезпечення належного рівня якості продукції.

Статистичний контроль якості продукції – вибірковий контроль якості про­дукції, що ґрунтується на застосуванні методів математичної статистики для пере­вірки відповідності якості продукції встановленим вимогам і прийняття рішення. Методи математичної статистики дозволяють оцінювати якість великої партії про­дукції за результатами контролю малої вибірки (проби).

Схема статистичного приймального контролю – повний комплект планів вибіркового контролю, поєднаний із сукупністю правил застосування цих планів.

Обмежений контроль – статистичний приймальний контроль, який слід при­пинити в момент, коли встановлено, що обсяг отриманої інформації достатній для прийняття рішення щодо партії продукції.

Рівень контролю – характеристика плану контролю, яка пов'язує обсяг ви­бірки з обсягом партії продукції.

Випробування – експериментальне визначення кількісних та/або якісних ха­рактеристик продукції, процесу або послуги відповідності до встановленої проце­дури.

Сертифікаційні випробування продукції здійснюються у випробувальних ла­бораторіях (центрах), акредитованих у системи сертифікації УкрСЕПРО.

Випробувальна лабораторія – лабораторія, що проводить сертифікаційні випробування.

Акредитація лабораторій – офіційне визнання того, що випробувальна лабо­раторія правоздатна здійснювати сертифікаційні випробування.

Партія продукції – сукупність одиниць штучної продукції або обсяг нештучної продукції.

Вибірка – мала кількість штучної продукції, взятої з партії, що оцінюється, для контролю. У вибірці контролюються всі вироби (суцільний контроль).

Проба – малий обсяг нештучної продукції, взятої з партії для контролю.

Контрольний норматив (бракувальне число) – кількісна або якісна характе­ристика допустимих або неприпустимих дефектів у вибірці, від якої залежить ре­зультат контролю, що визначається вирішальним правилом. Наприклад, системи бездефектного виготовлення продукції (БВП, 52Б) передбачають відхилення пар­тії, якщо у вибірці є хоча б один дефект (контрольний норматив рівний нулю).

Вирішальне правило – метод оцінювання якості партії за якістю вибірки (проби).

Перевірку продукції (технічний контроль і випробування) проводять:

• служба Головного контролера — відділ технічного контролю (ВТК);

• бюро технічного контролю в цехах (БТК);

• контрольні пости на дільницях і робочих місцях;

• робітники, переведені на самоконтроль;

• представники замовника на підприємстві (якщо це зазначено у контракті на поставку);

• представники Держспоживстандарту та ін.

Технічний контроль та випробування здійснюються у випробувальних лабора­торіях (центрах), що акредитувалися в системи сертифікації УкрСЕПРО.

Перед запуском матеріалів і комплектуючих виробів у виробництво потріб­но проводити перевірку їх відповідності встановленим вимогам (вхідний конт­роль).

На певних етапах виробничого процесу здійснюється операційний контроль і випробування продукції.

Перевірка продукції може включати:

• контроль перших зразків при освоєнні виробництва;

• вибірковий контроль (контроль зразків через певні інтервали впродовж всьо­го виробничого процесу);

• суцільний контроль (кожної одиниці продукції);

• летючий контроль окремих виробів та/або операцій.

Продукцію не слід передавати на наступні операції, доки вона не пройде пере­вірку. Невідповідна продукція має бути зареєстрована і проаналізована, відокрем­лена або ізольована, відремонтована, перероблена, знижена в сорті або утилізована. Відремонтована і/або перероблена продукція підлягає повторній перевірці.

Продукція не підлягає реалізації до завершення виконання з позитивним ре­зультатом усіх передбачених перевірок.

Завдяки ідентифікації можна відрізнити перевірену продукцію від неперевіреної, відповідну від невідповідної

Узагальнювальну класифікацію видів контролю якості наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Класифікація виді в контролю якості

Вид контролю	Зміст
За стадіями життєвого циклу продукції	• створення: проведення НДДКР, виготовлення дослідного зразка, його випробування та доведення; • виготовлення: серійний або масовий випуск продукції; • обіг: транспортно-монтажні роботи; • споживання (експлуатація)
За об'єктами	• предмети праці (продукція); • засоби виробництва (устаткування, обладнання, інструменти); • технології; • виконавці; • умови виробництва
Залежно від об'єкта контролю	• контроль якості продукції; • контроль товарної та супровідної документації; • контроль технологічного процесу; • контроль засобів технічного обладнання; • контроль технологічної дисципліни; • контроль кваліфікації виконавців; • контроль проходження рекламації; • контроль дотримання експлуатації
За стадіями виробничого процесу	• вхідний контроль матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енерго­ носіїв, що надходять у виробничий процес; • операційний контроль заготівок, деталей, вузлів; • приймальний (кінцевий) контроль готової продукції
За виконавцями	• самоконтроль (самими робітниками продукції); • контроль ВТК; • приймання продукції Замовником; • технічний нагляд Держспоживстандарту України
За ступенем охоплення продукції	• суцільний — кожного виробу; • вибірковий — малої вибірки (проби) з великої партії продукції з висновком за результатами контролю вибірки (проби) про якість всієї партії
За часом проведення	• безперервний; • періодичний; • летючий (в будь-який час будь-якої продукції)
Залежмо від рівня технічної оснащеності	• ручний; • механізований; • автоматизовані системи; • автоматичні системи; • активний контроль
За можливістю подальшого використання продукції	• неруйнівний, без пошкодження об'єктів, що дають змогу оцінити широке коло показників якості; • що руйнує (пошкоджує)
За впливом на виробничий процес	• пасивний (діяльність, що констатує); • активний — впливати на параметри виробничого процесу, відвертаючи виникнення дефектів. Слугує гарантією якості продукції

При цьому зрозумілою стає зацікавленість до застосування методів неруйнів­ного контролю, без пошкодження об'єктів, що дозволять контролю оцінити широке коло показників якості. Сучасні методи неруйнівного контролю сприяють виявлен­ню поверхневих та внутрішніх дефектів (несуцільності, сторонні включення, трі­щини, корозію), досліджувати структуру матеріалу та його фізико-хімічні власти­вості, вимірювати товщини стінок, покриття тощо. Методи неруйнівного контролю істотно розширюють можливості виявлення дефектів мікронного розміру, що тіль­ки зароджуються (руйнівних тріщин), володіють швидкістю та помірною вартістю контролю, дають змогу проконтролювати весь обсяг продукції, що майже знижує ризик невиявлення дефектних виробів.

Методи неруйнівного контролю можна застосовувати на всіх стадіях життє­вого циклу продукції. Скажімо, їх використання за вхідним контролем запобігає від надходження на виробництво недоброякісних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. МНК деталей, агрегатів і готової продукції зводить до мінімуму виробничі дефекти. МНК сприяє впровадженню прогресивного мето­ду зберігання, експлуатації та ремонту техніки за станом. Застосування цього методу під час ремонту скорочує обсяг демонтажних робіт і підвищує якість дефектації.

Класифікацію видів неруйнівного контролю наведено в табл. 3.

Таблиця 3