48.Система попередження пожеж система предупреждения пожаров

Данная система предназначена для обнаружения начальной стадии пожара, передачи извещения о месте и времени его возникновения и при необходимости включения автоматических систем пожаротушения и дымоудаления.

Эффективной системой оповещения пожарной опасности является применение систем сигнализации.

Система пожарной сигнализации должна:

- быстро выявить место возникновения пожара;

- надёжно передавать сигнал о пожаре на приёмно-контрольное устройство;

- преобразовывать сигнал о пожаре в форму, удобную для восприятия персоналом охраняемого объекта;

- оставаться невосприимчивой к влиянию внешних факторов, отличающихся от факторов пожара;

- быстро выявлять и передавать извещение о неисправностях, препятствующих нормальному функционированию системы.

Средствами противопожарной автоматики оборудуют производственные здания категорий А, Б и В, а также объекты государственной важности.

Система пожарной сигнализации состоит из пожарных извещателей и преобразователей, преобразующих факторы появления пожара (тепло, свет, дым) в электрический сигнал; приёмно-контрольной станции, передающей сигнал и включающей световую и звуковую сигнализацию; а также автоматические установки пожаротушения и дымоудаления.

Обнаружение пожаров на ранней стадии облегчает их тушение, что во многом зависит от чувствительности датчиков.

Извещатели, или датчики, могут быть различных типов:

- тепловой пожарный извещатель – автоматический извещатель, который реагирует на определённое значение температуры и (или) скорость её нарастания;

- дымовой пожарный извещатель – автоматический пожарный извещатель, который реагирует на аэрозольные продукты горения;

- радиоизотопный пожарный извещатель – дымовой пожарный извещатель, который срабатывает вследствие влияния продуктов горения на ионизированный поток рабочей камеры извещателя;

- оптический пожарный извещатель – дымовой пожарный извещатель, который срабатывает вследствие влияния продуктов горения на поглощение или распространение электромагнитного излучения извещателя;

- пожарный извещатель пламени – реагирует на электромагнитное излучение пламени;

- комбинированный пожарный извещатель – реагирует на два (или больше) фактора пожара.

Тепловые извещатели подразделяются на максимальные, которые срабатывают при повышении температуры воздуха или охраняемого объекта до величины, на которую они отрегулированы, и на дифференциальные, которые срабатывают при определённой скорости нарастания температуры. Дифференциальные термоизвещатели обычно могут работать также в режиме максимальных.

50.Основні причини пожеж

Основні причини пожеж

Характерні причини виникнення пожежі в промислових будівлях (за статистичними даними): □ електротехнічні (порушення правил експлуатації машин і приладів) - 27,6 %; □ необережне поводження з вогнем (сірниками, свічками, а також при розігріванні двигунів) - 22.3 %; □ порушення технологічних процесів (зіпсування промислового обладнання, від статичної електрики) - 9 %; □ порушення правил пожежної безпеки при проведенні газо-електрозварювальних робіт - 10,8 %; □ зіпсування печей, неправильне улаштування їх. порушення правил пожеж­ної безпеки при їх експлуатації - 5,4 %; □ іскри від паровозів, котельних машин, устаткування - 2,1 %; □ підпали – 3,1 %; □ дитячі пустощі і вогнем – 2,2 %; □ невстановлені та інші причини – 17,6 %. У виробничій сфері часто виникають пожежі через куріння в недозволених місцях та під час виконання так званих вогневих робіт. Значний відсоток пожеж спричинений незадовільним станом електричного устаткування та приладів, а також порушенням правил їх монтажу та експлуатації. До чинників, що можуть викликати пожежу саме з цієї причини, належать: короткі замикання, несправності електроустаткування та приладів, струмові перевантаження, що виникають у силових та освітлюваних електромережах, великі значення перехідних опорів. Короткі замикання виникають унаслідок неправильного монтажу або експлуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції. Струм короткого замикання залежить від потужності джерела струму, відстані від джерела струму до місця замикання та виду замикання. Великі струми замикання зумовлюють іскріння та нагрівання струмопровідних частин до високої температури, що може бути причиною займання ізоляції провідників та горючих будівельних конструкцій, які знаходяться поряд. Струмові перевантаження виникають при ввімкненні у мережу додаткових споживачів струму або при зниженні напруги в мережі. Тривале перевантаження призводить до нагрівання провідників, що може спричинити займання ізоляції. Збільшення місцевих перехідних опорів виникає внаслідок окиснення або недостатньо щільного з'єднання електричних контактів. Іскріння, що з'являється при цьому, може ініціювати пожежу. Для запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи та кабелі з'єднують скручуванням жил, а потім спаюють їх оловом без застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з'єднують гільзами. Вибір типу електроустаткування, схеми електропроводки, використовуваних матеріалів, площі поперечного перерізу провідників, виду ізоляції залежить від ступеня вибухопожежонебезпеки навколишнього середовища, режиму роботи електроустановок та можливих перевантажень.

46.Кваліфікаційні групи працюючих з електрообладнанням

До електротехнічного персоналу належать особи, які обслуговують і експлуатують електроустановки. Від кваліфікації електротехнічного персоналу, його знань та навичок істотно залежить безпека при експлуатації та обслуговуванні електроустановок. Для електротехнічного персоналу встановлено п'ять кваліфікаційних груп з електробезпеки.

I группа

Надається особам, які не мають спеціальної електротехнічної підготовки, але мають елементарну уяву про небезпеку ураження електричним струмом і про заходи електробезпеки під час роботи на обслуговуваній дільниці, електроустановці. Незалежно від посади і фаху працівник повинен пройти інструктаж з електробезпеки. Для І групи мінімальний стаж роботи в електроустановках і видача посвідчень працівникам не передбачається.

II група.

Особи цієї групи повинні бути елементарно технічно обізнаними з електроустановками, чітко уявляти небезпеку ураження електрострумом, наближення до струмовідних частин, знати основні заходи безпеки під час роботи на електроустановках, уміти надати першу допомогу потерпілим.

III група.

Особи, що належать до цієї групи, повинні: знати будову і улаштування електричних установок та вміти їх обслуговувати; мати уявлення про небезпеку під час обслуговування електричних установок; знати загальні правила безпеки, правила допуску до роботи в електричних установках напругою до 1000 В, спеціальні правила безпеки з тих видів робіт, які входять до кола обов'язків даної особи; вміти здійснювати нагляд за тими, хто працює з електроустановками та надавати першу допомогу потерпілим.

IV група.

Особи цієї групи повинні бути обізнаними з електротехніки в обсязі спеціалізованого профтехучилища; чітко уявляти небезпеку під час роботи на електроустановках; досконало знати правила технічної експлуатації (ПТЕ) та правила технічної безпеки (ПТБ) при експлуатації електроустановок; знати установку настільки, щоб вільно орієнтуватись у тому, які саме елементи повинні бути вимкненими для безпечного виконання робіт; перевіряти дотримання необхідних вимог безпеки; вміти організовувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд за ними в електричних установках напругою до 1000 В; знати схему та обладнання своєї дільниці; вміти навчати працівників інших груп правилам безпеки і наданню першої допомоги потерпілим.

V група.

Особи цієї групи повинні знати всі схеми та обладнання своєї дільниці; ПТЕ та ПТБ у загальній та в спеціальній частинах; усвідомлювати, чим зумовлена та чи інша вимога правил; уміти організувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд в електричних установках будь-якої напруги; вміти навчати працівників інших груп правилам безпеки і наданню першої допомоги потерпілим.

49.Способи та засоби пожежогасіння

Гасіння пожеж може бути виконано:

• охолодження речовин, що горять;

• ізоляція речовин, що горять від кисню повітря;

• зниження концентрації кисню;

• спеціальними хімічними сполуками.

Для гасіння пожеж використовують: воду, водяний пар, хімічну та повітряно-механічну піну, інертні гази, вуглекислоту, порошки, спеціальні хімічні речовини і сполуки, вибухи.

Воду не можна застосовувати для гасіння речовини, що вступають з нею в реакцію (Na, K), тому при цьому виділяється водень і утворюється вибухова суміш.

Способи пожежогасіння:

1. вода (у вигляді струменя або у розпиленому вигляді),

Водою не можна гасити: легкозаймисті рідини, речовини (карбіди, сілітру, металевий калій, натрій), які із водою утворюють горючі речовини та електрообладнання, що знаходиться під напругою.

2. інертні гази (вуглекислота та ін..).

3. хімічні засоби у вигляді рідини або піни,

4. порошкоподібні сухі суміші (н-д суміш піску з бікарбонатом чи флюсом),

5. пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вогнегасники застосовують при гасінні невеликих пожеж у початковій стадії їх розвитку:

Повітряно-пінні вогнегасники застосовують для гасіння твердих речовин та матеріалів, крім тих, що неможна тушити водою.

Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння невеликих пожеж всіх видів загорання. При їх використання утворюється снігоподібна вуглекислота, яка при випаровування охолоджує речовину та ізолює її від кисню повітря.

Порошкові вогнегасники використовують для гасіння невеликих пожеж лужних металів (калій, натрій), деревини, пластмас тощо.