Повернення до срср

Після 1933 Прокоф'єв разом з сім'єю переїзжає до СРСР (в 1936 — остаточно). Причина повернення Прокоф'єва є предметом дискусій в колі музикознавців.

Головною причиною повернення композитора вважається туга за батьківщиною Окрім того на думку музикознавців характерною рисою характеру Прокоф'єва було бажання бути першим, яке проявлялося в усіх сферах його діяльності. Відомо, що в Європі на той час найбільшу славу композиторів та піаністів плекали С.Рахманінов та І. Стравінський

Радянський період

З поверненням Прокоф'єва до СРСР відбувається різкий стилістичний злам у творчості в бік спрощення, більшої доступності, виразності та класичної строгості музичної мови. Змінюється і образність музики Прокоф'єва. Так, згідно з влучним (і цілком об'єктивним) спостереженням композитора С. М. Слонімського, у центрі симфоній Прокоф'єва стоїть людина, а починаючи з П'ятої симфонії (1944) — радянська людина.

Серед найвизначніших творів, написаних у СРСР — »Ромео і Джульєтта“ (1935), симфонічна казка «Петя і вовк» (1936), кантата до 20-річчя Жовтня (1937), кантата «Олександр Невський» (1939). У 1938 Прокоф'єв здійснює останні гастролі до Європи та США, які відбуваються з блискучим успіхом, зокрема Прокоф'єву пропонують вигідний контракт у Голлівуді, від якого, однак, композитор відмовився.

Під час війни Прокоф'єв відправляється на Кавказ, пізніше в Алма-Ату, де поряд з камерними та симфонічними творами пише фронтові пісні, багато концертує, у 1942 пише музику до фільму «Іван Грозний» (режисер С. Ейзенштейн). Серед найвидатніших творів воєнних років — 7-а фортепіанна соната (перший твір удостоєний Сталінської премії), опера «Війна і мир», 5-а симфонія, балет «Попелюшка».

Серед значних творів Прокоф'єва останніх років — опера «Повість про справжню людину» (1948), 7-ма симфонія (1952, остання Сталінська премія), Симфонія-концерт для віолончелі (1952).Прослушать

Bolero (isp. Bolero) Morisa Ravelya - tvir dlya orkestru, spochatku zadumane yak muzyka dlya baletnoï postanovky. Bulo napysano u 1928 i vpershe vypovnylosya 22 lystopada 1928 roku v paryzʹkiy̆ Hrand-Opera, v khodi vechora baleryny Idy Rubinshtey̆n; orkestrom dyryhuvav Valʹter Straram. Yak zaznachaye Oleksandr May̆kapar, «Bolero» prydbalo osoblyvu populyarnistʹ cherez hipnotychnoho vplyvu nezminnoyu bezlich raziv povtoryuyetʹsya rytmichnoï fihury, na tli yakoï dvi temy takozh provodyatʹsya bahato raziv, demonstruyuchy nadzvychay̆nyy̆ zrostannya emotsiy̆noï napruhy i vvodyachy v zvuchannya vse novi i novi instrumenty [1]. Tryvalistʹ zvuchannya «Bolero» stanovytʹ blyzʹko 15 khvylyn, khocha pry vykonanni v postiy̆nomu tempi, bez pryskorennya, yak tsʹoho vymahav kompozytor, mozhe dosyahaty i 18 khv. I nezvazhayuchy na te shcho Bolero - tanetsʹ kokhannya, Ravelʹ napysav y̆oho pid hul zavodu yakyy̆ znakhodyvsya nedaleko vid budynku muzykanta. U nʹomu zminylysya shumy yaki zavazhaly tvoryty i postiy̆na povtoryuvanistʹ vsʹoho tsʹoho! [Dzherelo?]

Словарь - Открыть словарную статью

Симфонія № 1, Ре мажор  відома під назвою "Класична", написана в 1916-1917 роках. Вперше виконана 21 квітня 1918 року в Петрограді, диригував автор.

Симфонія 4-х-частинна:

1. Allegro

2. Larghetto

3. Gavotta: Non troppo allegro

4. Finale: Molto vivace

Тривалість - до 15 хвилин.

Цю симфонію розглядають як один із перших неокласичних творів - структура, загальний тонус, а також і склад оркестру властиві творчості Й.Гайдна, проте в гармонічній мові яскраво відчувається індивідуальний прокоф'євський стиль. Ідея створення цієї симфонії частково була пов'язана з уроками диригування в класі С.Танєєва, який вчив своїх студентів диригувати саме симфонії Й.Гайдна. Назву "Класична" запропонував сам автор, посилаючись на її класичний, "гайднівський" характер.

Тема: 10 Балет «Ромео і Джульєтта»

Ромео і Джульєтта (op. 64) — балет С. Прокоф'єва за однойменною трагедією Вільяма Шекспіра, написаний у співпраці з режисером Сергієм Радловим і драматургом Адріаном Піотровським 1936 року.

Початкова редакція балету, створена Прокоф'євим у 1935 році, відрізнялася від літературної основи щасливим кінцем. Проте після виходу у 1936 році статей «Сумбур замість музики» і «Балетна фальш», в яких було засуджено театральні твори Шостаковича, автори змінили кінцівку у відповідності до трагедії Шекспіра. Ці статті також відтермінували прем'єрні постановки балету в Ленінграді та Москві.

Прем'єра балету відбулася в 1938 р. в Брно (Чехія). В СРСР балет уперше був поставлений в Театрі ім. Кірова в Ленінграді 11 січня 1940 році балетмейстером Леонідом Лавровським, який також вніс деяки корективи у структуру балету. Головну роль виконала Галина Уланова, за що була нагороджена Сталінською премією. У повоєнний час, 1946 року балет був поставлений у Большому театрі.

2008 року в Нью-Йорку була вперше представлена первісна версія балету, що відродила раніше невідому структуру і щасливий фінал твору Прокоф'єва.

Тема :11 Симфонія №7до дієз мінор

Симфонія № 7, до-дієз мінор тв. 131  — симфонія Сергія Прокоф'єва, написана у 1952 році, за рік до смерті композитора. Вперше виконана 11 жовтня 1952 року у Москві, диригував Самуїл Самосуд.

Сьома симфонія була задумана С. Прокоф'євим як твір для дітей, однак у процесі роботи над твором його концепція змінилася. Симфонія була закінчена влітку 1951 року. Її музика стала широко відома в 70-і роки завдяки телевізійній заставці для інформаційної програми "Час". В цій симфонії відмічається тенденція до спрощення музичної мови, превалюють меланхолійні та ностальгічні настрої. Прем'єра симфонія відбулася 11 жовтня 1952 року Москві. У 1957 році нагороджена Ленінською премією.

Симфонія складається з 4-х частин:

1. Moderato

2. Allegretto — Allegro

3. Andante espressivo

4. Vivace — Moderato marcato

Загальна тривалість - близько 35 хвилин.

Написана симфонія для великого симфонічного оркестру (потрійний склад духових)